Постанова № 34714283, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 910/7821/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 рокуу справі за позовомПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування"доПАТ "Укртрансгаз"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у квітні 2013 року ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення вимог, просило стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" 3 867 880,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 395 564,74 грн. пені, 14 979,61 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 79 329,70 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 3 867 880,60 грн. боргу, 14 979,61 грн. інфляційних втрат та 79 329,70 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором про товару (крани кульові) № 110701957 від 28.07.2011 року та додатками до нього, за умовами якого ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" (постачальник) зобов'язався поставити ПАТ "Укртрансгаз" (правонаступник ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України") (покупець) товар на загальну суму 15 480 000,60 грн. з ПДВ на протязі 2011-2012 роках, а останній прийняти цей товар та оплатити.

Пунктом п. 5.1 цього договору передбачено, що позивач здійснює поставку товару відповідачу в термін: на протязі року з дати укладення договору, але не пізніше 30-ти календарних днів після надання відповідачем рознарядки.

Згідно п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати товару відповідачем по фату поставки товару на протязі 45-ти календарних днів.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що у період 2011-2012 роки позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 15 480 000,60 грн. та останній за цей товар розрахувався лише частково, що підтверджується належними та допустимими доказами і ним не заперечується.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого йому товару, позивач вправі вимагати сплати спірної суми боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд правомірно постановив про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 867 880,60 грн. заборгованості, 14 979,61 грн. інфляційних втрат та 79 329,70 грн. 3 % річних та обґрунтовано відмовив у стягненні пені, оскільки договором це не передбачено, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко