Ухвала суду № 34720958, 06.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року справа №805/12388/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участю:

представника позивача: Васильєвої К.О.

представника відповідача: Лапшенкова Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме:

зобов'язано державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити показники податкової звітності за травень 2013 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у податковій декларації за травень 2013 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 32019384 з 10 липня 2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.

26.07.2013 відповідачем складено довідку за № 59/22-01/32019384 про результати зустрічної перевірки ТОВ "Спец-Контакт", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «НВФ «Мськпроектбуд» за травень 2013, якою встановлено, що ТОВ "Спец-Контакт" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «НВФ «Мськпроектбуд» в травні 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, податкових повідомлень-рішень на підставі вищевказаної довідки відповідача не приймалось.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності за травень 2013, яке відбулося на підставі довідки про результати зустрічної звірки від 26.07.2013 за № 59/22-01/32019384, в тому числі, дій з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у податковій декларації за травень 2013 та виключення даних з електронної бази за угодою, яку відповідач фактично вважає нікчемною.

Між позивачем (покупець) і ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА» «Міськпроектбуд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 29.04.2013року.

Відповідно до вищевказаного Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукцію згідно специфікації до Договору.

На виконання договору продавцем виписано :

видаткові накладні і рахунки фактури №30 від 17.05.2013 на суму 73200 грн., з яких ПДВ складає 12200грн.; №31 від 20.05.2013 на суму 54600 грн., з яких ПДВ складає 9100грн.; №32 від 23.05.2013 на суму 72360 грн., з яких ПДВ складає 12060 грн.;

податкові накладні від № 67 від 17.05.2013 на суму 73200 грн., з яких ПДВ складає 12200 грн.; від № 74 від 20.05.2013 на суму 54600 грн., з яких ПДВ складає 9100 грн.; від № 75 від 23.05.2013 на суму 72360 грн., з яких ПДВ складає 12060 грн.;

товарно-транспортні накладні з аналогічними датами та сумами вказані товари було доставлено автомобілем, що орендується позивачем згідно договору № 4 від 03.01.2013 МВ Vito НОМЕР_1 з міста Одеси у місто Донецьк. Крім того, представник позивача пояснив, що водій автомобіля ОСОБА_4 знаходиться в штаті підприємства позивача тобто, позивач самостійно вивозив товар з м. Одеси до м. Донецька;

податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року;

реєстр виданих і отриманих податкових накладних за травень 2013 року;

відомості руху продукції по підприємству за травень 2013 року.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.

Вказані в довідці від 16 липня 2013 року висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив звірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів на підставі неправильно заповнених товаро-транспортних накладних та відсутності документів стосовно сертифікації товару, які не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, що зазвичай перевіряються податковим органом під час податкових перевірок. Отже, висновки податкового органу є тільки припущенням з боку відповідача.

Висновки довідки про результати зустрічної звірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Податковий орган дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «НВФ «Міськпроектбуд» за травень 2013 року.

Позивачем до суду було надано : договір купівлі-продажу від 29.04.2013 №08/04, специфікацію до нього, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, договір оренди вантажного авто від 03.01.2013 №4, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт постачання товару на адресу позивача, реєстр виданих та отриманих податкових накладних та відомість руху товару.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до чинного законодавства наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення укладання та виконання позивачем та ТОВ «НВФ «Міськпроектбуд» за травень 2013 договору від купівлі-продажу від 29.04.2013 №08/04.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Відповідачем у довідці про результати зустрічної звірки від 26.07.2013 за № 59/22-01/32019384 не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача та стосовно вимог зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі суми податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у податковій декларації за травень 2013 року даних слід зазначити наступне.

Пунктом 7 Наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" передбачено процедуру реалізації матеріалів проведеної зустрічної звірки.

Результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор у разі не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Вказаним наказом ДПА України не передбачено такого наслідку проведення зустрічних звірок, як коригування сум податкового кредиту покупця чи сум податкових зобов'язань продавця в базі даних ДПС.

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 11 листопада 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов