Постанова № 34729620, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2486/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Приватного акціонерного товариства «Снайпер» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Снайпер» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.05.2013 року №0001502203/1030, №0001492203/1031.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року шляхом нового викладення обставин щодо відображення господарських операцій по отриманню товариством інформаційно - маркетингових послуг та вантажно - розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», використання, списання та обліку товариством паливно - мастильних матеріалів.

Також, не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 19.04.2013 року №1667/23-2/20616944/52.

Актом встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 138.2, п. 138.3, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 545860,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на 106939,00 грн., за ІV квартал 2011 року - 88507,00 грн., за І квартал 2012 року - 73226,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 90410,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 98237,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 88541,00 грн.;

- п. 198.3, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 520955,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 32412,00 грн., листопад 2011 року - 53273,00 грн., грудень 2011 року - 23300,00 грн., січень 2012 року - 16656,00 грн., лютий 2012 року - 20793,00 грн., березень 2012 року - 31900,00 грн., квітень 2012 року - 28616,00 грн., травень 2012 року - 28734,00 грн., червень 2012 року - 23886,00 грн., липень 2012 року - 33856,00 грн., серпень 2012 року - 32256,00 грн., вересень 2012 року - 42967,00 грн., жовтень 2012 року - 23218,00 грн., листопад 2012 року - 30750,00 грн., грудень 2012 року - 29968,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на те, що отримані позивачем від ТОВ «Соррі Бабушка» послуги щодо організації та проведення розважального заходу не пов'язані з веденням власної господарської діяльності товариства; отримані від ТОВ «Укрзаготзерно» інформаційно - маркетингові послуги та вантажно - розвантажувальні роботи є необґрунтованими та недоцільними. Також, відповідач вважає, що позивач необґрунтовано повторно до складу витрат на збут включив суму за електроенергію по складу, що знаходиться в оренді, оскільки вартість комунальних послуг входить до орендної плати. Окрім цього, відповідач зазначив, що позивач безпідставно відніс до складу витрат на збут витрати по списаних паливно - мастильних матеріалів на доставку товарів до покупців, оскільки з наданих до перевірки подорожніх листів неможливо встановити виробниче використання паливно - мастильних матеріалів, у зв'язку з відсутністю відміток щодо пунктів завантаження та розвантаження товарів, та в результаті чого не можливо визначити фактичну відстань та фактичне списання ПММ. Також, посилаючись на акт ДПІ у Києво - Святошинському районі м. Києва «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВТК Масл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року» від 08.12.2011 року №1234/23-3/37360558, орган державної податкової служби вважає, що правочини позивача з ТОВ «ВКК «Протон» щодо придбавання телефонів є нікчемними, тобто вчинені без наміру створення правових наслідків.

14 травня 2013 року Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001502203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 721067,00 грн., у тому числі за основним платежем 545860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 175207,00 грн.;

- №0001492203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 781433,00 грн., у тому числі за основним платежем 520955,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 260478,00 грн.

Переглядаючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 статті 138 ПК України визначено в загальному склад витрат операційної діяльності окремо для юридичних осіб і банківських установ, які в подальшому більш конкретно регламентуються в інших пунктах ст. 138 ПКУ. Операційні витрати підприємств включають в себе собівартість товарів, робіт, послуг на основі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно пункту 198.3 статті 198 КАС України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Соррі бабушка» колегія суддів виходить з такого.

Згідно акту, позивачем під час перевірки не надано відповідачу документів, що підтверджують зв'язок отриманих послуг з організації та проведення розважального заходу з веденням господарської діяльності та пов'язаність з витратами для подальшої реалізації товарів.

Також, під час розгляду справи, представник відповідача пояснив, що в акті перевірки не ставиться під сумнів реальність самої господарської операції, але натомність вважає, що послуги за вищезазначеною операцією використовувались позивачем не в господарських цілях.

При цьому, відповідач при визначенні документів, які б на його думку підтвердили використання позивачем послуг у власних господарських цілях, як на правову підставу посилався на норму статті 33 Міжнародного кодексу маркетингових досліджень 1976 року, прийнятий Міжнародною торговою палатою та Європейською асоціацією дослідників громадської думки і маркетингу (ESOMAR), якою наведено зразок звіту по маркетинговому дослідженню.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на норми Міжнародного кодексу маркетингових досліджень 1976 року, оскільки вони носять рекомендаційний характер для членів, зокрема, ESOMAR.

Разом з тим, позивачем було надано акт здачі-приймання робіт від 24.12.2011 року №ОУ-2412/1 та податкову накладну від 22.12.2011 року №64, відповідно до яких останнім були отримані від ТОВ «Соррі Бабушка» послуги з організації та проведення конференції 24.12.2011 року на загальну суму 23500,00 грн., у тому числі ПДВ 3916,67 грн. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, договір між позивачем та ТОВ «Соррі Бабушка» був укладений в усній формі з метою дослідження ринку (маркетинг) та передпродажну підготовку товару.

Зазначені документи мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені послуги не створюють певних матеріальних результатів на відміну від як то монтажні, транспорті послуги тощо, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі; тому зазначення найменування наданих послуг в актах прийому - передачі є достатніми для розкриття змісту та обсягу зазначеної господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування даних податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Соррі Бабушка».

Щодо господарських операцій з Білоцерківська контора «Укрзаготзерно» колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та Білоцерківською контрою «Укрзаготзерно» (виконавець) укладено договір від 01.11.2012 року №0111/12, відповідно до якого останній зобов'язується надати послуги по проведенню інформаційно - маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять замовника і вказуються ним та послуги по підготовці товарів перед продажем. Інформаційно - маркетингові дослідження в результаті повинні бути представлені у вигляді інформації, що необхідна для ефективного здійснення замовником своєї торгівельної діяльності (п. 1.2). Пунктом 2 вказаного договору визначено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по інформаційно - маркетингову дослідженню ринку, а також представництво інтересів замовника перед потенційними покупцями товарів, робіт, послуг замовника.

До зазначеного договору між сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни, якою визначено вартість послуг - 45000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.).

На підтвердження отриманих послуг позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2012 року №ОУ-0000050, від 29 грудня 2012 року №ОУ-0000055, податкові накладні від 30.11.2012 року №5, від 29.12.2012 року №5.

В акті перевірки орган державної податкової служби, як на підставі неправомірного формування даних податкового обліку по зазначеним вище господарським операціям, посилається на те, що у штаті товариства працевлаштовано 12 маркетологів; що за наданими до перевірки документами встановлено, що підприємства - споживачі продукції ПрАТ «Снайпер» протягом періоду, що підлягав перевірці, надавали послуги по просуванню товару на споживчому ринку, вивченню ринку, дослідженню споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію, проте, Білоцерківська контора «Укрзаготзерно» не було споживачем товарів позивача. Також, позивачем не надано наказ по підприємству, в якому відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» слід обґрунтувати необхідність проведення маркетингових досліджень, план заходів з розробки нових видів продукції, договір на надання маркетингових послуг, зміст якого повинен відповідати вимогам гл. 62 Цивільного кодексу України, та повинен містити опис проведених досліджень, звіт про результати проведених досліджень.

Погоджуючись з зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем як під час проведення перевірки та і розгляду справи, не було подано документів які б надали змогу ідентифікувати надані за зазначеним договором послуги (зміст послуг) чи їх вплив на господарську діяльність позивача в цілому, що позбавляє можливості встановити її реальність.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи позивачем було надано письмові пояснення, в яких він зазначив, що необхідність отримання інформаційно - маркетингових послуг від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» зумовлена наступними обставинами. Так, послуги надавались у листопаді - грудні 2012 року - періоди значного зростання обсягів замовлень товарів ПрАТ «Снайпер» - напоїв (один із головних видів діяльності товариства є оптова торгівля напоями), в зв'язку з різдвяно - новорічними святами; також, позивач зазначає, що враховуючи передсвятковий період, метою отримання послуг було збільшення обсягів реалізації певних видів продукції, підвищення лояльності покупців.

З метою належної підготовки до торгівлі перед святами, директором товариства було винесено наказ від 23.10.2012 року №157, яким визначено мету рекламних заходів та завдання для здійснення цих заходів.

З наданих позивачем аналізів рахунку 70.2 вбачається, що використані товариством наданих Білоцерківською конторою «Укрзаготзерно» послуг мало позитивний вплив на результати господарської діяльності.

Окрім цього, стосовно посилання в акті перевірки на те, що в штаті товариства працевлаштовано 12 маркетологів, колегія зауважує на наступне.

Так, згідно наданого відповідачем штатного розпису, затвердженого директором позивача та погоджено представником трудового колективу, в штаті товариства наявні мерчандайзери у кількості 12 штатних одиниць. Проте, згідно Класифікатора професій ДК 003:2010 маркетолог (фахівець з методів розширення ринку збуту) та мерчандайзер є різними професіями і мають інший код професії, тому є необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на наявність у позивача власного персоналу.

Також, згідно матеріалів справи, позивач отримав від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно» вантажно - розвантажувальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2012 року №ОУ-0000036 та податковою накладною від 31 серпня 2012 року №8 на загальну суму 51000,00 грн., у тому числі ПДВ 8500,00 грн.

На думку відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, позивачем, за наявності власного персоналу, не доведено обґрунтованість та доцільність отриманих послуг.

Проте, під час апеляційного розгляду справи, позивачем були надані письмові пояснення щодо необхідності придбавання зазначених робіт. Так, згідно вказаних пояснень, необхідність зазначених робіт була зумовлена тим, що вони виконувались у серпні 2012 року - період значного зростання обсягів замовлень товарів - напоїв, в зв'язку з Днем незалежності України. Враховуючи передсвятковий період, збільшення замовлення товарів, зросла потреба у залученні додаткових трудових ресурсів для виконання вантажно - розвантажувальних робіт, оскільки власні працівники фізично не встигали виконати об'єм роботи.

На підтвердження значного зростання обсягів замовлення та реалізації товарів позивачем надані статистичні відомості. Також, позивач на підтвердження доцільності отримання зазначених послуг надав договори поставки з ЗАТ «РК «Євротек», ТОВ «Екватор», ДП «Фуршет Регіон», Рокитнянське районне споживче товариство, ТОВ «Альянс Маркет», товарно - транспортні накладні.

Колегія суддів вважає, що зазначені послуги як і попередньому випадку не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі. тому зазначення найменування наданих послуг в актах прийому - передачі є достатніми для розкриття змісту та обсягу зазначеної господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена доцільність та обґрунтованість отриманих інформаційно - маркетингових послуг та вантажно - розвантажувальних робіт, надані документи мають усі необхідні обов'язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду справи, суд першої інстанції не з'ясував ці обставини, що мають значення для справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку по зазначених господарських операціях.

Щодо господарської операції позивача між позивачем та БК «Укрзаготзерно» щодо послуг електропостачання, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Позивачем було включено суму витрат по електроенергії в розмірі 3934841,00 грн. по складських приміщеннях, які знаходяться в оренді, до складу витрат на збут, що на думку відповідача є неправомірним, з огляду на норми п. 138.3 статті 138 Податкового кодексу України. Посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач вважає, що послуги на електропостачання охоплюються поняттям комунальні послуги, а тому їх вартість позивач оплачував в складі орендної плати.

Так, 15.12.2009 року між БК «Укрзаготзерно» (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення №97 (далі - Договір №97), відповідно до якого БК «Укрзаготзерно» передавав позивачу в тимчасове володіння приміщення загальною площею 5601 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневий пр.,88. Приміщення, що орендувалось позивачем за цим договором, складалось в свою чергу, зі складського нежитлового приміщення загальною площею 3916,40 кв.м. та офісного приміщення для розміщення ділового офісу - загальною площею 1684,6 кв.м.

Факт користування позивачем даними приміщеннями не заперечувався і відповідачем.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Договору №97, сторони погодили між собою, що розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ) 25 грн. за 1 кв.м. на місяць за складські приміщення та 50 грн. за 1 кв.м. на місяць за офісні приміщення. Також, сторонами було погоджено (п. 4.5 Договору №97), що вартість комунальних послуг входить до орендної плати.

З матеріалів справи слідує, що позивач в порядку виконання Договору №97 сплачував орендну плату. Однак, послуги електропостачання позивач оплачував окремо, не включаючи їх вартість до складу орендної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, листом від 21 грудня 2009 року №8 БК «Укрзаготзерно» повідомило позивача, що згідно положень Закону України «Про електроенергетику» остання не є постачальником електроенергії, тому питання електропостачання на складські приміщення позивач має вирішити самостійно.

У зв'язку із наведеним, між позивачем (споживач) та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» (постачальник електричної енергії) укладено договір від 03 серпня 2005 року №837, відповідно до якого останній постачає позивачу електричну енергію. Як встановлено судом першої інстанції, оплату за отриману електричну енергію позивач здійснює згідно виставлених постачальником рахунків.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським операціям щодо придбання електричної енергії по орендованому складському приміщенні.

Щодо невірного, на думку відповідача, відображення позивачем в господарських документах списання паливно - мастильних матеріалів, колегія суддів виходить з такого.

Так, перевіркою встановлено, що до складу витрат на збут позивачем включені витрати по списаних паливно - мастильних матеріалів на доставку товарів до покупців. Відповідач вважає, що з наданих до перевірки подорожних листів не можливо встановити виробниче використання паливно - мастильних матеріалів, в зв'язку з відсутністю відміток щодо пунктів завантаження та розвантаження товарів, в результаті чого неможливо визначити фактичну відстань та фактичне списання ПММ, за період, що підлягав перевірці.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції погодився з такими висновками.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком акту перевірки з наступних підстав.

Як було вище зазначено, відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинний документ у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

На думку відповідача, надані позивачем до перевірки подорожні листи не містили пункти завантаження та розвантаження автомобіля, в результаті чого визначити правильність заповнення даних у графі «Відстань» неможливо.

Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено форму, зокрема, подорожного листа вантажного автомобіля.

Проте, з затвердженої форми не вбачається такої графи як «пункт завантаження» та «пункт розвантаження автомобіля».

Разом з тим, з огляду на надані під час розгляду справи подорожні листи, колегією суддів встановлено, що в останніх в розділі «Завдання водієві» заповнено графи, зокрема, «час прибуття та вибуття», «кількість годин», «звідки взяти вантаж», «куди доставити вантаж»; також, в подорожніх листах в розділі «Рух пального» заповнено графи «марка пального», «кількість виданого пального», «залишок пального при виїзді та поверненні», в розділі «робота водія автомобіля» заповнені графи «операція - виїзд із гаража, повернення до гаража», «показники спідометра».

На думку колегії суддів, позивачем відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 заповнено подорожні листи, відповідно, останні є первинним документами та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено форму товарно - транспортної накладної.

Позивачем було надано товарно - транспортні накладні, які зазначені в подорожніх листах, та в яких заповнено «пункт завантаження» та «пункт розвантаження».

Зазначені товарно - транспортні накладні також підтверджують зобов'язання перед третіми особами щодо постачання товару (пиво та інші напої).

Також, на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат на збут витрат по списаних паливно - мастильних матеріалів позивачем були надані видаткові та податкові накладні, договори на придбання позивачем паливно - мастильних матеріалів (бензин, дизельне паливо, стислий газ) у ТОВ «Золотий екватор» Київська філія, ПІІ «Лукойл - Україна», ТОВ «Екогаз - 2005», відомості списання паливно - мастильних матеріалів по ПрАТ «Снайпер» за січень 2012 року, відомості видачі бензину, витяг з рахунку:20.3.2 - Паливо.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доказано помилковість заповнення позивачем в подорожніх листах графи «Відстань», в той час як позивачем доведено фактичне використання паливно - мастильних матеріалів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат на збут витрати по списаних паливно - мастильних матеріалів та доведено пов'язаність такого списання з господарською діяльністю товариства.

Щодо правовідносин позивач з ТОВ «Протон», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилаючись на акт ДПІ у Києво - Святошинському районі м. Києва «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВТК Масл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року» від 08.12.2011 року №1234/23-3/37360558, вважає, що правочини позивача з ТОВ «ВКК «Протон» щодо придбавання телефонів є нікчемними, тобто вчинені без наміру створення правових наслідків.

Не погоджуючись з зазначеним висновком, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем у серпні 2011 року було придбано у ТОВ «ВКК «Протон» телефони на загальну суму 46740,00 грн., в тому числі ПДВ 7790,00 грн., які були оприбутковані на бухгалтерський рахунок 106 «Інструменти, обладнання та інвентар». Сума витрат на придбання вказаних основних засобів, була відображена позивачем у складі амортизаційних відрахувань та включена до складу витрат на збут у розмірі 9740,00 грн. та до складу податкового кредиту.

На підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано видаткову накладну від 05.09.2011 року №35, податкову накладну від 31.08.2011 року №35, акт введення в експлуатацію основних засобів від 30 вересня 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок акту про неможливість проведення зустрічної звірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції щодо неправомірного відображення позивачем господарських операцій по отриманню інформаційно - маркетингових послуг та вантажно - розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», використання, списання та обліку паливно - мастильних матеріалів.

Відповідно до п. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зазначення у мотивувальній частині інших підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Снайпер» задовольнити.

Змінити мотивувальну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року шляхом зазначення обставин щодо правомірного відображення позивачем Приватним акціонерним товариством «Снайпер» господарських операцій по отриманню інформаційно - маркетингових послуг та вантажно - розвантажувальних робіт від Білоцерківської контори «Укрзаготзерно», правомірного використання, списання та обліку паливно - мастильних матеріалів (в тому числі правомірного віднесення до складу витрат на збут).

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 04.11.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: В.О. Аліменко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.