Постанова № 34714266, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 913/1028/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Луганської області 30.05.2013 Донецького апеляційного господарського суду 10.09.2013у справі господарського суду№ 913/1028/13 Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каштан"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Збітнєва Ігоря Владиславовича прозвернення стягнення на предмет іпотеки у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особиповідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

08.04.2013 Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2013 у справі № 913/1028/13 (суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.), звернуто стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" на предмет іпотеки - нежитлова будівля, будівлі та споруди виробничої бази (реєстраційний номер (РПВН) 2563127) та земельна ділянка загальною площею 0,4221 га (кадастровий номер: 4424855100180090150), розташовані за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Барбашова, 39, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Каштан" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1000014.01-02/08-СК від 16.04.2008 у розмірі 578 199, 89 грн., яка складається з: - 144 230, 84 грн., сума кредиту, що залишилась неповернутою позичальником; - 202 603, 08 грн., сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно з ст. 625 ЦК України; - 195 778, 88 грн., сума прострочених непогашених відсотків за період з 19.05.2010 по 17.03.2013 з урахуванням індексу інфляції згідно з ст. 625 ЦК України; - 1 743, 75 грн., сума непрострочених непогашених відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 18.03.2013 по 25.03.2013; - 13 902, 11 грн., несплачена пеня за несвоєчасну сплату кредиту відповідно до п. 8.1. кредитного договору; - 12 851, 43 грн., несплачена пеня за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п.8.1 кредитного договору; - 7 089, 80 грн., сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно з ст. 625 ЦК України; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 657 830, 00 грн., з яких нежитлова будівля вартістю 606 850, 00 грн., земельна ділянка вартістю 50 980, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 913/1028/13, та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан" підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для звернення стягнення на визначене Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Відділення "Донецька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" майно на підставі договору іпотеки від 17.04.2008.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Приймаючи рішення у справі та дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, місцевий господарський суд зазначені вимоги законів не врахував та в резолютивній частині рішення суду відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" не зазначив опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, зокрема не зазначено площу предмета іпотеки за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені місцевим господарським судом порушення.

Разом з тим, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з п. 1.3 договору іпотеки від 17.04.2008 загальна площа нежитлового приміщення переданого в іпотеку складає 107 (сто сім) кв. м. При цьому, будь-які зміни сторонами до договору іпотеки щодо загальної площі нежитлового приміщення переданого в іпотеку не вносились.

Втім, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, яка загальна площа нежитлової будівлі, будівель та споруд виробничої бази, розташованих за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Барбашова, 39. В той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Каштан" як у апеляційній так і у касаційній скаргах стверджує, що загальна площа нежитлової будівлі, будівель та споруд виробничої бази, розташованих за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Барбашова, 39 складає 2004 (дві тисячі чотири) кв. м.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 913/1028/13 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі № 913/1028/13.

Справу № 913/1028/13 направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА