Ухвала суду № 34713840, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 816/4513/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 816/4513/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0010221501.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 липня 2013 року № 0010221501.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 38719450) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (ідентифікаційний код 00110792) витрати зі сплати судового збору в розмірі 202 (двісті дві) грн. 24 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, не надано оцінку поданим відповідачем доказам, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" 19 лютого 1992 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 00110792) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с. 89). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником ПДВ (свідоцтво серії НБ № 372961 від 17 травня 2010 року № 100283589 (а.с. 88).

Відповідачем у період з 13 червня 2013 року по 27 червня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за березень, липень 2012 року.

За результатами перевірки 01 липня 2013 року складено акт № 21/16-01-15-01/00110792 (а.с. 15-39), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по уточнюючому розрахунку з ПДВ за березень 2012 року в розмірі 13426,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0010221501 (а.с. 13), яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13426,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3356,50 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" (Замовник) та ТОВ "Стар Прайм" (Постачальник) 17 лютого 2012 року укладено договір поставки № ТМ 256/2012 (а.с. 94), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується продати, а Покупець прийняти дрова паливні порізані твердих порід (Товар) кількістю 250 м3 за ціною 180,00 грн./м3, на загальну суму 45000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підставі вказаного Договору ТОВ "Стар Прайм" здійснено поставку, а позивачем оплачено товар.

Копіями платіжних доручень від 22 лютого 2012 року № 11573 (а.с. 97), від 29 лютого 2012 року № 11752 (а.с. 100), від 12 березня 2012 року № 11947 (а.с. 103), від 15 березня 2012 року № 12275 (а.с. 106), від 28 березня 2012 року № 12503 (а.с. 109) підтверджено, що позивач оплатив визначений у рахунках-фактурах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі видаткових накладних від 22 лютого 2012 року № 1/2202 (а.с. 95), від 29 лютого 2012 року № 1/2902 (а.с. 98), від 12 березня 2012 року № 1/1203 (а.с. 101), від 15 березня 2012 року № 1/1503 (а.с. 104), від 28 березня 2012 року № 1/2803 (а.с. 107) отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Стар Прайм".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Стар Прайм" складено податкові накладні від 22 лютого 2012 року № 22 (а.с. 96), від 29 лютого 2012 року № 30 (а.с. 99), від 12 березня 2012 року № 12 (а.с. 102), від 15 березня 2012 року № 15 (а.с. 105), від 28 березня 2012 року № 24 (а.с. 108).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

З пояснень представника позивача вбачається, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом з ПП "Нічний експрес", що підтверджується вантажною декларацією, яка поряд з іншими носить ознаки ТТН та квитанцією за надані послуги.

Також, між ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" (Покупець) та ТОВ "НВП Метал" (Постачальник) 23 січня 2012 року укладено договір поставки № ТМ-135 (а.с. 111-116), згідно з умовами якого Постачальник протягом дії договору зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати ТМЦ (Товар), перелік і кількість якого визначається Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Специфікацією № 1 (а.с. 117) передбачено поставку позивачу заготовок бронзових на загальну суму з ПДВ 23490,00 грн.

На підставі вказаного Договору та Специфікації № 1 до нього ТОВ "НВП Метал" здійснено поставку, а позивачем оплачено обумовлений товар.

Копією платіжного доручення від 02 лютого 2012 року № 11218 (а.с. 120) підтверджено, що позивач оплатив визначений у рахунку-фактурі від 23 січня 2012 року № СФ-0000005 (а.с. 148) товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі видаткової накладної від 03 лютого 2012 року № РН-0000006 (а.с. 118) отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "НВП Метал".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "НВП Метал" складено податкову накладну від 02 лютого 2012 року № 2 (а.с. 119).

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових декларації з податку на додану вартість.

Транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом з ПП "Нічний експрес", що підтверджується актом-реєстром та вантажною декларацією, яка поряд з іншими, носить ознаки ТТН та квитанції за надані послуги (а.с. 121-122).

На підтвердження належної якості поставленого товару контрагентом позивача разом із заготовками бронзовими передано сертифікати якості на них (а.с. 152).

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Стар Прайм" та ТОВ "НВП Метал" товар безпосередньо у власній господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Стар Прайм" та ТОВ "НВП Метал", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі по тексту - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були визнані недійсними. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що відповідно до додатку 8 до декларації за березень 2012р. до складу податкового кредиту за березень 2012р. включена податкова накладна від 22.11.2011р. № 1723 на загальну суму 2 856,00грн., в т.ч. ПДВ 476,00грн. по ТОВ «Росліт» (іпн 348500205620), яка заповнена з порушенням.

Також, в акті перевірки вказано, що позивач подав заяву зі скаргою на свого постачальника після закінчення встановленого ПК України терміну звітного податкового періоду, в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Тому дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за березень 2012 року податкової накладної, виписаної постачальником ТОВ «Росліт» (іпн 348500205620) у листопаді 2011р. (№ 1723 від 22.11.2011р.).

Проте, зазначені твердження відповідача є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до абз.11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Цим правом позивач скористався, про що, зокрема, зазначено і в акті перевірки.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Дана норма Кодексу є чинною як на день формування платником податків податкового кредиту, так і на день складення спірного акту перевірки.

Таким чином, податкова накладна від 22.11.2011р. № 1723 на загальну суму 2 856,00грн., в т.ч. ПДВ 476,00грн., яка виписана ТОВ «Росліт», включена позивачем до податкового кредиту за березень 2012р. правомірно.

Крім того, позивач на підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ «Росліт» надав відповідачу копії первинних документів з додатком 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року, що останнім не заперечується.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2012 року № 1342/22-9/37403093 щодо ТОВ "Стар Прайм" та ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2013 року № 88/22-9/20195796 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВП Метал".

Проте, необхідно зауважити на той факт, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини (відсутність у контрагентів трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту за лютий, березень 2012 року та завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2012 року.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "НВП Метал" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.1, 198.3 статті 198, п. 200.1, 200.4 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 816/4513/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.