Рішення № 34719582, 23.10.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/4615/13-ц

Провадження № 2/270/1858/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С., Зиряновій Т.О., Насікайло О.С.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватного підприємства «МакРинок-Сервіс» про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі - КП «Макіївтепломережа») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення, мотивуючи вимоги тим, що відповідач порушує взяті на себе зобов`язання і не вносить на рахунок підприємства поточні платежі.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що ОСОБА_1 проживає у квартирі №7 у будинку № 49, розташованого по вулиці Панченка у Центрально-Міському районі м. Макіївки, і йому відповідно до установленого порядку суб`єктом господарювання надавалися послуги з теплопостачання. Відповідач тривалий час не виконує умов договору і не вносить поточні щомісячні платежі з оплати наданої комунальної послуги, у звязку з чим за період з 01 квітня 1996 року по 01 березня 2013 р. він має борг у сумі 7498,31 грн. Нарахування оплати за опалення позивачем виконувалось відповідно з Правилами надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню та водовідводу за тарифами, що були встановлені рішенням міського виконкому за відповідний період та відповідно температурного графіку якісного регулювання на котельній, який затверджений адміністрацією КП «Макіївтепломережа». В спірний період у випадках пониження температурного режиму, визнаного обєктивними причинами, позивачем робився перерахунок нарахувань в сторону зменшення оплати. До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена. Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права субєкта господарювання, представник позивача просив суд стягнути з відповідача наявну заборгованість із поточних платежів у сумі 7498,31 грн. та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, виходячи з наступного. Між ним та позивачем не було укладено договору про надання послуг, у звязку з чим у позивача немає права вимагати сплати вищевказаного боргу. Крім того, позивачем не надано доказів, що він має право вимагати сплатити вказаний борг та у вказаному позивачем розмірі. Також зазначив, що позовну заяву подано з порушенням вимог ЦПК України, у тому числі з пропущенням строку позовної давності. Вважає вимоги позивача безпідставними та незаконними, оскільки позивачем на надано жодних підтверджень, що відповідач має заборгованість саме в такому розмірі та повинен сплатити ще й судові витрати, оскільки він є інвалідом ІІ групи та ветераном праці, а до тарифів, на підставі яких йому нарахована заборгованість, включені податки, від сплати яких його звільнено як інваліда війни. Також відсутні посилання на рішення уповноважених органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів та норм споживання, на підставі яких проводяться нарахування, а також тексти цих рішень. Крім того, позивач не виконує належним чином своїх зобовязань. Просив застосувати до позовних вимог правила позовної давності (а.с. 59-63).

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 та представника третьої особи ПП «МакРинок-Сервіс», які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, до судового засідання не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі реєстрації телефонограм № 01-56 за №385 від 10.10.2013, яку відповідач отримав особисто, а позивач не заперечував проти винесення заочного рішення суд відповідно до правил ч.1 ст.224 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідач ОСОБА_1 проживає у квартирі № 7 у будинку № 49, розташованого по вулиці Панченка у Центрально-Міському районі м. Макіївки, є споживачем теплової енергії.

До спірних правовідносин, з приводу постачання теплової енергії, підлягає застосуванню Закон України «Про теплопостачання», згідно якого постачання теплової енергії регламентується нормативно-правовими актами, які є обовязковими для виконання всіма субєктами відносин у сфері теплопостачання та споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами (статті 4,24).

Відповідно до статей 1 та 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, належить ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, контроль за дотриманням відповідних ліцензійних умов та встановлення тарифів на теплову енергію і послуги централізованого водопостачання та водовідведення субєктам природних монополій та субєктам господарювання на суміжних ринках в обсягах, що перевищують рівень, який встановлений ліцензійними умовами.

КП «Макіївтепломережа» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №297979 від 08.06.2001 і статуту, а також відповідно до ліцензії на право виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) №345151 від 24.09.2007; ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел) №041910 від 12.11.2012; ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами №041950 від 12.11.2012; ліцензії на постачання теплової енергії №041912 від 12.11.2012 здійснює господарську діяльність у сфері постачання теплової енергії (а.с. 176-191, 221-224).

Водночас згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого опалення та централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення відноситься до комунальних послуг.

Крім того, слід зазначити, що ст. 7 вказаного закону передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості і здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, встановлення тарифів згідно чинного законодавства для кінцевих споживачів на послуги, які спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, опаленням, відноситься саме до повноважень органів місцевого самоврядування, а не до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Разом з тим слід зазначити, що відносини між субєктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила).

Згідно з положеннями пункту 20 правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 21 вказаних Правил у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Позивачем суду були надані рішення Макіївської міської ради, якими було встановлено тарифи на теплову енергію (а.с. 118-183), а також надано інформацію про витрати на виробництво, транспортування і реалізацію теплової енергії по КП «Макіївтепломережа» (а.с 109-115), висновки щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг (а.с. 202-209), інформацію про розмір тарифів і їх структуру на послуги теплопостачання населенню (а.с. 210-211).

Підключення квартири відповідача до централізованого опалення житлового будинку та відкриття особового рахунку теплопостачальним підприємством свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить із обсягу прав і обовязків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини субєкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, та фізичної особи, яка отримує послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

З інформації КП «Макіївтепломережа» вбачається, що оплата витрат за надані послуги з централізованого теплопостачання по зазначеній квартирі відповідачем не провадиться з 01 квітня 1996 року, і на 01 березня 2013 року борг становить 7498,31 грн.

Відповідач повинен оплачувати комунальні послуги відповідно до положень Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497), та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630), згідно яких субєкт господарювання КП «Макіївтепломережа» надає послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язаний оплачувати послуги відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку; розрахунковим переводом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення по спірній квартирі, який відповідає встановленим законодавством порядку і тарифам.

Стосовно доводів відповідача про відсутність укладеного між ним, як споживачем, та КП «Макіївтепломережа» договору, що на думку ОСОБА_1, свідчить про відсутність відносин між сторонами та позбавляє позивача права на стягнення заборгованості за надану теплову енергію, суд зауважує про наступне.

З огляду на зміст наведених норм Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідач є споживачем послуг з теплопостачання і несе усі обовязки, що випливають з чинного законодавства, в тому числі обовязок оплачувати надані послуги. Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до встановлених у справі обставин, споживач, який фактично споживає послугу з теплопостачання, зобовязаний таку послугу оплачувати.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що КП «Макіївтепломережа» надавало відповідачу комунальні послуги з теплопостачання, який використовував їх для власних потреб, що свідчить про існування між ними договірних відносин. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов`язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не було забезпечено надання комунальних послуг з опалення належної якості через незадовільний стан внутрібудинкової тепломережі, слід звернути увагу на наступне.

Рішенням Макіївської міської ради від 29.12.2005 №1619 «Про організацію виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено точки розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій у житлово-комунальному господарстві м. Макіївки, а саме, точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх теплових мереж є зовнішній обріз будинку (а.с. 145-147).

Також позивачем суду були надані договори між КП «Макіївтепломережа» (теплопостачальна організація) та КП «Жилцентр №7» (виконавець), яке є балансоутримувачем будинку №49 по вулиці Панченка в м. Макіївці, за умовами яких обовязок з утримання в належному технічному стану, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж теплопостачання. Актами розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін визначено межу такого розподілу зовнішній обріз будинку (а.с. 124-144)

Таким чином суд дійшов висновку, що надання споживачу житлово-комунальної послуги з теплопостачання неналежної якості внаслідок несправної системи внутрішньо будинкової системи теплопостачання не може бути підставою для відмови в позові КП «Макіївтепломережа» про стягнення заборгованості за надані послуги, оскільки відповідальність за стан таких систем теплопостачання покладена на балансоутримувача такого будинку, тобто КП «Жилцентр-7», правонаступником якого є ПП «МакРинок-Сервіс» (а.с. 156-159).

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Макіївтепломережа» 21.01.2013 зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію.

Ухвалою суду від 08 лютого 2013 року у прийнятті вищевказаної заяви про видачу судового наказу було відмовлено. (а.с. 7).

З огляду на викладене, суд вважає, що строк позовної давності почав перебіг з моменту, коли позивачу стало відомо про його порушене право, тобто з моменту визначення суми збитків, а саме, з січня 2013 року. Отже загальний строк позовної давності сплинув за збитками, що виникли за період з 1 квітня 1996 року по січень 2010 року.

Загальні умови застосування позовної давності до правовідносин визначені ст. 267 ЦК України, частинами 3-5 якої визначено, що:

-позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

-сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

-якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що в ході судового засідання відповідач просив застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності, а підстав визнати поважними причини пропущення позовної давності судом встановлено не було, суд вважає за необхідне застосувати до таких відносин загальний строк позовної давності.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позовну давність пропущено і підстав вважати причини пропущення поважними у суду немає, позов про стягнення заборгованості за використану електричну енергію за період з 01 квітня 1996 року по 31 січня 2010 року задоволенню не підлягає.

Отже суд визнає, що з вини відповідача порушено виконання зобовязань з оплати використаних послуг з теплопостачання, внаслідок чого за період з 01 лютого 2010 року по 01 березня 2013 року комунальному підприємству «Макіївтепломережа» заподіяно шкоду з несплати щомісячних платежів у сумі 4947,37 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Проте, розглядаючи питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджено копією посвідчення серії Є №029859 (а.с. 232), тому відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №367-VI відповідача звільнено від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212-215, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, статтями 261, 264, 267, 526, 611 Цивільного кодексу України (2004 р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код 31534547) заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 1 лютого 2010 року по 1 березня 2013 року по щомісячним поточним платежам у сумі 4947 (чотири тисячі девятсот сорок сім) грн. 37 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя: Р.О. Кузнецов