Рішення № 34723509, 06.11.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7259/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

при секретарях - Власенко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості за договором позики, винагороди, пені,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості за договором позики, винагороди, пені.

Зазначала, що 30 травня 2006 року між нею та вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» було укладено договір №П-2 строкової відсоткової позики, за умовами якого вона надала відповідачу позику в сумі 12 000 грн. зі строком повернення до 15 травня 2011 року.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору позики за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві винагороду у розмірі 2% на місяць.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відсоткова винагорода сплачується щомісяця разом з поверненням позики.

Згідно з положенням п. 4.1. договору визначено, що у разі прострочення зобов'язання за договором відповідач виплачує їй пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Посилаючись на те, що відповідач у встановлений в договорі строк не повернув суму позики, просила стягнути на її користь 12 000 грн. основного боргу за договором строкової відсоткової позики, 16 560 грн. винагороди за користуванням позикою та 4 252 грн. 80 коп. пені за прострочку виконання зобов'язань за договором позики.

У подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з відповідача на її користь 12 000 грн. основного боргу за договором строкової відсоткової позики від 30 травня 2006 року, 18 480 грн. винагороди за користування позикою та 4 408 грн. 81 коп. пені за прострочку виконання зобов'язань за договором позики.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з викладених у ньому підстав та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те що суму коштів у розмірі 12 000 грн. за зазначеним договором відповідач не отримував, оскільки згідно квитанції від 31 травня 2007 року сума у розмірі 12000 грн. була перерахована відповідачу за договором позики від 30 травня 2007 року № 3, а тому не доведений факт отримання позики за договором позики від 30 травня 2006 року.

Суд вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 30 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» був укладений договір строкової відсоткової позики на суму 12 000 грн. (далі - договір) (а.с. 5).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що повернення позики позикодавцю повинно здійснюватися позичальником щомісячно до десятого числа наступного місяця рівними частинами та повинна бути повністю повернута до 15 травня 2011 року.

Відповідно до п. 2.2. договору за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві винагороду у розмірі 2% на місяць.

Згідно з п. 2.5 договору встановлено, що відсоткова винагорода сплачується щомісячно разом з поверненням позики до десятого числа наступного місяця.

Згідно з положенням п. 4.1. договору визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання за цим договором позичальник виплачує позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час.

Відповідно до квитанції № 779 від 31 травня 2007 року сума коштів у розмірі 12 000 грн. була перерахована позивачем відповідачу 31 травня 2007 року (а.с.8).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші грошові речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться.

Вищий навчальний заклад «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» свої зобов'язання за договором строкової відсоткової позики не виконав.

Ураховуючи те, що у строк, визначений договором - 15 травня 2011 року, відповідач свої зобов'язання по поверненню суми позики у розмірі 12 000 грн. не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 12 000 грн. з відповідача на користь позивача.

Одночасно суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що за договором позики від 30 травня 2006 року № П-2 відповідач суму у розмірі 12 000 грн. не отримував, оскільки відповідно до квитанції від 31 травня 2007 року № 779 сума у розмірі 12 000 грн. була перерахована університету за договором позики від 30 травня 2007 року № 3, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до п. 1.2. договору позика використовується позичальником для сплати заборгованості за оренду приміщення, заборгованості по заробітній платі працівникам, придбання основних засобів.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що конкретна сума позики визначається по факту внеску позикодавцем грошових коштів в касу позичальника.

Кошти за зазначеним договором позики були внесені 31 травня 2007 року (а.с. 8).

У судовому засіданні позивач пояснила, що метою укладення договору була заборгованість по виплаті заробітної плати відповідачем працівникам університету, в квитанції № 779 від 31 травня 2007 року головним бухгалтером помилково було зазначено іншу дату та номер договору, будь-яких інших договорів позики, крім договору позики від 30 травня 2006 року, вона з відповідачем не укладала.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач доказів того, що між університетом та ОСОБА_1 був укладений договір позики від 30 травня 2007 року суду не надав, факт отримання коштів від ОСОБА_1 у розмірі 12 000 грн. не спростував.

Відповідно до умов договору позивачем за 77 місяців нараховано винагороду за користуванням позикою у розмірі 18 480 грн. та за період з 6 листопада 2012 року по 5 листопада 2013 року - пеню за прострочення виконання зобов'язань за договором позики у розмірі 4 408 грн. 81 коп. (а.с. 88-89).

Оскільки зазначені суми винагороди та пені розраховані відповідно до умов договору та ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 348 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 1046, 1047, 1048, 1049, ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості за договором позики, винагороди, пені - задовольнити.

Стягнути з вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) грн. заборгованості за договором позики, 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. винагороди за користування позикою, 4 408 (чотири тисячі чотириста вісім) грн. 81 коп. пені за прострочку виконання зобов'язань за договором позики, а всього 34 888 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп.

Стягнути з вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_1 348 (триста сорок вісім) грн. 89 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Захарчук