Ухвала суду № 34713827, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 816/2129/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 816/2129/13-а

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства " Технікс " - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В ході судового розгляду представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс", ідентифікаційний код 31174870, є юридичною особою, зареєстроване платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 17.10.2000 року, індивідуальний податковий номер 311748716010 (том 1 а.с. 14).

У термін з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ПП "АТМ".

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 року за № 1303/22.5/31174870 (том 1 а.с. 13-22), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 107500,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року, яким Приватному багатопрофільному підприємству "Технікс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 134375,00 грн., з них, за основним платежем - в сумі 107500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 26875,00 грн. (том 1 а.с. 12).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 27.08.2012 року між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "АТМ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 12 (том 1 а.с. 78), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (вагончики для комплектації бурових бригад) в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікації № 1 до цього договору, яка підписується та скріплюється печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом 25 денного терміну після укладення договору, за адресою, яка визначається за домовленістю сторін. Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі - приймання товару (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Із копії специфікації № 1 до договору № 12 від 27.08.2012 року вбачається, що поставці підлягали вагон-офіс - 2 шт., вагон-сушилка - 2 шт., вагон-майстра - 2 шт. на загальну суму 645000 грн., з них ПДВ - 107500 грн. (том 1 а.с. 82).

Приватним підприємством "АТМ" виписано позивачу податкові накладні № 61 від 13.11.2012 року, № 225 від 29.10.2012 року, № 89 від 04.10.2012 року, № 57 від 14.09.2012 року, № 51 від 12.09.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту листопаду-грудня 2012 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 107500 грн. Копії податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5 за листопад та грудень 2012 року містяться в матеріалах справи (том 2 а.с. 11-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підтвердження факту приймання-передачі вагонів позивачем надано копії актів прийому-передачі від 31.10.2012 року, від 06.11.2012 року, від 06.11.2012 року, від 03.11.2012 року, від 05.11.2012 року, від 31.10.2012 року (том 2 а.с. 62-67).

Проте, у вказаних актах не зазначено місця їх складення та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, надані позивачем копії актів не ідентичні актам прийому-передачі, які надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві (том 1 а.с. 245-248). Зокрема, візуальним оглядом встановлено очевидні розбіжності як щодо місця розташування підписів осіб та печаток обох підприємств у даних актах, так і щодо загального вигляду підписів, виконаних від імені ОСОБА_1 у актах, доданих позивачем до позовної заяви та у актах, наданих позивачем до ДПІ у м. Полтаві.

Представник позивача в ході розгляду справи у суді першої інстанції не зміг пояснити очевидні розбіжності у актах, доданих позивачем до позовної заяви, з актами, що надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві.

Надана позивачем копія видаткової накладної складена 13.11.2012 року, тоді як за твердженням позивача вагони приймалися відповідно до актів прийому-передачі від 31.10.2012 року, від 03.11.2012 року, від 05.11.2012 року, від 06.11.2012 року.

Як вже було зазначено, за приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідно зауважити на те, що сторони у договорі узгодили, що факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі - приймання товару (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Разом з тим, видаткова накладна складена 13.11.2012 року, тобто не у момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення, а тому не є доказом на підтвердження факту передачі вагонів - 31.10.2012 року, 03.11.2012 року, 05.11.2012 року, 06.11.2012 року.

Крім того, надана до перевірки копія видаткової накладної № 4694 від 13.11.2012 року містить підпис особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності (том 1 а.с. 249), а копія видаткової накладної № 4694 від 13.11.2012 року, додана позивачем до позовної заяви, не містить такого підпису про отримання товару (том 1 а.с. 27), з чого випливає висновок, що дані накладні не є ідентичними.

Не можуть бути прийняті до уваги акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, копії яких надані позивачем на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському обліку (том 1 а.с. 201-206), оскільки дані акти були складені лише 01.12.2012 року, тоді як за твердженням позивача вагони отримувалися - 31.10.2012 року, 03.11.2012 року, 05.11.2012 року, 06.11.2012 року. Дані акти не надавалися до перевірки ДПІ у м. Полтаві та були складені позивачем, який самостійно зазначив у актах, що об'єкти, що вводяться в експлуатацію, отримані саме від ПП "АТМ".

Таким чином, вказані документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товару, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також не приймаються до уваги доводи позивача про товарність господарських операцій з посиланням на товарно-транспортні накладні, копії яких додані до позову (том 1 а.с. 33-42), з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі - Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивачем ані до перевірки, ані до суду не було надано дорожніх листів вантажних автомобілів.

У наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 33-42) в графі "пункт навантаження" зазначено "м. Новомосковськ", тоді як місцезнаходженням Приватного підприємства "АТМ" є проспект Карла Маркса, 57, кім. 517, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49000, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 1 а.с. 217-219).

Доводи позивача про те, що у м. Новомосковську знаходиться склад контрагента не підтверджені жодними доказами, повна адреса місця навантаження товару у товарно-транспортних накладних не вказана та позивачем суду не повідомлена.

Крім того, надані позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 33-42) не ідентичні товарно-транспортним накладним, які надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві, та копії яких надані до суду відповідачем (том 1 а.с. 236-244). В товарно-транспортних накладних не вказано прізвище особи, яка одержала товар, номер та дата доручень.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача не зміг надати відповідь щодо розбіжностей у товарно-транспортних накладних, які надавалися позивачем податковому органу та товарно-транспортних накладних, які надавалися до суду.

Таким чином, позивачем не надані належні докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення, прийняття товару-вагонів за якістю та кількістю від Приватного підприємства "АТМ".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зауважити на таке.

Посилання позивача про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання стосовно зберігання вагончиків в Новомосковському районі с. Орловщина було поставлене судом лише в останньому судовому засіданні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції договір зберігання № 2 від 10.07.2012 р. платником не надавався, хоча судом та податковим органом (лист від 06.02.2013 р. №2193) вимагалися від підприємства позивача відповідні докази та пояснення з приводу складських приміщень, та повної адреси місця навантаження товару у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пояснення позивача щодо втрати та відновлення первинних бухгалтерських документів також є необґрунтованими та безпідставними, так як ані в позовній заяві, ані в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не зазначалось про втрату позивачем первинних документів, пов'язаних з правовідносинами з ПП "АТМ".

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

З огляду на вищевикладене, лише вказане повідомлення є належним доказом втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

Проте, як було встановлено в ході розгляду справи, платником жодним чином не зазначалось про втрату документів. Про вказаний факт представник позивача зазначив лише в судовому засіданні 15.10.2013 р. під час розгляду апеляційної скарги ПБП "Технікс", але жодних письмових доказів відновлення первинних документів позивачем до суду апеляційної інстанції не надано (запитів, листів, повідомлень, направлених на адресу ПП "АТМ"), а лише вказано, що всі перемовини проводились у телефонному режимі, а відновлені документи бухгалтер забрала на власному автотранспорті у ПП "АТМ".

Згідно з приписами ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю первинних документів, оформлених належним чином, щодо проведення операцій з ПП "АТМ", з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, по яким можливо б було віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.

Надані до матеріалів справи документи не доводять реальності виконання умов договору між позивачем та вищезазначеним контрагентом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 107500 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26875 грн., прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, а також із врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 816/2129/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.