Ухвала суду № 34713859, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 816/3485/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3485/13-а

за позовом Приватного підприємства "Світло-Енерго"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Світло-Енерго", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області головного управління Міндоходів у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0007081503.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі №816/3485/13-а вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17.05.2013 № 0007081503.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі №816/3485/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі №816/3485/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 23.04.2013 № 2265/15.3/35360095 (а.с. 15-29), в якому зроблені висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1848,00 грн. за лютий 2012 року, в розмірі 9402,00 грн. за квітень 2012 року, в розмірі 340,00 грн. за червень 2012 року та завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 84,00 грн. за травень 2012 року.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за лютий-травень 2012 року, закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до матеріалів справи протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та ПП "Рест-профі" укладено договір поставки №0102 від 01.02.2012. За умовами даного договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна на товари за цим договором вказується в погоджених сторонами рахунках на оплату. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 30-ти банківських днів після отримання рахунку у формі 100% оплати (а.с. 95).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 03.02.2012 № 16 та від 13.02.2012 № 75 (а.с.30-31);

- видаткових накладних від 03.02.2012 № РН-030201 та від 13.02.2012 № РН-130207 (а.с.41-42);

- журналу реєстрації довіреностей (а.с. 83-86);

- рахунків - фактури від 13.02.2012 № СФ-130212-05 та від 03.02.2012 № СФ-030212-01 (а.с.103-104).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих товарів, позивачем надано копії платіжних доручень від 20.04.2012 № 61, від 24.04.2012 № 62 та від 10.05.2012 №67 (а.с.105-107).

Транспортування придбаного товару здійснювалось від ПП "Рест-профі" до покупця виключно за рахунок постачальника міжміськими автобусними рейсами до м. Полтава. Оскільки придбаний товар був дуже дрібним, він не потребував спеціального складського приміщення для зберігання. Частина даного товару була реалізована підприємством позивача в день його доставки. Інша частина кілька діб зберігалась у власному авто директора (засновника) ПП "Світло-енерго", а потім також була реалізована в межах господарської діяльності іншим контрагентам (а.с.140).

16.02.2012 між ТОВ "Інтако" (надалі - продавець) та ПП "Світло-Енерго" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1604. За умовами даного договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна на товари за цим договором вказується в погоджених сторонами рахунках на оплату. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 30-ти банківських днів після отримання рахунку у формі 100% оплати (а.с. 92).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 20.04.2012 №154, від 27.04.2012 №201, від 30.05.2012 №233, від 18.05.2012 № 137, від 14.05.2012 №90, від 10.05.2012 №68, від 07.06.2012 № 47, від 18.06.2012 № 135, від 25.06.2012 №213 (а.с.32-40);

- видаткових накладних від 20.04.2012 № 2004-2, від 27.04.2012 № 2704-1, від 10.05.2012 № 1005-3, від 14.05.2012 № 1405-6, від 18.05.2012 № 1805-9, від 30.05.2012 № 3005-4, від 07.06.2012 № 0706-1, від 18.06.2012 № 1806-1, від 25.06.2012 № 2506-1 (а.с.43-51);

- журналу реєстрації довіреностей (а.с.83-91);

- рахунків - фактури від 25.06.2012 № СФ-250612-02, від 18.06.2012 № СФ-180612-01, від 07.06.2012 № СФ-070612-01, від 30.05.2012 № СФ-300512-04, від 18.05.2012 № СФ-180512-09, від 14.05.2012 № СФ-140512-06,від 10.05.2012 № СФ-100512-03, від 20.04.2012 № СФ-200412-02, від 27.04.2012 № СФ-270412-01(а.с.94-1103).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих товарів, позивачем надано копії платіжних доручень від 19.07.2012 № 113, від 10.05.2012 № 68, від 31.08.2012 № 137 (а.с.108-110).

Транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно, транспортним замобом, який належить директору (засновнику) ПП "Світло-енерго" (а.с. 138, 138а).

Товари придбані позивачем у спірних контрагентів використані в межах господарської діяльності, а саме: в межах господарських операцій щодо реалізації даних товарів, що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (а.с.141-178, 111-137). Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 734701, основним видом діяльності ПП "Світло-енерго" є 46.43 - оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (а.с. 10).

Посилання відповідача, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного товару, не може бути визнано обґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Отже, в даному випадку для переміщення товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД (а.с. 10).

Колегія суддів вважає, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП "Рест-профі" та ТОВ "Інтако" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання на застереження в актах перевірки контрагентів щодо відсутності у останніх трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини також не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов угоди. Окрім того, зазначені застереження не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Отже матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, ч.4 ст.196, п.2 ч.1 ст.197 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3485/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.