Рішення № 3472206, 17.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2009 р. Справа № 29/166-09 вх. № 2888/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мандрика Л.М. за довіреністю б/н від 31.03.2009р.; відповідача - 1-ого - не з"явився; відповідача 2-ого - не з"явився; відповідача 3-ого - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 2", м. Київ до Харківського міського управління земельних ресурсів м. Харків;

до Харківської міської ради Харківської області, м. Харків;

до ХРФ ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося ЗАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 2», у позовній заяві якого просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128 у м Харків із цільовим призначенням земельної ділянки «будівництво та подальша експлуатація адміністративних, складських, торгівельних, побутових та інших об’єктів комерційного призначення з вбудованими і прибудованими приміщеннями, об’єктів інфраструктури» та скасування обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. В підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що набув право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу землі № 3918 від 16.05.2008р., з метою провадження на ній підприємницької діяльності у формі спорудження об’єктів нерухомості комерційного призначення. Оскільки використовувати земельну ділянку для комерційних цілей позивач не має можливості, вважав, що через встановлені обмеження його право власності не може бути використане найбільш повним чином, просить суд через визнання за ним права власності встановити межі та правомочності щодо володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Відповідач, Управління Держкомзему у м. Харків, з'явився у судове засідання, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив постановити рішення на розсуд суду.

Відповідач, Харківська міська рада, з'явився у судове засідання, проти позову заперечував з причини недотримання позивачем процедури зміни цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку. Письмових клопотань, доказів чи заперечень не надавав.

Відповідач, Харківська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України без надання письмових клопотань, доказів чи заперечень проти позову заперечував з тією аргументацією, що у позивача право власності ніхто не оспорює, право власності позивача на земельну ділянку підтверджується державним актом про право власності на землю, і філія взагалі не повинна бути відповідачем, оскільки до неї не ставляться будь-які вимоги щодо вчинення чи не вчинення дій.

У судовому засіданні призначеному на 16.04.2009р. було оголошено перерву до 17.04.2009р., з метою надання сторонами доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень по суті спору.

Представники відповідачів у судове засідання після перерви не з"явились, відзив на позов та документи витребувані судом не надали.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач набув право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу землі № 3918 від 16.05.2008р., загальною площею 4,9414 га, кадастровий номер 6310136900:03:001:0004 за адресою вул. Плеханівська 128 у м Харків, цільове призначення якої передбачає «завершення будівництва об’єкту та подальшої експлуатації об’єкту незавершеного будівництва ДК заводу ім.. Малишева під культурний центр».

Після набуття у власність вказаної земельної ділянки у позивача виникла необхідність спорудити на ній торгівельно-розважальний центр для здійснення статутної діяльності, чого не дозволяють здійснити обмеження та обтяження землі рекреаційного характеру, що, насправді, не відповідає фактичному стану земельної ділянки та вимогам чинного законодавства України.

Зазначені обмеження на вказаній земельній ділянці були підтверджені Витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, де в якості обмежень на вказану земельну ділянку встановлено коди обмеження: а) 4.1 «охоронні зони земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» та б) 1.1 «зміна цільового використання». Вказані обмеження, визначені в електронному реєстрі, визначають неможливість здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці у зв’язку з встановленням обтяжень рекреаційного характеру.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у спосіб, визначений Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №502 з метою встановлення (зміни) цільового призначення земельної ділянки та скасування обмежень та обтяжень, а саме, надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки (перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка) звернувся 26 лютого 2009 року із відповідною заявою до Харківської міської ради. Вказане питання на розгляд сесії внесене не було і відповідне рішення не прийнято. У відповідь, Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради був наданий лист №1892/0/27-09 від 17.03.09р., відповідно до якого було зазначено, що «земельна ділянка не входить в межі рекреаційної зони та має цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», тим самим підтвердивши факт відсутності обмежень рекреаційного характеру. Проте про наявність чи скасування обтяжень взагалі не було зазначено.

Відповідно до п. 14 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого КМ України «… у разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням сільської, селищної, міської ради або органу виконавчої влади про відмову у зміні її цільового призначення спір вирішується в судовому порядку». За умови відсутності рішення Харківської міської ради, позивач звернувся до суду для визнання та захисту своїх законних прав власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України «… віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень». У п. «А» ч 1 ст. 20 ЗУ «Про землеустрій» зазначається, що «Землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель».

Рішенням XXXV сесії Харківської міської ради IV скликання № 93 від 27.04.2005р. «Про затвердження проектів землеустрою з організації та встановлення меж території рекреаційного призначення м. Харкова «Зелені» зони та зелені насадження» Харківська міська рада затвердила проекти землеустрою з організації та встановлення меж території рекреаційного призначення, в яких відсутня земельна ділянка площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128.

Питання входження чи невходження вказаної земельної ділянки у склад земель рекреаційного призначення вирішено в наявній у справі Постанові Господарського суду Харківської області по справі №АС-51/148-07 від 12.04.2007р. Відповідно до вказаного рішення, встановлено факт невходження до складу меж території рекреаційного призначення за проектом землеустрою земельної ділянки площею 7,3 га за адресою м. Харків вул. Плеханівська 128. Тут же встановлено, що Харківське міське управління земельних ресурсів та управління містобудування та архітектури Харківської міськради своїми листами підтвердили факт невходження в рекреаційну зону земельної ділянки за адресою м. Харків вул. Плеханівська 128. Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення, судом було постановлено зобов’язати Харківську міську раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки за адресою вул. Плеханівська 128, щодо зміни категорії землі з рекреаційної на землю житлової та громадської забудови.

Господарський суд відповідно до положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факт невходження у рекреаційну зону земельної ділянки за адресою м. Харків вул. Плеханівська 128, ріг вул. Енергетична у м Харків, визначений у Постанові Господарського суду Харківської області по справі №АС-51/148-07 від 12.04.2007р визнав встановленим, і таким, що не потребує доказування.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Вирішуючи питання визначення цільового призначення та встановлення обмежень земельної ділянки, необхідно виходити з того, що згідно з Законом України «Про землеустрій», встановлення обмежень та обтяжень вирішується у порядку, визначеному на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ст.ст. 1, 25 цього ж Закону до документації із землеустрою відносяться проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як Управління Держкомзему у м. Харків, так і Харківська міська рада не надали доказів, які б стверджували той факт, що на спірну земельну ділянку був виготовлений і у встановленому порядку погоджений та затверджений проект землеустрою, відповідно до якого вказана земельна ділянка визначалася обмеженнями чи обтяженнями.

Розділом II Земельного кодексу України визначені правові критерії віднесення земельних ділянок до земель відповідної категорії за їх цільовим призначенням в залежності від їх використання. Так, ст. 53 Земельного кодексу України передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки на яких розташовані споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури. В ст. 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення - житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Ст. 47 Земельного кодексу України передбачено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Запис в державному акті на право власності на земельну ділянку "Цільове призначення (використання) земельної ділянки завершення будівництва об’єкту та подальшої експлуатації об’єкту незавершеного будівництва ДК заводу ім.. Малишева під культурний центр " не містить ознак його приналежності до однієї категорії земель.

Таким чином, Запис в державному акті на право власності на земельну ділянку "Цільове призначення (використання) земельної ділянки завершення будівництва об’єкту та подальшої експлуатації об’єкту незавершеного будівництва ДК заводу ім.. Малишева під культурний центр " створює умови для одночасного віднесення земельної ділянки позивача до декількох категорій земель, вказаних в ст. 19 ЗК України. Зміст розділу II Земельного кодексу України не містить правових положень, котрі дозволяють відносити одну земельну і ту ж ділянку до кількох категорій земель за цільовим призначенням. Зміст наведеної норми не передбачає наявності цільового призначення «завершення будівництва об’єкту та подальшої експлуатації об’єкту незавершеного будівництва ДК заводу ім.. Малишева під культурний центр».

Постановою КМ України від 02.04.2002 р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" в редакції Постанови від 16.10.2008 року імперативно встановлено запис про цільове призначення земельної ділянки в редакції: "Цільове призначення земельної ділянки __". Тим самим вказаним підзаконним нормативним актом ставиться вимога про зазначення у державному акті цільового призначення земельної ділянки з її віднесенням до однієї категорії, викладеної в ст. 19 ЗК України.

Відповідно до вимог абз. 9 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про охорону земель» встановлено: «власники та землекористувачі .. при здійсненні господарської діяльності зобов’язані … забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням». Неправильне формулювання у наявному державному акті цільового призначення (використання) у діючій редакції не дає змоги позивачу використовувати земельну ділянку за одним призначенням, і тим, самим, потенційно створює передумови для порушення власником цільового призначення землі.

З врахуванням наявних у справі документів та доказів, керуючись положеннями розділу II Земельного кодексу України, ст.ст. 1-25 Закону України „Про землеустрій", суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка загальною площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128 у м. Харків з урахуванням її цільового призначення та фактичного використання відноситься відповідно до категорії земель житлової та громадської забудови.

Однією з перешкод, які на думку позивача заважають йому повноцінно використовувати земельну ділянку за призначенням, є охоронні зони, встановлені стосовно спірної земельної ділянки. Вказані обмеження є проявом тягаря права власності, закріпленого у ч. 4 ст. 319 ЦК України, де зазначено - власність зобов’язує. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В ст. 112 ЗК України зазначається, що охоронні зони створюються: «а) навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв’язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об’єкти». Охоронні зоні, визначені кодами 4.1. «охоронні зони земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» та 1.1. «зміна цільового використання», не підпадають під жоден з перелічених випадків. Окрім цього, з наявних матеріалів справи не вбачається підстав та доказів для встановлення щодо спірної земельної ділянки вказаних обмежень, а, отже, безпідставність вказаних зобов’язань речового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до п. «Д» ч. 1 ст. 90 ЗК України «Власники земельних ділянок мають право … споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди». Ст. 320 ЦК України зазначає - власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 158 ЗК України «Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб». Ч. 1 ст. 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 19, 20, 38, 79, 90, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 20, 25 Закону України „Про землеустрій", ст. ст. 319, 320, 391, 392 ЦК України, 22, 23, 33, 34, 43, 75, 77, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Закритим акціонерним товариством «МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 2»(код ЄДРПОУ 35574379 адреса реєстрації 01030 м. Київ вул. Богдана Хмельницького б. 19-21 13 поверх) право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:03:001:0004) загальною площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128 у м Харків, з цільовим призначенням земельної ділянки «будівництво та подальша експлуатація адміністративних, складських, торгівельних, побутових та інших об’єктів комерційного призначення з вбудованими і прибудованими приміщеннями, об’єктів інфраструктури»;

Скасувати обмеження на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:03:001:0004) загальною площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128 у м Харків код 4.1 «охоронні зони земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення».

Скасувати обмеження на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:03:001:0004) загальною площею 4,9414 га, за адресою вул. Плеханівська 128 у м Харків код 1.1 «зміна цільового використання».

Суддя