Рішення № 34720814, 04.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/4514/13-ц

Провадження №22ц/779/2250/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю сторін: представника апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - Лисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2013 року, -

встановила:

ПАТ "Дельта Банк" звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що між ним та ОСОБА_4 10.07.2007 року укладено кредитний договір №001-08994-100707 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого останньому було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті та відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. Однак, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості. Посилаючись на наведене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 16152,88 грн., з яких

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2013 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №001-08994-100707 від 10.07.2007 року в сумі 16152,88 грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як незаконне в частині стягнення з нього заборгованості за комісіями в сумі 8200,10 грн. та в цій частині відмовити в позові. Апелянт зазначає, що судом неправомірно стягнуто з нього заборгованість по сплаті комісій, так як жодних розрахунків про нарахування сплати комісій позивачем не надано та не представлено жодних доказів про те, з яких сум, яким чином та за який період нарахована така комісія.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, які у ній викладені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Положеннями ч.3 ст.10, ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 10.07.2007 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №001-08994-100707 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого останньому було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті та відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. Вказаним договором передбачено права та обов'язки сторін, зокрема обов'язок позивача сплачувати проценти за користування кредитною лінією(п.2.4), частини суми заборгованості за кредитною лінією(п.2.5), вартість послуг, які надаються Банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строки та порядку, визначені Правилами та тарифами банку(п.2.12).

Однак, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16152,88 грн., в тому числі: тіло кредиту - 4909,20 грн., заборгованість за відсотками - 3043,58 грн., заборгованість за комісіями - 8200,10 грн.

Відповідач ОСОБА_4 оскаржує рішення в частині стягнення комісій в розмірі 8200,10 грн., посилаючись на те, що договором не передбачено, в якому саме розмірі повинна бути проведена оплата з комісій, а з тарифами та правилами банку його не ознайомлювали.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Тому апеляційний суд перевіряє законність рішення суду в межах апеляційної скарги, тобто в частині стягнення комісій.

Як вбачається із розрахунку, наданого банком на підтвердження заборгованості відповідача(а.с.12), заборгованість ОСОБА_4 по комісіях становить 8200,10 грн.

Пунктом 2.12 вказаного вище договору передбачено обов'язок позивача оплачувати вартість послуг, які надаються Банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строки та порядку, визначені Правилами та Тарифами.

Договором не передбачено розмір зазначених нарахувань. Позивачем надано тільки розрахунок заборгованості, який не містить відомостей про підстави нарахування комісій в розмірі 8200,10 грн., період нарахування, з яких сум такі комісії нараховані.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що комісія у розмірі вказаному у позовній заяві нарахована правомірно згідно тарифів банку, з якими апелянт був ознайомлений, просив оголосити перерву в засіданні та запевнив колегію, що такий доказ ним буде надано, однак, таких доказів не було представлено та представник не з'явився в судове засідання. Після неодноразових перерв у судових засіданнях, з'явився інший представник позивача, який також таких доказів не надав, представив лише розрахунок заборгованості.

З огляду на викладене, колегія вважає недоведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача комісій за обслуговування кредиту в сумі 8200,10 грн. та вважає обгрутованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, який судові повістки надсилав йому не за місцем реєстрації, яке зазначено в адресній довідці, а за іншою адресою, за якою він не проживає, через що він не міг з'явитися в судове засідання, Такі висновки колегії підтверджуються адресною довідкою від 06.04.2013 року(а.с.28), в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_4 з 03.06.2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, однак суд надсилав кореспонденцію ОСОБА_4 на адресу, яка зазначена у позовній заяві позивачем, за якою останній вже не проживає, про що зокрема свідчить конверт, повернутий без вручення адресату(а.с.23), та зазначення відповідачем ОСОБА_4 в заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі адреси, вказаної у адресній довідці.

З цього вбачається, що суд не виконав вимог ч.1 ст.224 ЦПК України щодо належного повідомлення позивача, а тому безпідставно та незаконно розглянув справу без участі відповідача ухваливши заочне рішення, чим позбавив останнього можливості реалізувати свої права, передбачені законом.

Таким чином, з огляду на вище викладене та враховуючи недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм процесуального права, колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії в розмірі 8200,10 грн. згідно тарифів банку, з якими позивач не був ознайомлений, а отже таке нарахування проведено без погодження з ним, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення зазначеної комісії з відповідача підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні в цій частині заявлених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за комісіями в сумі 8200,10 грн. скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити в позові ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комісіями згідно кредитного договору №001-08994-100707 від 10.07.2007 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

В.А.Девляшевський

Я.Д.Горблянський