Рішення № 34721651, 14.10.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2013 2/425/717/13

425/2718/13-ц

14 жовтня 2013 рокуРубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Нагорної Н.В.,

при секретарі Гайворонській І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житловий сервіс, третя особа ОСОБА_4, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі, які під час розгляду справи усно в судовому засіданні 19.09.2013р. (оборотна сторона а.с.109), а потім у письмовому вигляді були ним збільшені (а.с.117, 118). В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що наказом №41 від 01.10.2007 року його було прийнято на посаду головного інженера КП "Житловий сервіс" з 01.10.2007 року. Наказом №82/13-к від 12.07.2013 року його було звільнено з посади головного інженера відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором. З зазначеним звільненням він не згоден, вважає його незаконним виходячи з наступного. Він є членом первинної профспілкової організації, але звільнення відбулось без згоди профспілки. Також в наказі про звільнення не вказані факти, які вказували б на систематичність невиконання ним своїх обовязків. Підставою звільнення був акт службового розслідування від 12.07.2013р., в якому вказано, що він - головний інженер за відсутності директора підприємства КП "Житловий сервіс" з 02.01.2013р. по 08.04.2013р. без належних документів виконував обовязки директора та підписував всі документи, чим порушив свої посадові обовязки, тому його необхідно притягнути до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Також підставою для звільнення послугував лист слідчого СВ Рубіжанського МВ ГУМВСУ ОСОБА_5, в якому той вказав, що він - головний інженер порушив правила ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що вказало на порушення дисциплінарного стягнення. Разом з наказом про звільнення він дізнався, що 03.06.2013р. на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани - наказ №58 від 03.06.2013р. Даний наказ також вважає незаконним, оскільки з ним він не був ознайомлений, у нього не вимагали письмових пояснень, в наказі відсутня інформація щодо суті скоєного ним проступку, не вказано, яке саме порушення він скоїв. Після отриманого стресу внаслідок незаконного звільнення у нього стався гіпертонічний криз, тому він знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні. Він досить тривалий час пропрацював на посаді головного інженера, вважався кваліфікованим спеціалістом в цій галузі. Він не думав міняти місце роботи, тим більше до пенсії йому залишилось два роки. Проте відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю. У звязку з чим просить суд визнати наказ №58 від 03.06.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення незаконним; визнати наказ №82/13-К від 12.07.2013 року про звільнення незаконним. Поновити його на посаді головного інженера Комунального підприємства Житловий сервіс. Стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 21996,65грн., матеріальну шкоду в сумі 724,01грн., моральну шкоду в сумі 20000грн. та судові витрати в сумі 229,40грн.

В судовому засіданні позивач свої збільшені вимоги підтримав у повному обсязі, суду дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд визнати наказ №58 від 03.06.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення незаконним; визнати наказ №82/13-К від 12.07.2013 року про звільнення незаконним. Поновити його на посаді головного інженера Комунального підприємства Житловий сервіс. Стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 21996,65грн., матеріальну шкоду в сумі 724,01грн., моральну шкоду в сумі 20000грн. та судові витрати в сумі 229,40грн.

Представник позивача ОСОБА_2 вимоги позивача підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з вимогами ОСОБА_1 не згоден, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених в наданих ним письмових запереченнях, в яких вказав, що вважає звільнення позивача законним виходячи з наступного. Посада головного інженера відповідно до п.3.29 посадової інструкції є посадою першого заступника директора, тому відповідно до абз.7 ч.1 ст.43-1 КЗпП України згоди виборного органу первинної профспілки не вимагається. Правомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення підтверджується відсутністю в зазначених діях будь-яких порушень, встановлених перевіркою, проведеною Державною інспекцією з питань праці від 09.08.2013р., що зафіксовано в акті. Пунктом 22 акту перевірки також підтверджується систематичність невиконання позивачем без поважних причин покладених на нього обовязків. Крім того представник відповідача пояснив, що на час розгляду справи в суді посада головного інженера КП Житловий сервіс відсутня.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що заперечує проти позову з тих підстав, що й представник відповідача.

Судом в порядку ст.ст.63, 180 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працювала на КП Житловий сервіс в якості секретаря, зараз працює в якості курєра та диспетчера. 12.07.2013 року її викликали у відділ кадрів для підписання акту про службове розслідування у відношенні ОСОБА_1, в якому вона участі не приймала. Директор сказав їй, що звільняють позивача за те, що той не відремонтував трактор. Ніяких документів на звільнення ОСОБА_1 вона не готувала. До звільнення у позивача ніяких пояснень не вимагали.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала пояснення, що вона з лютого 2011 року працює на посаді інспектора по кадрам КП Житловий сервіс. 12.07.2013 року її викликали до кабінету директора, в якому знаходились невідомі їй люди, та надали наказ про звільнення ОСОБА_1 Ознайомившись з ним, вона сказала, що наказ складено невірно. Цей наказ про звільнення вона не готувала. Також їй дали ще пакет документів, які змусили підписати під натиском, аргументуючи тим, що вона буде звільнена у разі якщо їх не підпише. Що було вказано у цих документах, їй невідомо, вона лише бачила наказ про звільнення позивача. Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальної це кадрові документи, які зберігаються у відділі кадрів. Посадові інструкції працівників підприємства зберігаються у сейфі. Більше року назад правоохоронними органами були вилучені деякі посадові інструкції, в тому числі й головного інженера, про що був складений акт. Запис у трудовій книжці позивача про звільнення вона не робила, оскільки трудова книжка була на руках у позивача.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працював на КП Житловий сервіс на посаді майстра. ОСОБА_1 знає давно ще до роботи в КП Житловий сервіс. Позивач давно працює на керівній посаді, всіх вчив працювати. За що звільнено ОСОБА_1 йому невідомо.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює на підприємстві КП Житловий сервіс з 01.07.2012р. на посаді юрисконсульта. Про звільнення позивача йому стало відомо в день його звільнення. Ніяких документів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та про звільнення ОСОБА_1 він не готував та не візував.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що працює на КП Житловий сервіс на посаді майстра. 12.07.2013 року на оперативному зібранні ОСОБА_1 повідомив, що його звільнено на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. За що на нього накладено дисциплінарне стягнення, їй невідомо.

Вона являється головою профспілки. Наказ про звільнення ОСОБА_1 з профспілкою не погоджувався, за згодою на звільнення позивача директор Жилсервіса до профспілки не звертався. 05.09.2013 року було засідання профспілки. На своєму засіданні профспілка одноголосно постановила не надавати згоди на звільнення члена первинної організації профспілки ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, пояснення свідків, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що збільшені позовні вимоги ОСОБА_12 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом від 01.10.2007 року №41 ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного інженера КП Житловий сервіс з 01.10.2007 року (а.с.11).

Наказом директора КП Житловий сервіс від 03.06.2013р. №58 Про накладення дисциплінарного стягнення головному інженеру за грубе порушення положень посадової інструкції головного інженера, а також нераціональне використання робочого часу при виконанні покладених обовязків ОСОБА_1 була оголошена догана, про що свідчить копія наказу, додана до матеріалів справи (а.с.18).

Наказом директора КП Житловий сервіс від 12.07.2013р. №82/13-К ОСОБА_1 було звільнено 12 липня 2013 року згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором, керуючись абз.7 ч.1 ст.43-1 КЗпП України. Підстава: лист Рубіжанського МВ УМВСУ в Луганській області від 11.07.2013р. за №91/4-8948, акт службового розслідування від.12.07.2013р., про що свідчить копія наказу про звільнення (а.с.10).

В постанові про закриття кримінального провадження від 19.06.2013р. та в листі слідчого СВ Рубіжанського МВ УМВСУ в Луганській області від 11.07.2013р. за №91/4-8948, на який посилається директор КП Житловий сервіс у своєму наказі про звільнення ОСОБА_1, зазначено, що з 02.01.2013р по квітень 2013р. головний інженер КП Житловий сервіс ОСОБА_1 керував підприємством без будь-яких на то підстав, та підписував офіційні документи підприємства від імені директора. В результаті досудового розслідування було встановлено, що діями головного інженера ОСОБА_1 підприємству не завдана значна шкода, що вказує на відсутність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.356 КК України. Своїми діями ОСОБА_1 порушував правила ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що вказує на порушення дисциплінарного характеру (а.с.20, 23).

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що сторони по справі перебували у трудових правовідносинах, тому спір між сторонами щодо звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України регулюється нормами КЗпП України.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення : 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тобто із змісту зазначених норм права випливає, що заходи стягнення до працівників можуть бути застосовані лише за умови наявності в їх діях складу дисциплінарного проступку, який вміщує в себе такі елементи як: протиправність дій працівника, негативні наслідки для підприємства або організації, наявність причинного зв'язку між протиправними діями та негативними наслідками, а також вину працівника. Також зазначені норми передбачають певний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, який передбачає, що до моменту застосування стягнення власник або уповноважений ним орган повинні зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 3 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з п.23 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Виходячи зі змісту п.3 ст.40 КЗпП України при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Наявний в матеріалах справи наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №58 від 03.06.2013р. не містить в собі конкретного визначення, в чому саме полягає порушення положень посадової інструкції головного інженера, нераціональне використання робочого часу, які конкретно вимоги посадової інструкції або наказів, доручень директора підприємства були ним порушені і які саме негативні наслідки настали для підприємства. Також в матеріалах справи відсутні докази тієї обставини, що до моменту застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що оспорюваний позивачем наказ від 03.06.2013р. №58 винесено з порушенням вимог діючого законодавства.

Даючи правову оцінку наказу про звільнення позивача № 82/13-К від 12.07.2013р. суд зазначає, що він взагалі не містить в собі констатуючої частини (преамбули), а також не містить відомостей відносно того, які саме конкретні порушення мали місце з боку ОСОБА_1, що складає систему невиконання головним інженером своїх обовязків, коли це сталося. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, також немає посилання на конкретні випадки притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності протягом останнього року до моменту звільнення, зокрема відсутнє посилання на вищезгаданий наказ №58 від 03.06.2013р.

А оскільки при застосуванні п.3 ст.40 КЗпП належить враховувати всі правові гарантії, які встановлені при накладенні дисциплінарних стягнень на працівника, бо тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника, незаконним є і наказ директора КП Житловий сервіс від 12.07.2013 року №82/13-К Про звільнення.

Крім того в трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.

Також суд зазначає, що безпідставними є посилання директора КП Житловий сервіс у своєму наказі №82/13-К від 12.07.2013р. про звільнення на абз.7 ч.1 ст.43-1 КЗпП України виходячи з наступного. Як було встановлено судом ОСОБА_1 на час звільнення був членом первинної організації профспілки комунального підприємства Житловий сервіс. Оскільки абз.7 ч.1 ст.43-1

КЗпП України містить в собі вичерпний перелік посад, з якими допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), серед якого немає такої посади як головний інженер, тому для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з головним інженером необхідна згода виборного органу первинної

профспілкової організації (профспілкового представника). Судом встановлено, що за згодою на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України до профспілки КП Житловий сервіс директор підприємства не звертався.

Матеріали справи містять відомості про те, що 05.09.2013р. відбулось засідання первинної організації профспілки комунального підприємства Житловий сервіс (протокол засідання №16), на якому постановили, що директор КП Житловий сервіс не звертався до профспілкового комітету

для отримання згоди на звільнення її члена ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Профспілковий комітет не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.91, 92).

Також суд зазначає, що оскільки слідчий в контексті статті 147-1 КЗпП України не являється тим органом, який може виявляти та кваліфікувати в діях працівників дисциплінарні проступки, тому безпідставним є посилання директора КП Житловий сервіс в своєму наказі про звільнення від 12.07.2013р. №82/13-К на те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є лист слідчого СВ Рубіжанського МВ УМВСУ в Луганській області від 11.07.2013р. за №91/4-8948, в якому зазначено, що з 02.01.2013р по квітень 2013р. головний інженер КП Житловий сервіс ОСОБА_1 керував підприємством без будь-яких на то підстав, та підписував офіційні документи підприємства від імені директора. В результаті досудового розслідування було встановлено, що діями головного інженера ОСОБА_1 підприємству не завдана значна шкода, що вказує на відсутність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.356 КК України. Своїми діями ОСОБА_1 порушував правила ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що вказує на порушення дисциплінарного характеру.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень в тій частині, що правомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення підтверджується відсутністю в зазначених діях будь-яких порушень, встановлених перевіркою, проведеною Державною інспекцією з питань праці від 09.08.2013р., що зафіксовано в акті. Пунктом 22 акту перевірки також підтверджується систематичність невиконання позивачем без поважних причин покладених на нього обовязків, оскільки відповідно до ст..232 КЗпП України лише в компетенцію суду входить вирішення питання, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом, та надання оцінки, чи відповідає таке звільнення закону.

Посилання представника відповідача на те, що головний інженер відповідно до п.3.29 посадової інструкції головного інженера є першим заступником директора підприємства, є необґрунтованими, оскільки відповідно до норм трудового законодавства для створення такої посади як головний інженер перший заступник директора повинен бути наказ, а не зазначення про це в посадовій інструкції.

Необґрунтованими є також посилання представника відповідача на ту обставину, що на час розгляду справи в суді посада головного інженера КП Житловий сервіс відсутня, оскільки виходячи із загальних принципів цивільного та трудового права, при відновленні порушених прав, вони повинні бути відновлені у повному обсязі відповідно до тих, які існували до порушення. Зокрема, у ст. 6 ЦК України зазначається, що захист цивільних прав громадян здійснюється судом у порядку відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право.

З урахуванням зазначених вище обставин суд дійшов висновку, що накази №58 від 03.06.2013р. про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також №82/13-К від 12.07.2013р. про його звільнення є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відповідно відсутність підстав для його звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, яка сторонами не оспорюється (а.с.56), середньоденний заробіток ОСОБА_1, розрахований на підставі постанови КМУ від 08.02.1995

року № 100, складає 338,41грн.; кількість робочих днів з 13.07.2013 року по 14.10.2013 року - 65. Отже сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 21996,65грн. (338,41грн. х 65 днів), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без урахування податків та обов`язкових платежів.

Розглядаючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає їх обґрунтованими, такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині стягнення моральної шкоди, позивач послався на те, що незаконне звільнення здійснено після досить тривалої роботи у відповідача на керівній посаді, потягло за собою його моральні страждання, втрату звичних громадських зв'язків і відносин, зміну звичного життєвого укладу. Крім того таке звільнення позивача позбавило його можливості допрацювати до пенсії, оскільки він знаходиться в передпенсійному віці та до пенсії йому залишилось 2 роки.

Як було встановлено судом звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України було незаконним, що позбавило його гарантованого Конституцією України права на працю.

Отже враховуючи, що незаконним звільненням позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні його Конституційних правах на працю, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, які зазнав позивач, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000грн. Саме така сума буде пропорційною та адекватною тим стражданням, які зазнав позивач в результаті його незаконного звільнення.

Вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 724,01грн. (а.с.95-103), яка полягає в тому, що позивач після свого незаконного звільнення знаходився на лікуванні та витрачав кошти на придбання ліків, є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки спірні відносини, що виникли між сторонами, регулюються КЗпП України, який є спеціальним законом та застосовується до трудових правовідносин, та який не передбачає такого способу захисту для відновлення порушених трудових прав.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст..88 ЦПК України.

Згідно зі ст..367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі і присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 6194грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.4-11, 13, 14, 57-60, 209, 212-215, 223, 292 ЦПК України, на підставі ст..ст. 40, 43-1, 147, 150, 221, 225, 231, 232, 233, 235, 237-1, 240-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житловий сервіс, третя особа ОСОБА_4, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ №58 від 03.06.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення головному інженеру незаконним.

Визнати наказ №82/13-К від 12.07.2013 року про звільнення незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера Комунального підприємства Житловий сервіс.

Стягнути з Комунального підприємства Житловий сервіс, що розташоване за адресою: м.Рубіжне Луганської області, вул..Студентська, 27А, і.к.34903079, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21996 (двадцять одна тисяча девятсот девяносто шість) гривень 65 копійок без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства Житловий сервіс на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) гривень та сплачений судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житловий сервіс в частині стягнення матеріальної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Рішення в частині поновлення на роботі і присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 6194 (шість тисяч сто девяносто чотири) гривні без урахування податків та обов`язкових платежів - допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН.В.Нагорна