Постанова № 34729518, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 р. (17:03) Справа №801/8900/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., судді Яковлєва С.В., судді Циганової Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 11.10.1996 року,

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № 899 від 18.04.2012 року,

представника відповідачів - Терещенко І.С., довіреність № 191/9/10.1-14 від 12.06.2013 року, довіреність №99-99-10-17/01/5 від 10.07.2013 року,

представника третьої особи - Одабаші А.А., довіреність №54/10 від 16.10.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Заступника Міністра доходів і зборів України Ігнатова Андрія Петровича,

Міністерства доходів і зборів України,

Заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим Крюкова Сергія Георгійовича,

Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим,

про визнання протиправними та скасування рішень, спонукання до виконання певних дій, визнання протиправними бездіяльності та дій.

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Заступника Міністра доходів і зборів України Ігнатова Андрія Петровича; Міністерства доходів і зборів України; Заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим Крюкова Сергія Георгійовича; Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим про:

- визнання протиправним рішення Державної податкової служби в АР Крим за результатами розгляду первинної скарги від 23.05.2013 р. № К/793/10.2-14;

- скасування рішення Державної податкової служби в АР Крим за результатами розгляду первинної скарги від 23.05.2013 р. № К/793/10.2-14;

- зобов'язання Головного управління Міністерства доходів та зборів України в АР Крим розглянути скаргу ФОП ОСОБА_1 від 23.03.2013 року;

- визнання протиправними дій заступника Головного управління Міністерства доходів та зборів України в АР Крим Крюкова Сергія Георгійовича в частині безпідставного обмеження та ущемлення прав ФОП ОСОБА_1;

- визнання протиправним рішення Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду повторної скарги від 01.08.2013 року № 3373/К/99-99-10-01-15;

- скасування рішення Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду повторної скарги від 01.08.2013 року № 3373/К/99-99-10-01-15;

- зобов'язання Міністерства доходів та зборів України розглянути скаргу ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2013 року;

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства доходів та зборів України в частині не проведення на вимогу ФОП ОСОБА_1 документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року в частині господарських операції з БВП «Строитель-Плюс»;

- визнання протиправними дій заступника Міністра доходів та зборів України Ігнатова Андрія Петровича в частині безпідставного обмеження та ущемлення права ФОП ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими, оскілки прийняті без основного доказу, поданого позивачем, а саме акту ДПІ у м. Сімферополі № 1777/17-2 від 25.11.2010 року; з використанням відомостей досудового слідства, які не підтверджені вироком суду; з використанням сумнівного службового документу - Акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.04.2012 року №37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, складання якого не передбачено ані п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, ані Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232. Крім того, позивач вказав на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням прав платника податків на особисту участь у процесі розгляду скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду. Відносно бездіяльності Міністерства доходів і зборів України позивач зазначив про те, що відповідач за відсутності законних підстав ухилився від проведення перевірки на вимогу платника податків.

Позивач та представник позивача, присутні у судовому засіданні 05.11.2013 року, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідачів проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Письмові заперечення на позовну заяву від 01.10.2013 року були надані Головним управлінням Міндоходів в АР Крим (т.І а.с.186-188). Заперечення на позовну заяву від 04.11.2013 року були надані Міністерством доходів і зборів України (т.ІІ а.с.110-112). Із змісту наданих заперечень вбачається, що позиція відповідачів відносно необґрунтованості заявлених позовних вимог заснована на тому, що рішення за результатами розгляду скарг позивача прийняті з дотриманням норм законодавства, в межах наданих повноважень, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Третя особа Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим письмових пояснень на позовну заяву не надала. Присутній у судовому засіданні представник третьої особи надав усні пояснення, в яких з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Згідно з пунктом 1 Положення «Про Міністерство доходів і зборів України», затвердженого Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року, Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики.

Пунктом 10 названого Положення встановлено, що Міндоходів України очолює Міністр, який здійснює керівництво його діяльністю, організовує та контролює в межах своїх повноважень виконання Міндоходів України, його територіальними органами Конституції України, законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України.

Враховуючи зазначене, відповідачі, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктами владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом від 12.12.2012 року начальником ДПІ у м. Сімферополі № 3238 (т. І а.с.33) призначено проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Повідомленням від 12.12.2012 року за № 1204/17-2 позивача сповіщено про проведення перевірки (т. І а.с.31).

Наказ та повідомлення отримані позивачем 12.12.2012 року, що підтверджується відповідною розпискою (т. І зворотній бік а.с.33).

На підставі зазначеного посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі в період з 24.12.2012 року по 08.01.2013 року було проведено документальну невиїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт №247/17-2/НОМЕР_1 від 15.01.2013 року (т. І а.с.34-40), в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 175748,00 грн., а також порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 127473,00 грн.

Враховуючи виявлені перевіркою порушення, податковим органом 18.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т. І а.с.46-47):

№0001021702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 159341,25 грн., у тому числі 127473,00 грн. за основним платежем та 31868,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0001031702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 250630,00 грн., у тому числі 164504,00 грн. за основним платежем та 41126,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 23.03.2013 року було подано на них скаргу до Державної податкової служби в АР Крим (т. І а.с.51-52).

Рішенням Державної податкової служби в АР Крим від 11.04.2013 року №К/643/10.2-14 (т. І а.с.54) продовжено строк розгляду первинної скарги позивача від 23.03.2013 року до 24 травня 2012 року. Підставою для продовження строків розгляду скарги стало те, що доводи, приведені в первинній скарзі, вимагають додаткового вивчення обставин справи.

У рішенні платнику податків повідомлено, що розгляд скарги від 23.03.2013 року відбудеться 23.04.2013р року о 15.00 год. за адресою: м. Сімферополь, вул. О.Невського, 25, каб.501.

Під час розгляду скарги 23.04.2013 року на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України податковим органом призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, про що видано Наказ від 30.04.2013 року за № 1728 (т. І а.с.56)

Повідомленням від 30.04.2013 року за № 866 позивача сповіщено про проведення перевірки (т. І а.с.55).

Як вбачається із змісту акту №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року (т. І а.с.58-72), перевірку було проведено в присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.167.1 ст. 167, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до завищення валових витрат за 2011 рік на суму 197540,00 грн., та, відповідно, до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 31413,60 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року на суму 45006,00 грн.; заниження податку на суму 38759,00 грн.; завищення у грудні 2011 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 3060,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3210,00 грн.

Встановлені позаплановою перевіркою від 18.05.2013 року дані були прийняті до уваги Державною податковою службою в АР Крим при прийнятті рішення за результатами розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 року №0001021702 та №0001031702.

Рішенням від 23.05.2013 року №К-793/102-14 (т. І а.с.75-79) на підставі статті 55 ПК України, підпунктів «б» та «г» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 року за №2046/22358, Державною податковою службою в АР Крим:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 18.02.2013 року №0001021702, прийняте стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в частині визначення грошового зобов'язання у загальній сумі 120074,25 грн. (96059,40 грн. - податком на доходи фізичних осіб і 24014,85 грн. - штрафні санкції),

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 18.02.2013 року №0001031702, прийняте стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в частині визначення грошового зобов'язання у загальній сумі 160151,75 грн. (125745,00 грн. - податок на додану вартість і 34406,75 грн. - штрафні санкції), а первинну скаргу в інших частинах - не задоволено,

- збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на 6270,00 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі прийняти стосовно ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення за формою «В4» на вказану суму.

Не погодившись з рішенням податкового органу, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, позивачем 01.06.2013 року до Міністра доходів і зборів України було подано скаргу (т. І а.с.91-94), в якій просив змінити рішення Державної податкової служби в АР Крим від 23.05.2013 року №К-793/102-14 та прийняти рішення про скасування протиправних рішень виконуючого обов'язки заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС Белецького І.В., які оформлені податковими повідомленнями-рішеннями від 18.02.2013 року №0001021702 та №0001031702. Крім того, у названій скарзі позивач просив провести службове розслідування відносно посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС - виконуючого обов'язки заступника начальника Белецького І.В. та податкових ревізорів-інспекторів Корольової В.С. та Маринохі Д.О.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 10.06.2013 року за №1949/К/99-99-10-01-03-14 (т. І а.с.96) розгляд первинної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.06.2013 року продовжено до 01.08.2013 року (включно) у зв'язку із тим, що викладені у скарзі доводи потребують висновку Головного управління Міндоходів в АР Крим.

На виконання рішення Міністерства доходів і зборів України від 10.06.2013 року за №1949/К/99-99-10-01-03-14 Головним управлінням Міндоходів в АР Крим було надано висновок з питань, порушених у повторній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т. І а.с.137).

Під час розгляду скарги було здійснено перевірку викладених у ній відомостей відносно дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

В ході перевірки ознак посадових зловживань (службових злочинів) та корупційних проявів (корупційних правопорушень) в діях посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС під час планування, проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, розгляду заперечень до акту перевірки, прийняття та направлення відповідних податкових повідомлень-рішень встановлено не було.

На підставі зазначеного вище, 01.08.2013 року Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення №3373/К/99-99-10-01-15 (т. І а.с.97-100) про результати розгляду повторної скарги.

Вказаним рішенням залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.02.2013 року №0001031702 про сплату визначеної суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та №0001021702 про сплату визначеної суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням рішення Державної податкової служби в АР Крим від 23.05.2013 року №К-793/102-14, прийнятого за розглядом первинної скарги), а повторну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, які були прийняті за наслідками оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, позивачем названі рішення, а також дії посадових осіб податкового органу під час прийняття цих рішень, були оскаржені в судовому порядку.

Судом під час розгляду справи перевірено правомірність дій відповідачів, а також відповідність прийнятих ними рішень вимогам законодавства, і встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п.58.1 статті 58 Податкового кодексу України).

Згідно з п.55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пунктів 56.8 та 56.9 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Більш детально порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби визначено у наказі Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 року за №2046/22358 (далі по тексту - Наказ № 1203).

Цим наказом визначено порядок подання та розгляду первинних та повторних скарг платника податків на рішення контролюючого органу.

Так, пунктом 8 Наказу № 1203 передбачено порядок подання та розгляду первинної скарги, згідно з яким якщо платник податків вважає, що орган державної податкової служби неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, встановлених Податковим кодексом України або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Скарга подається до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

Скарги на рішення органів державної податкової служби районного рівня подаються до органів державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Порядок подання та розгляду повторних скарг визначений пунктом 9 Наказу та передбачає, що у разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги, платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня.

Скарги на рішення державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, округів подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 14 Наказу № 1203 передбачено, що орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України , або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скарги платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» , скаргу без розгляду та повертає автору.

Згідно з пунктом 15 Наказу № 1203 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу.

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі.

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене до органу державної податкової служби вищого рівня у строки, визначені в цьому Положенні, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2013 року позивач звернувся із первинною скаргою на рішення органу державної податкової служби районного рівня до органу державної податкової служби в Автономній Республіці Крим. Рішення за результатами розгляду первинної скарги позивача прийнято Державною податковою службою в АР Крим (рішення №К-793/102-14 від 23.05.2013 року).

Рішення на повторну скаргу позивача від 01.06.2013 року було прийнято органом державної податкової служби вищого рівня - Міністерством доходів і зборів України (рішення від 01.08.2013 року №3373/К/99-99-10-01-15).

Зазначене вище свідчить про те, що рішення за результатами розгляду скарг позивача прийняті повноважними органами.

Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено, що строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків становить 20 днів та може бути продовжений на строк, що не перевищує 60 календарних днів.

Судом встановлено, що рішення за результатами розгляду первинної скарги позивача від 23.03.2013 року прийнято 23.05.2013 року (строк розгляду скарги продовжувався на підставі рішення №К/643/10.2-14 від 11.04.2013 року, т. І а.с.54).

Рішення за результатами розгляду повторної скарги від 01.06.2013 року прийнято податковим органом 01.08.2013 року (строк розгляду скарги продовжувався на підставі рішення від 10.06.2013 року за №1949/К/99-99-10-01-03-14, т. І а.с.96).

Отже, рішення за результатами розгляду скарг позивача прийняті податковим органом із дотриманням встановлених законодавством строків та процедури.

Вивчивши оскаржувані позивачем рішення, судом встановлено, що їх форма і зміст повністю відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів від 19.11.2012 року № 1203.

Наполягаючи на скасуванні рішення Державної податкової служби в АР Крим №К-793/102-14 від 23.05.2013 року, позивач зазначив про те, що це рішення є необґрунтованим та прийнято в порушення вимог п.56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Перевіривши доводи позивача, викладені у позовній заяві, судом встановлено наступне.

Згідно із пунктом 15 Наказу № 1203 у рішенні мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

З урахуванням зазначеного вище, Державною податковою інспекцією в АР Крим у рішенні №К-793/102-14 від 23.05.2013 року наведені результати дослідження матеріалів скарги та відповідних доказів, зокрема акту перевірки платника податків від 15.01.2013 року №247/17-2/НОМЕР_1; заперечення платника податків до акту перевірки та відповідь ДПІ у м. Сімферополі на них; податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 року №0001021702 та №00010317024.

Крім того, з метою перевірки даних, викладених фізичною особою-підприємцем у скарзі, податковим органом було проведено внутрішню перевірку відносно протиправності дій посадових осіб ДПІ у м. Сімферополі, за наслідками якої було складено висновок від 05.04.2013 року (т.І а.с.246).

Також, податковим органом в межах розгляду скарги було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року.

Висновок Державної податкової служби в АР Крим від 05.04.2013 року та акт №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року були використані податковим органом в якості доказів при прийнятті рішення за результатами розгляду первинної скарги позивача.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та вмотивованість прийнятого Державною податковою службою в АР Крим рішення за №К-793/102-14 від 23.05.2013 року.

Відносно посилання позивача на те, що назване рішення прийнято з порушенням пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Проте, під час розгляду податковим органом первинної скарги позивача ситуації відносно колізії правових норм не виникало, внаслідок чого не виникало й необхідності застосування положень пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Згідно з позицією позивача оскаржуване рішення було прийнято Державною податковою службою в АР Крим з порушенням права платника податків на особисту участь у процесі розгляду скарги та прийнятті рішення за результатами її розгляду, що передбачено положеннями статті 18 Закону України «Про звернення громадян» та пункту 19 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

В той час, як у первинній скарзі від 23.03.2013 року (т.І а.с.51-52) позивач просив запросити його для особистої участі у процесі розгляду скарги і надання особистих пояснень з питань, поставлених у скарзі. Крім того, у заяві від 20.05.2013 року, що подавалась до Головного управління Державної податкової служби в АР Крим (т.І а.с.73-74), позивач просив забезпечити його право на особисту участь у процесі розгляду скарги та бути присутнім при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги.

Згідно з пунктом 1 Наказу № 1203 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби розроблене, зокрема відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Ці положення Закону України «Про звернення громадян» кореспондуються із пунктом 19 Наказу № 1203, відповідно до якого особа, яка подала скаргу на податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, має право: особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом державної податкової служби, який розглядає скаргу; бути присутньою при розгляді скарги; користуватися послугами адвоката або представника, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати рішення за результатами розгляду скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень; відкликати подану скаргу в будь-який час до прийняття рішення за результатами розгляду скарги.

Матеріали справи свідчать про те, що про час, дату та місце розгляду первинної скарги позивача було повідомлено рішенням від 11.04.2013 року №К/643/10.2-14 (т. І а.с.54). У рішенні зазначено, що розгляд скарги від 23.03.2013 року відбудеться 23.04.2013 року о 15:00 год. за адресою: м. Сімферополь, вул. О.Невського,29, каб.501.

Позивач 23.04.2013 року був присутній при розгляді первинної скарги, про що зазначено у рішенні Державної податкової служби в АР Крим №К-793/102-14 від 23.05.2013 року. Про це також було зазначено позивачем у позовній заяві із посиланням на те, що 23.04.2013 року розгляд скарги по суті не відбувся.

В межах розгляду первинної скарги позивача, з метою з'ясування вказаних у скарзі обставин, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

Повідомленням від 30.04.2013 року за № 866 позивача сповіщено про проведення перевірки (т. І а.с.55).

Згідно з даними акту №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року (т. І а.с.58-72) позивач та його представник були присутні при проведенні перевірки.

Телефонограмою від 17.05.2013 року (т. І а.с.57) позивача було запрошено до податкового органу для підписання та отримання акту перевірки. Акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями (т. І а.с.80-81). Листом від 27.05.2013 року №9033/К/17.2 позивача було запрошено до податкового органу для розгляду заперечень на акт перевірки №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року (т. І а.с.83).

Проте, Головним управлінням Міндоходів в АР Крим в порядку статті 71 КАС України не було надано суду доказів належного повідомлення позивача про розгляд первинної скарги, що відбувся 23.05.2013 року.

Однак, суд зазначає, що саме по собі не повідомлення позивача про дату слухання скарги не може бути підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Крім того, наведеними вище доказами підтверджено безпосередню участь позивача у перевірці первинної скарги.

Таким чином, рішення Державної податкової служби в АР Крим №К-793/102-14 від 23.05.2013 року та рішення Міністерства доходів і зборів України №3373/К/99-99-10-01-15 від 01.08.2013 року прийняті на підставі закону, в межах наданих повноважень, із дотриманням законодавчо встановлених строків, за наслідками повного та всебічного вивчення доводів платника податків, викладених у скаргах.

Отже, встановлені вище обставини виключають протиправність прийнятих відповідачами рішень та свідчать про відсутність підстав для їх скасування.

Внаслідок цього, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Також, позивачем були заявлені вимоги про зобов'язання Головного управління Міністерства доходів та зборів України в АР Крим розглянути скаргу ФОП ОСОБА_1 від 23.03.2013 року та про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України розглянути скаргу ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2013 року.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 6 Наказу № 1203 не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті.

Враховуючи, що під час розгляду справи підтверджено правомірність рішень, прийнятих Державною податковою службою в АР Крим та Міністерством доходів і зборів України, відсутні підстави для повторного розгляду податковим органом скарг позивача.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Окрім зазначеного вище, у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії заступника Головного управління Міністерства доходів та зборів України в АР Крим Крюкова Сергія Георгійовича, заступника Міністра доходів та зборів України Ігнатова Андрія Петровича в частині безпідставного обмеження та ущемлення його прав, які встановлені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» та пункту 19 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Протиправність дій посадових осіб податкового органу, на думку позивача, полягає у неналежному повідомленні його про розгляд первинної скарги 23.05.2013 року та повторної скарги 01.08.2013 року.

Однак, суд зазначає, що приймаючи певне рішення посадова особа діє в інтересах та від імені органу державної влади, таким чином реалізуючи владні управлінські функції, що покладені на цей орган. Відтак, рішення, підписане посадовою особою органу державної влади, є рішенням такого органу. Враховуючи зазначене, дії посадових осіб, вчинені під час прийняття такого рішення, є діями самого органу державної влади.

З огляду на це, відсутні підстави для оцінювання правомірності дій окремих посадових осіб державного органу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що протиправні дії посадової особи - це завжди активна поведінка, що являє собою вчинення певних дій всупереч вимогам законодавства та покладеним на посадову особу обов'язкам.

Разом з тим, не повідомлення позивача про час, дату та місце розгляду скарг являє собою пасивну поведінку з боку посадових осіб податкового органу, тобто протиправну бездіяльність.

На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправними дій заступника Головного управління Міністерства доходів та зборів України в АР Крим Крюкова Сергія Георгійовича, заступника Міністра доходів та зборів України Ігнатова Андрія Петровича.

Водночас, положеннями частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оцінка дотримання податковим органом вимог чинного законодавства здійснюється одночасно з наданням правової оцінки юридично значущим діям (бездіяльності) цього суб'єкта владних повноважень та прийнятим ним рішенням.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим (як правонаступника Державної податкової служби в АР Крим) в частині не повідомлення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду первинної скарги від 23.03.2013 року.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства доходів та зборів України в частині не проведення на вимогу ФОП ОСОБА_1 документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року в частині господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс», суд зазначає наступне.

Вимога щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року була заявлена позивачем у первинній скарзі від 23.03.2013 року.

В межах розгляду первинної скарги податковим органом у період з 30.04.2013 року по 14.05.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої було складено акт №2803/17.2/НОМЕР_1 від 18.05.2013 року.

Встановлені позаплановою перевіркою дані були прийняті до уваги Державною податковою службою в АР Крим при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги.

Вимогу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року було заявлено позивачем також у повторній скарзі, що була подана до Міністерства доходів і зборів України.

Як на підставу для проведення перевірки позивач у скарзі вказав на положення підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду повторної скарги позивача та викладених у ній обставин Міністерством доходів і зборів України ознак посадових зловживань (службових злочинів) та корупційних проявів (корупційних правопорушень) в діях посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС під час планування, проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, розгляду заперечень до акту перевірки, прийняття та направлення відповідних податкових повідомлень-рішень встановлено не було.

Зазначене вище свідчить про відсутність підстав, встановлених підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в частині, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 34,41 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 06.11.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.11.2013 року.

Керуючись ст.ст.11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим в частині не повідомлення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду первинної скарги від 23.03.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 34,41 грн. судових витрат із сплати судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку Головного управління Міністерства доходів і зборів України в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.

Суддя Яковлєв С.В.

Суддя Циганова Г.Ю.