Рішення № 34720025, 05.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/5034/13-ц

Провадження № 2/270/1992/2013

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

за участю

позивачаОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, в обґрунтування якої зазначив, що він є власником квартири № 10, розташованої в будинку №102 по вулиці Леніна в м. Макіївці. З вини відповідача 17.07.2013 через залишений ввімкнений кран на кухні відбулося залиття його квартири відповідачем. Даний факт підтверджено актом ПП «МакРинок-Сервіс» від 25.07.2013. Також зазначив, що через залиття були залиті кухня стеля - відслоєння штукатурного шару h=2,5-3 кв.м, шпалери 3 кв. м, стіна - шпалери сліди залиття вологі 5 кв.м, залита електропроводка. Позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з претензіями з приводу ремонту квартири, але його вимоги залишилися без задоволення. Через останнє залиття квартири ОСОБА_1 звернувся до ПП «Експерт-оцінка» для розрахунку ремонтно-будівельних робіт по квартирі. Вартість відновлювального ремонту складає 3564 грн, вартість роботи експерта 700 грн. Крім того, діями відповідача позивачу також було завдано моральної шкоди через те, що внаслідок неодноразового залиття квартири він знаходяться в стані постійного ремонту житла, що порушує звичайний ритм його життя та потребує постійних матеріальних витрат. Посилаючись на те, що такими діями відповідачем завдано матеріальні та моральні збитки, які у добровільному порядку відповідач відшкодувати відмовляється, позивач просив стягнути з нього понесені внаслідок залиття квартири матеріальні збитки у загальному розмірі 3564 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 700 грн., а також стягнути відповідача на відшкодування моральної шкоди 4000,00 грн. та судовий збір в розмірі 249,40 грн.

У судовому засіданні, призначеному на 05.11.2013, позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом він є власником квартири № 10, розташованої в будинку №102 по вулиці Леніна в м. Макіївці. Відповідач ОСОБА_2 мешкає за адресом. Макіївка, вул. Леніна, б. 102 кв. 12 та є відповідальним квартиронаймачем. Вдень, близько 12.00 години 17.07.2013 відбулося залиття квартири позивача з вини відповідача. Коли він піднявся до відповідача та почав стукати в двері, йому ніхто не відкрив. Тоді позивач викликав майстра для фіксування залиття квартири. 25.07.2013 ПП «МакРинок-Сервіс» було складено акт про залиття. Крім того, позивач звернувся до ПП «Експерт-оцінка» для розрахунку ремонтно-будівельних робіт по квартирі. Також позивач зазначив, що через залиття в кухні та коридорі його квартири було пошкоджено стелю, шпалери, електричну проводку. Причину залиття квартири встановити не вдалося, оскільки відповідач не відчиняла своєї квартири. Також двері не відчиняла й представнику ПП «МакРинок-Сервіс», через що не вдалося підписати акт про залиття. Крім того, діями відповідача позивачу також було завдано моральної шкоди через те, що внаслідок неодноразового залиття квартири він знаходяться в стані постійного ремонту житла, потрапив до лікарні та постійно нервує, що порушує звичайний ритм його життя та потребує постійних матеріальних витрат. На підставі викладеного просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

У судовому засідання відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та зазначила, що залиття квартири відбулося не з її вини, оскільки в неї забита каналізація та вона знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Також зазначила, що, коли відбувалося залиття квартири ОСОБА_1, вона знаходилася вдома та до сусідів не зверталася.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником квартири 10, розташованої в будинку № 102 по вулиці Леніна в м. Макіївці (а.с. 16)

Відповідно до Акту від 25.07.2013, складеного комісією у складі начальника виробничої дільниці №7 ОСОБА_3, майстра ОСОБА_4, власника квартири №10 ОСОБА_1, 17 липня 2013 року в будинку № 102 по вул. Леніна у квартирі № 10 трапилось залиття водою з розташованої вище квартири № 12. Імовірно залиття відбулося з причин халатного ставлення мешканців квартири № 12, був залишений ввімкненим кран на кухні. Внаслідок у квартирі № 10 були залиті: кухня стеля - відслоєння штукатурного шару h=2,5-3 кв.м, шпалери 3 кв. м, стіна - шпалери сліди залиття вологі 5 кв.м, залита електропроводка. Причину залиття квартири № 10 зясувати неможливо, оскільки власник квартири № 12 не відчиняє двері (а.с. 5).

Відповідно до експертного дослідження фахівця будівельно-технічної спеціалізації за № 06/23/08/13 від 16.08.2013 вартість ремонтно-відновлюваних робіт, повязаних із залиттям квартири №10, розташованої в будинку №102 по вулиці Леніна в м. Макіївці на момент проведення експертизи складає 3564 грн. (а.с.6-7).

Допитана в судовому засіданні 05.11.2013 в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що позивач та відповідач є сусідами. У липні 2013 року позивач разом з родиною поїхали відпочивати. Вона доглядала за їхньою квартирою. Вранці заходила до квартири ОСОБА_1, щоб погодувати їхнього кота, в квартирі все було нормально. Коли ж цього дня, близько 16.00 години, вона знову прийшла до квартири позивача, то побачила, що на кухні опала штукатурка на підлогу та на раковину, шпалери та палас були мокрими. Також у коридорі були залиті шпалери та стеля. Після цього вона одразу ж зателефонувала дружині позивача та повідомила про залиття квартири. Позивач та його дружина повернулись додому через день. 17.07.2013, коли приїхали мешканці квартири №10, сусід ОСОБА_1 знову прийшов та розповів, що знову відбулося залиття його квартири. Вона зайшла до нього в квартиру та побачила, що вода ллється зі стелі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок спричинення шкоди залиттям квартири, тому такі відносини мають бути врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині, що регулює питання відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України). Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що, оскільки згідно зі ст.48 Закону України «Про власність» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Також розяснено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форми власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обовязку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Крім того, відповідно до абзацу 1 п. 2 вищевказаної постанови шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі й шляхом звернення до суду з метою за захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Факт спричинення матеріальної шкоди позивачам підтверджений актом від 25.07.2013, складеним комісією у складі начальника виробничої дільниці №7 ОСОБА_3, майстра ОСОБА_4, власника квартири №10 ОСОБА_1 (а.с. 5), а також експертним дослідженням фахівця будівельно-технічної спеціалізації за № № 06/23/08/13 від 16.08.2013, проведеного приватним підприємством «Експерт-оцінка» (а.с. 6-7), тому заподіяння шкоди в розмірі 3564 грн. підлягає відшкодуванню з відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні також встановлено, що позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача сплачені ним грошові кошти за проведення експертного дослідження, а саме, будівельно-технічної експертизи, в розмірі 700,00 грн., що підтверджено копією квитанції до прибуткового касового ордера № 270 (а.с. 4), яка також підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується позовних вимог позивачів про стягнення моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При відшкодуванні моральної шкоди в судовому порядку її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Також при визначенні розміру завданої моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості. У своєму рішенні суд повинен навести мотиви визначення відповідного розміру такої моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що залиття квартири мають систематичний характер, через що позивач знаходяться в стані постійного ремонту житла, потрапив до лікарні та постійно нервує, що порушує звичайний ритм його життя та потребує постійних матеріальних витрат., тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1, при зверненні з вказаним позовом до суду, поніс судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 344,10 грн. (квитанції від 22.08.2013 та 03.09.2013).

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 232,27 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4264,00 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, з яких: 3564,00 грн. заподіяна шкода майну позивача, а 700 грн. - грошові кошти за проведення експертного дослідження; 100,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати по сплаті судового збору - в розмірі 232,27 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 74, 76, 77, 88, 209, 213, 215-218, 224 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про судове рішення у цивільній справі», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 102 кв. 12, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 102 кв. 10, 3564,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 700,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення будівельно-технічної експертизи та 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в розмірі 4364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 102 кв. 12, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 102 кв. 10, 232 (двісті тридцять дві) грн. 27 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя:Р.О. Кузнецов