Рішення № 34716666, 06.11.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

2/359/828/2013

359/1149/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Д.В.

за участю секретаря Колісник О.В.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва житлового будинку, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані у процесі будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову послалась на те, що під час шлюбу з відповідачем за спільні кошти ними було побудовано житловий будинок, який на даний час не введено в експлуатацію і речове право на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. Посилаючись на те, що будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва житлового будинку, належать сторонам на праві спільної сумісної власності просила на підставі ст. 368, 369, 372 ЦК України, ст. 60, 69, 70 СК України в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані у процесі будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав визначених у позовній заяві. Відповідач у запереченнях від 19.03.2013 року визнав ту обставину, що під час шлюбу з позивачем вони за спільні кошти побудували житловий будинок, який на даний час не введено в експлуатацію і речове право на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, проте у позові просив відмовити оскільки не оспорює її право власності. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, посилаючись на обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, оскільки на його думку відсутній між сторонами спір з приводу поділу майна, а дані щодо неможливості поділу спірного будинку в матеріалах справи також відсутні. Крім того, у запереченнях на позовну заяву від 05.11.2013 року представник посилається на те, що технічний паспорт на будинок виготовлений шляхом подання до ДАБК підробленої заяви від імені відповідача про готовність об'єкта до введення його в експлуатацію, відносно чого проводиться досудове розслідування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі з 11 серпні 2006 року по 14.05.2013 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі.

З наявних у справі документів, а саме копій Технічного паспорту на (індивідуальний) житловий будинок від 11.09.2012 року інвентаризаційна справа №6777, Будівельного паспорту на будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, а також державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.12.2011 року, вбачається, що у 2012 році на земельній ділянці, яка належала відповідачу, за адресою АДРЕСА_1 побудовано житловий будинок загальною площею 281,6 кв.м., житловою 107,9 кв.м. Належних та допустимих доказів прийняття зазначеного житлового будинку до експлуатації та здійснення державної реєстрації права власності на нього не подано.

Також, встановлено що на підставі договору дарування земельної ділянки від 12.04.20013 року в реєстрі за №246, відповідач подарував ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1503 га яка розташована у Київській області, Бориспільський район, с. Вишеньки, кадастровий номер 3220881301:01:003:0113 та на якій розташований спірний будинок. Вищевказані обставини також встановлені рішенням апеляційного суду Київської області від 01.10.2013 року у справі №2/359/2574/2013 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

За змістом ст. 60, 61 СК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спільна сумісна власність виникає і тоді, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу. (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок).

Як вказав Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. При цьому підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок було побудовано за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте у встановленому законом порядку його не прийнято до експлуатації та не здійснено державну реєстрацію права власності на нього, будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва житлового будинку є спільною сумісною власністю сторін у справі.

Згідно із ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За таких обставин, позовна вимога про визнання за позивачем в порядку поділу майна, що є у спільній сумісній власності, права власності на ? частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані у процесі будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір.

Керуючись ст. 88, 208, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які були використані у процесі будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_2) 3441 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Ткаченко