Постанова № 34714257, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 5009/1434/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Коробенка Г.П., за участю представника позивача Н. Мариніч (дов. від 28.03.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року у справі № 5009/1434/12 за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ: У квітні 2012 року державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" про стягнення 61 654 грн 11 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договорів про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 26 березня 2009 року № 44-Т-09 і № 45-Т-09.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 5 червня 2013 року (суддя Н. Колодій) позов задоволено в частині стягнення 61 653 грн 48 коп.; у решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року (судді О. Радіонова, І. Зубченко, В. Татенко) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів недоведеності вимог.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 216, 230 Господарського кодексу України, статей 530, 549, 610 Цивільного кодексу України, статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Комунальне підприємство "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 26 березня 2009 року сторони уклали договори № 44-Т-09 і № 45-Т-09 на виробництво, транспортування і поставку теплової енергії (далі - договори), на умовах яких позивач зобов'язався відпустити відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.

Умовами договорів сторони, зокрема, погодили, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідачем на підставі показників комерційного обліку встановлених на межі продажу, яка є межею балансової належності, у відповідності з договорами та відповідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку; оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем за фактично спожитий об'єм теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про відпуск теплової енергії по діючому в звітний період тарифу на теплову енергію; по закінченню звітного місяця між сторонами підписуються двосторонні акти про відпуск теплової енергії, які включають вартість виробництва, транспортування та поставки теплової енергії; у разі не підписання актів відповідачем в триденний строк, акти підписуються представником позивача з відміткою відповідного запису про відмову та направляються позивачу поштою; оформлений таким чином акт є фінансовим документом та обов'язковим для виконання, а також є підставою для розрахунків за спожиту тепло енергію, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію, відповідач сплачує пеню у розмірі одної облікової ставки Національного банку України від суми, яка підлягає сплаті за кожний день прострочення (пункти 6.1, 6.2, 6.4, 6.8 договорів).

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 15 вересня 2010 року № 277 позивачу погоджений тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії розмірі 11, 56 грн за 1 Гкал (без ПДВ) і в розмірі 13, 87 грн за 1 Г кал (з ПДВ). Згідно пункту 2.1 рішення воно набуває чинності для відповідача з моменту введення нового тарифу на послуги з транспортування та постачання теплової енергії для населення, бюджетних організацій та інших споживачів, затвердженого відповідними рішенням виконавчого комітету.

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 17 лютого 2011 року № 43, визначений термін - 1 березня 2011 року, починаючи з якого до комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" повинен застосовуватися тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії у розмірі 11, 56 грн за 1 Гкал (без ПДВ) і в розмірі 13, 87 грн за 1 Гкал (з ПДВ).

Відповідно до пункту 6.3. договорів, позивач 31 березня 2011 року повідомив відповідача про зміну тарифу на транспортування та поставку теплової енергії.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 липня 2011 року у справі № 2-а-968/11, яка набрала законної сили, пункт 2.1. підпункт 1 пункту 4 рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 15 вересня 2010 року № 277 "Про погодження тарифу на послуги з транспортування та постачання теплової енергії для групи споживачів, що надаються відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" (у редакції рішення від 17 лютого 2011 року № 41) визнаний незаконним та скасований.

На виконання умов договору № 44Т-09 сторони підписали акти про надання послуг за період березень - грудень 2011 року на загальну суму 3 062 882 грн 11 коп., але відповідач сплатив лише 1 624 045 грн 53 коп. і його заборгованість становить 1 438 836 грн 53 коп.

Відповідно до умов договору № 45Т-09 сторони підписали акти про надання послуг на загальну суму 11 874 грн 41 коп., які відповідач оплатив частково - 8 289 грн 50 коп. і його борг становить - 3 584 грн 91 коп.

З вимогою погасити борг позивач звернувся 8 червня 2011 року, але в порушення вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги зобов'язання не виконав.

Позивач вважає, що відповідач за прострочення платежів відповідно до пункту 6.8. договорів має сплатити пеню в розмірі 61 549 грн 07 коп. (договір № 44-Т-09) і 105 грн 04 коп. (договір № 45-Т-09).

Задовольняючи частково позов господарський суд виходив з того, що, відповідач своїх зобов'язань за договорами належним чином не виконав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що місцевий господарський суд протиправно вийшов за межі позовних вимог і підстави вважати відповідача таким, що порушив умови договору відсутні.

Такого висновку господарський суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог закону.

До господарського суду подано позов про стягнення штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язався сплатити у разі порушення ним умов договорів і до предмету доказування в даній справі належить, зокрема, встановлення ступеню виконання зобов'язання учасниками спірного правовідношення, фактів порушення боржником зобов'язання, наявності боргу та його розміру. Встановлення місцевим господарським судом цих фактичних даних на підставі поданих учасниками судового процесу доказів не може вважатися порушенням судом вимог пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції не навів доводів, за якими відхилив ті чи інші докази, які були подані позивачем на підтвердження обставин і на яких ґрунтуються вимоги позову.

Згідно з приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пору, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання в частині оплати вартості поставленої енергії сторони забезпечили пенею (пункт 6.8. договорів).

За обставин прострочення відповідачем платежів, господарський суд, на підставі пункту 6.8 договорів, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнив позов у частині стягнення 61 549 грн 04 коп. пені за неналежне виконання умов договору від 26 березня 2009 року № 44Т-09 і 104 грн 44 коп. пені за неналежне виконання умов договору № 45 Т-09. Водночас господарський суд правомірно відмовив у частині стягнення суми пені на підставі умов договору 45-Т-09 з мотивів неправильного обчислення позивачем періоду, за який стягується пеня.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статей 216, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статей 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 83 і 105 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування постанови цього суду і залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року у справі № 5009/1434/12 скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 5 червня 2013 року залишити в силі.

Стягнути з комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 860 грн 25 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Запорізької області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя Г. П. Коробенко