Рішення № 34723857, 02.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 26

головуючий в I інстанції Халаджи О.В.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

суддів Безрученко Ю.О., Мальованого Ю.М.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на рішення Краснолиманського міськрайонного суду від 04 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що з 21 січня 2002 року по 15 грудня 2007 року він перебував з відповідачем в трудових відносинах, де працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. Під час роботи на даному підприємстві він отримав професійне захворювання, про що підприємством було складно акт за формою П-4 від 30 листопада 2012 року. Згідно висновку МСЕК від 04 березня 2013 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності з 26 лютого 2013 року та третю групу інвалідності. Зазначені обставини спричинили позивачу моральну шкоду. Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 40 000,00 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 04 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» м. Родинське, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, яка пов'язана із отриманим професійним захворюванням 21 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «Краснолиманське» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в повному обсязі ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду представник ТОВ «Краснолиманське» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 88) і телефонограмою №846, зареєстрованою у відповідному порядку від 25 вересня 2013 року (а.с.85), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 87) і телефонограмою №845, зареєстрованою у відповідному порядку від 25 вересня 2013 року (а.с.84), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Красноармійську не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (а.с. 89) і телефонограмою №847, зареєстрованою у відповідному порядку від 25 вересня 2013 року (а.с.86), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ТОВ «Краснолиманське» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково та стягуючи 21 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працював на ТОВ «Краснолиманське» з 21 січня 2002 року по 15 грудня 2007 року, втратив працездатність в 2013 році, вперше МСЕК від 04 березня 2013 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням.

Але з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 21 січня 2002 року по 15 грудня 2007 року працював у ТОВ «Краснолиманське» (а.с.8-10). При виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 04 березня 2013 року позивачу вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.11).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача у ТОВ «Краснолиманське» встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 30 листопада 2012 року (а.с.12-13).

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Також апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивача було попереджено про шкідливі умови праці, оскільки умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.

Суд не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням нещасного випадку, оскільки актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 30 листопада 2012 року встановлено такий факт (а.с.12).

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Доводи скарги відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 тривалий час працював на інших підприємствах вугільної промисловості, які необхідно залучити до участі у справі в якості співвідповідачів, то відповідно до ст. 11 ЦПК України, це право позивача звертатися до суду саме до ТОВ «Краснолиманське».

Проте визначений судом розмір моральної шкоди 21 000,00 грн. не відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.

Судом першої інстанції не в повному обсязі враховано характер та тривалість моральних страждань в зв'язку з професійним захворюванням позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що ушкодженням здоров'я завдані фізичні та моральні страждання потерпілому, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, засади розумності та справедливості, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 213, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, а тому апеляційна скарга ТОВ «Краснолиманське» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру моральної шкоди, розмір якої з урахуванням характеру та тривалістю моральних страждань складає 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» задовольнити частково.

Рішення Краснолиманського міськрайонного суду від 04 вересня 2013 року змінити в частині розміру моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривен 00 коп.

В іншій частині рішення Краснолиманського міськрайонного суду від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: