Ухвала суду № 34713862, 07.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р.Справа № 818/5056/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 818/5056/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0000331550.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року по справі № 818/5056/13-а адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми Сумської області ДПС від 07.06.2013 № 0000331550/29240.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року по справі № 818/5056/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року по справі № 818/5056/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 22.05.2013 року № 1734/15.5-22/05747991 (а.с. 13-31), в якому зроблені висновки про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке було зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за грудень 2011 року на 27 560,53 грн., за травень 2012 року на суму 16,83 грн., вересень 2012 року на суму 138 831,38 грн., жовтень 2012 року на суму 195,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року на 27 560,53 грн., за червень 2012 року на суму 16,83 грн., жовтень 2012 року на суму 138 831,38 грн., листопад 2012 року на суму 195,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Між ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» та ТОВ «Мир-інвест» було укладено договір № 3/153 від 19.10.2009 року та додаткові угоди (а.с. 132-137), із ТОВ «ВКФ «Меридіан-Дніпро» № 3/54 від 02.02.2007 року та додаткові угоди (а.с.156-164). Товар було оплачено безготівковим шляхом, отримано позивачем та використано в господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами, картками складського обліку матеріалів, копією книги реєстрації виписаних довіреностей, завданням на відрядження водіїв, посвідченнями про відрядження, наказами на відрядження (а.с. 138-155, 165-185, 199-228).

Між ТОВ «Діапринт» та ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» було виписано рахунок на оплату товару дисків реєстрові діаграмні, товар було доставлено перевізником ТОВ «Деливери», оприбутковано на підприємстві, що також підтверджуються матеріалами справи, зокрема, рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладною, актом отримання багажу від ТОВ «Деливери», платіжним дорученням, приходним ордером, картками складського обліку матеріалів (а.с. 186-183).

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ «Мир-інвест», ТОВ «ВКФ «Меридіан-Дніпро», ТОВ «Діапринт» були задекларовані суми податкових зобов'язань, при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірок, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме: з акту перевірки вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегією суддів зазначає, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками якого ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» заявлено до відшкодування зазначену суму податку на додану вартість. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Навпаки, сама податкова інспекція м. Суми в акті перевірки підтверджує наявність у позивача необхідних первинних документів, що свідчать про реальність виконання господарських операцій, а саме: податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень на перерахування грошових коштів, товарно-транспортних накладних, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.

Згідно вимог ст.ст. 15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Діючим законодавством надано право податковим органам здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх чи відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки та підстави відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Податковим кодексом України, чим порушується право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем порушень з боку позивача вимог податкового законодавства

Отже, з огляду на наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття 07.06.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумській області ДПС податкового повідомлення-рішення № 0000331550/29240 на підставі висновків акту перевірки № 1734/15.5-22/05747991 від 22.05.2013 року є передчасним та таким, що порушує вимоги податкового законодавства.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів у їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 818/5056/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.