Постанова № 34714307, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 910/5501/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід17.09.2013р.у справі№910/5501/13Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"до1. Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер Україна"простягнення сумиза участю:

- відповідача-1:Сабітов С.В. (довіреність від 01.07.13р.), -В С Т А Н О В И В:

Звернувшись із даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - відповідач-1) 39620 грн. виплаченого страхового відшкодування, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер Україна" (далі - відповідач-2) 25000 грн. невідшкодованої суми франшизи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" відповідач-1 як страховик цивільної відповідальності відповідача-2, особи відповідальної за збитки, завдані при перевезенні вантажу особи, що отримала страхове відшкодування від позивача у зв'язку зі втратою вантажу, повинен відшкодувати завдані відповідачем-2 збитки шляхом сплати виплаченого страхового відшкодування позивачем в сумі 39620,00 грн., а відповідач-2 повинен сплати передбачену полісом страхування цивільної відповідальності суму франшизи в розмірі 25000,00 грн., оскільки у вказаній сумі витрати позивача залишились не відшкодованими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2013р. (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.), позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат має право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а останнім є відповідач-1 за вирахуванням франшизи, та відповідач-2 в розмірі визначеної умовами договору страхування цивільної відповідальності франшизи.

У касаційній скарзі особа, що її подала, як на підставу своїх вимог посилається на те, що оскільки між нею, як страховиком цивільної відповідальності відповідача-2, та останнім після настання страхової події, а саме 20.09.2011р., було укладено угоду про погодження розміру майнової шкоди, якою ними визначено, що остаточний розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі 25000 грн., становить 43000 грн., з виплатою вказаної суми зобов'язання вважаються врегульованими.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Як встановлено судами позивач 24.10.2011р. виплатив особі, майнові інтереси якої були застраховані, страхове відшкодування в розмірі 64620 грн. у зв'язку із страховою подією, що мала місце 03.05.2011р., а саме викраденням вантажу. застрахованого позивачем згідно з генеральним договором страхування вантажів № 024.963877.0045, а цивільно-правова відповідальність відповідача-2 була застрахована відповідачем-1 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 500000 грн., із встановленням франшизи - 25000грн.

Ці обставини не спростовуються особою, що звернулась із касаційною скарго.

Також із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач-1 видав платіжне доручення №26926 від 14.10.2011р., у якому отримувачем коштів вказано відповідача-2, але реквізити вказані дочірнього підприємства "Адідас Україна".

Дослідивши надані докази суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не можливо встановити куди перераховувалось і чи взагалі перераховувалось відповідачем-1 страхове відшкодування.

Також судами встановлено, що викрадення застрахованого майна мало місце під час виконання укладеного між ДП "Адідас-Україна" та відповідачем-2 договору №7 на надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів територією України від 21.04.2011р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Подібне положення міститься в статті 27 Закону України "Про страхування".

Разом з тим, відповідно до приписів статті 924 цього кодексу, що регулює питання відповідальності перевізника за втрату вантажу, перевізник відповідає за втрату, нестачу прийнятого до перевезення вантажу, у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином відповідач-2 як перевізник несе відповідальність у розмірі фактичної шкоди, заподіяної потерпілій особі.

З викладеного вбачається, що визначення розміру шкоди пов'язується із фактичним її розміром, а не договірним.

Натомість, як вважає особа, що звернулась із касаційною скаргою, розмір такої шкоди встановлений в укладеній між ним та відповідачем-1 угоді, шляхом його погодження ними, і має складати 43000 грн., що як обґрунтування своїх вимог ця особа зазначає у своїй касаційній скарзі.

Однак такі доводи не ґрунтуються на вказаних нормах права з наведених вище підстав.

При цьому судами не встановлено, що з видачею відповідачем-1 платіжного доручення №26926 від 14.10.2011р., яке містить вищевказані розбіжності щодо отримувача платежу, здійснювалась фактична виплата ним коштів, обумовлених договором добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника наземним транспортом №6012/200/000001, яка була застрахована відповідачем-1.

За вказаних обставин висновки судів про задоволення позову є правильними.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у справі Господарського суду міста Києва №910/5501/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський