Вирок № 34720450, 04.07.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4017/13-к

1-КП/415/369/13

ВИРОК

Іменем України

04.07.2013 року Лисичанський міський суд Луганскої області у складі:

головуючого суддіГрибанової Л.О.

за участю:

секретаряДемченко Е.Є.,

прокурораДергачова М.С.,

потерпілоїОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не заміжньої, судимої 30 листопада 1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України (1960 року), з відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки, 26 січня 2000 року Лисичанським міським судом за ст.140 ч.2, ст.213 ч.3, ст.44, ст.42, ст.43 КК України (1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 29 червня 2005 року Лисичанським міським судом за ст.187 ч.3 КК України (2001 року) до 7 років позбавлення волі, 03 лютого 2012 року звільненої з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, зареєстрованої та проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту обвинувачена ОСОБА_2 03 червня 2013 року, приблизно о 13 годині, більш точніший час не встановлено, знаходячись, у стані алкогольного спяніння, за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_3, по вулиці Орджонікідзе, 5/42, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1232 TSB», вартістю 200 гривень, спричинивши останній матеріальну шкоду на зазначену суму.

В судове засідання надана угода про примирення, укладена 21 червня 2013 року, між підозрюваною ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3, на підставі ст.ст.468-471 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до якої

обвинувачена ОСОБА_2 визнає себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, викладеному в обвинувальному акті, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), повторно,

потерпіла ОСОБА_3 і обвинувачена ОСОБА_2 остаточно примирилися і сторони досягли відповідних домовленностей, погоджуюючись на призначенні останній покарання за ст.185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ст.469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст.314 та ст.474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність яких не є перешкодою, для розгляду, і, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду, з'ясувавши,

у обвинуваченого

зрозумілість наданих законом прав, а також, наслідків укладення та затвердження угоди про примирення, передбачених ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженя угоди судом, в тому числі і наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України,

у потерпілого

зрозумілість наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 пояснила, що вона повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також, час та місце скоєння нею кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, зазначені обставини відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаялась. З потерпілою ОСОБА_3 примирилась та заключила відповідну угоду про примирення, при цьому, вона цілком розуміє надані їй законом права, характер пред'явленого обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердженя судом угоди про примирення між нею та потерпілою ОСОБА_3, і наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені у ст.473 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченою ОСОБА_2, визначені у ст.473 КПК України, підтримавши надану угоду та наполягавши на затвердженні останньої.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК Укріїни, вбачається, що дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфіковані, як злочин, передбачений ст.185 ч.2 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, при цьому обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнала в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди про примирення від 21 червня 2013 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_3, на підставі ст.ст.468-471 КПК України, є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 21 червня 2013 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 21 червня 2013 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_3 не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, міра покарання, узгоджена між сторонами кримінального провадження, визначена в межах санкції ст.185 ч.2 КК України, застосування виду покарання у виді позбавлення волі, а також, призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення від 21 червня 2013 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному провадженні ОСОБА_3, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд, вислухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та думку потерпілої ОСОБА_3, які наполягали на затвердженні угоди, погоджуючись з думкою прокурора, який вважав, що угода про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3 може бути затверджена судом, проаналізувавши надані матеріали та перевіривши угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Питання щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_2 учасниками зазначеного кримінального провадження не ставилося.

У зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи за №368-124/7 від 13 червня 2013 року (а.с.35-38), витрати у сумі 489 гривень 44 копійки (а.с.39) на залучення експертів, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1232 TSB», IMEI 359853/04/436503/8 359853/04/436503/6, що знаходиться на зберігання у потерпілої ОСОБА_3 (а.с.40),

підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_3

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд

засудив:

Угоду про примирення, укладену 21 червня 2013 року між обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1201303024001975 відносно ОСОБА_2 затвердити.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

489 (чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 44 копійки за проведення товарознавчої експертизи.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Samsung» GT-E1232 TSB», IMEI 359853/04/436503/8 359853/04/436503/6, що знаходиться на зберігання у потерпілої ОСОБА_3

повернути потерпілій ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений обвинуваченою ОСОБА_2, потерпілою ОСОБА_3 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченій та прокуророві.

Суддя: