Рішення № 34723140, 11.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/5761/2013 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2036/3630/2012 Карімов І.В.

Категорія: житлові Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

при секретарі Ригіні О.В., Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу, третя особа на стороні позивача: Чугуївська міська рада Харківської області, до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_6, про визнання і такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання свідоцтва про право власності на житло, виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а

У липні 2012 року заступник військового прокурора Харківського гарнізону в порядку ст. 45 ЦК України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з вищевказаним позовом, який підтримав квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Просив визнати недійсним свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло, видане 06 липня 1999 року Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вказаною адресою та виселити їх з цієї квартири разом з ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування прозову посилався на те, що ОСОБА_3 проходив військову службу та працював викладачем льотної експлуатації і бойового застосування в Харківському інституті Військово-Повітряних Сил.

Під час проходження ним служби йому з сім'єю була надана трьохкімнатна ізольована квартира АДРЕСА_5 жилою площею 54 кв.м.

Розпорядженням від 06 липня 1999 року Харківської квартирно-експлуатаційної частини району було видане свідоцтво № 2748, відповідно до якого квартира АДРЕСА_5 жилою площею 54 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Однак це свідоцтво зазначені особи не зареєстрували в Чугуївському МБТІ.

Скориставшись цим, відповідач ОСОБА_3 ввів в оману житлову комісію Харківського Університету Повітряних Сил і був поставлений на квартирний облік, а 19.07.2005 на піставі рішення цієї комісії та рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 17.05.2006 отримав трьохкімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 43,40 кв.м. на сім'ю чотири особи: себе, дружину ОСОБА_2 та двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При цьому 06.04.2006 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали зобов'язання звільнити спірну квартиру в м. Чугуєві та передати її до Квартирно-експлуатаційного відділу.

Одночасно, підтверджуючи свої наміри по володінню спірною квартирою в м. Чугуєві, ОСОБА_3 надав вищевказане свідоцтво про право власності у виконавчий комітет Чугуївської районної ради, за рішенням якої отримав дозвіл на будівництво заскленого балкону до цієї квартири, в якій 28.09.2005 та 19.10.2005 були зареєстровані матір ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та матір ОСОБА_2 - ОСОБА_7

Оскільки спірна квартира не звільнена відповідачами, житлова комісія Харківського гарнізону не взмозі розподілити це житлове приміщення іншим військовослужбовцям, які потребують покращення житлових умов.

Вважає, що на підставі ст.ст. 109, 110 ЖК України відповідачі повинні бути виселені із вказаного спірного жилого приміщення.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали заявлені вимоги за вищевказаними підставами і просили подалі розглянути справу за їх відсутністю та винести заочне рішення у випадку неявки відповідачів у судове засідання.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 неодноразово подавали заяви про відкладення розгляду справи, заперечень на позов та докази на ці заперечення не надали.

Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво № 2748 про право власності на житло, видане 06 липня 1999 Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району, відповідно до якого квартира і будинку АДРЕСА_5 жилою площею 54 кв.м. належить на спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Виселено з квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в жиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 06 липня 1999 року ОСОБА_3 було видане свідоцтво № 2748 на право власності на квартиру АДРЕСА_5 жилою площею 54 кв.м. Зазначене свідоцтво не було зареєстроване в БТІ м.Чугуєва.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 рішенням житлової комісії Харківського університету повітряних сил від 25 червня 1999 року був зарахований на квартирний облік як такий, що потребує покращення житлових умов, а 19 липня 2005 року рішенням цієї ж комісії йому було розподілено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб, а саме себе, дружину ОСОБА_2 та двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На підставі рішення виконкому Київської районної у м. Харкові ради від 17.05.2006 сім'ї відповідачів було видано ордер на вищезазначену квартиру. В зв'язку з наданням зазначеної квартири 06 квітня 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали письмове зобов'язання про звільнення квартири АДРЕСА_5.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською КЕЧ району видане свідоцтво про право власності на житло на ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яке своєчасно не було зареєстроване в Чугуївському МБТІ, а оскільки ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 17.05.2006 та рішення житлової комісії Харківського університету Повітряних сил від 19.07.2005 отримав трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб - себе, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і зазначені особи 06.04.2006 надали письмове зобов'язання про звільнення квартири в АДРЕСА_5, то останні, а також ОСОБА_6 (як мати військовослужбовця, звільненого в запас) підлягають виселенню із спірної квартири, а свідоцтво підлягає визнанню недійсним.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_5 була виділена ОСОБА_3 у зв'язку з проходженням ним військової служби. На той час квартира перебувала на балансі Чугуївської квартирно-експлуатаційній частині району в житловому фонді, який належав Міністерству оборони України.

На підставі директиви Міністерства оборони України № Д-34 від 26.06.2006 та рішення XШ сесії V скликання Чугуївськоїміської ради № 312-Vвід 27.10.2006 житловий будинок АДРЕСА_5 прийнято до комунальної власності.

Таким чином, з жовтня 2006 року вказана квартира належить до житлового фонду Чугуївської міської ради Харківської області і перебуває на її балансі.

Зважаючи на такі обставини, судова колегя вважає, що права Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу, в інтересах яких звернувся із позовом до суду в червні 2012 року заступник військового прокурора Харківського гарнізону, не були порушені, оскільки спірна квартира перебувала у комунальній власності Чугуївської міської ради Харківської області, яка в свою чергу, за захистом своїх порушених прав не зверталася.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2009 року, яке було ухвалене за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Київської у місті Харкові ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача Квартирно-експлуатаційни відділ м. Харкова, про визнання ордеру на квартиру АДРЕСА_1 недійсним, встановлено, що на час отримання ордеру на зазначену квартиру, ОСОБА_3 свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_5 отримане не було. Вищезазначені обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі за участю тих самих осіб, щодо яких встановлені такі обставини, а тому у відповідності до ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Судова колегія також вважає, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на ту обставину, що на час надання письмового зобов'язання сім'єю ОСОБА_3 про звільнення спірної квартири при отриманні іншої, в квартирі АДРЕСА_5 вже були зареєстровані члени сім'ї ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які такого зобов'язання не давали, а тому рішення щодо виселення ОСОБА_6 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п. 24 Наказу Міністра оборони України за №20 від 3 лютого 1995 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), надання житла військовослужбовцям проводиться після здачі ними жилої площі, яку вони займали за попереднім місцем служби, крім випадків, коли там залишилися проживати повнолітні члени їх сім'ї. Наявність такого пункту в наказі підтверджує законність залишення права безстрокового проживання у квартирі АДРЕСА_5 матері ОСОБА_3 - ОСОБА_6

Розглядаючи питання про виселення ОСОБА_6 із спірної квартири та вселення її в квартиру АДРЕСА_1, суд фактично вирішив спір щодо прав та обов'язків третьої особи, що є порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, з зазначених вище підстав.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 квітня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу, третя особа на стороні позивача: Чугуївська міська рада Харківської області, до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідачів: ОСОБА_6, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виселення та зняття з реєстрації - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -