Рішення № 34717657, 05.11.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2228/13

провадження № 2/753/2869/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді:Басалаєвої А.В.при секретарі:Деак Ю.В.за участю представника позивача:Якуб Г.О.представника позивача:Потапенко С.Я.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Господар Дарницького району міста Києва» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Господар Дарницького району міста Києва» звернулось з позовом до ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_6 є власником квартири № 64, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2008 року у справі № 2-67/08, яке набрало законної сили 4 березня 2009 року. Проте заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг відповідач не погашає. Просить стягнути з ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_5 на свою користь 7 966,79 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову. Вказує, що заборгованість рахується в меншому розмірі ніж просить позивач, оскільки власником квартири відповідач став у серпні 2012 року. А рішення судів, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог скасовані.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників суд приходить до висновку про часткове задоволення позову враховуючи наступні обставини.

ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження органу приватизації Військової частини А1777 від 25 липня 1995 року належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 1 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, в інтересах недієздатного ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири, визнання власником та витребування квартири із незаконного володіння, беручи до уваги обставини викладені у вироку Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2008 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 190 КК України встановлено наступні обставини.

ОСОБА_7 перебуваючи у парку Партизанської Слави у місті Києві, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, звернувся до ОСОБА_6 з пропозицією його працевлаштування, хоча не мав наміру виконати обіцянку. Останній не знав про дійсні наміри ОСОБА_7, який повідомив потерпілому, що його доставлять до місця оформлення трудових відносин. ОСОБА_7 викрав ОСОБА_6 і доставивши його в місто Бориспіль Київської області, незаконно позбавив волі останнього та став утримувати в будинку АДРЕСА_2, перешкоджаючи йому залишити вказане помешкання.

Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 489 від 28 квітня 2005 року ОСОБА_6 станом на 4 червня 2004 року виявляв ознаки психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм з деградацією особистості).

ОСОБА_7 скориставшись психічним захворюванням ОСОБА_6 та його нездатністю в повному обсязі розуміти свої дії та керувати ними, заволодів правом розпорядження квартирою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 на праві власності, шляхом оформлення нотаріальної довіреності на її продаж. ОСОБА_7 було зібрано дублікати документів, що підтверджують право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру та здійснено її продаж.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 9 липня 2004 року ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності продав, а ОСОБА_8 купила квартиру АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_9 було придбано вказану квартиру. ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_10 купив вказану квартиру.

Позивач помилково вважає, що ОСОБА_6 є власником квартири з дня набрання чинності рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 листопада 2008 року у справі № 2-67/08.

Дане рішення Дарницького районного суду міста Києва разом із ухвалою апеляційного суду міста Києва від 4 березня 2009 року, якою залишено дане рішення без змін скасовано ухвалою Верховного Суду України від 23 вересня 2009 року, а справу передано на новий розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 1 грудня 2010 року зокрема визнано ОСОБА_6 власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.74-79). Дане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно тощо (редакція статті чинна на момент прийняття судом рішення).

Відповідно до довідки про майно від 29 серпня 2013 року Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна вказує, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 грудня 2010 року зареєстровано в Бюро 3 серпня 2012 року (а.с.58-59). В Довідці зазначено, що право власності повернулось до ОСОБА_6

Нереєстрацію протягом тривалого часу рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно ОСОБА_5 пояснює чинними численними арештами на квартиру, накладеними судами та слідчими органами.

Отже право власності ОСОБА_6 повернулось з моменту його державної реєстрації - 3 серпня 2012 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_1 заборгованість с серпня по грудень 2012 року з урахуванням сплаченої заборгованості складає 1 231,56 грн.

Статтею 322 Цивільного кодексу України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 156 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 встановлено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, на підставі статей 319, 322, 526, 610 ЦК України, статей 67, 68, 162 ЖК Української РСР, пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та керуючись статтями 88, 212, 215-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Господар Дарницького району міста Києва» (р/р2603000018106 в ПАТ КБ «Хрещатик», код 04013755, МФО 300670) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 1 231,56 грн. (одна тисяча двісті тридцять одна гривня 56 коп.), а також судовий збір 35,46 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА