Ухвала суду № 34713427, 30.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р.справа № 2а/0470/7387/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 за позовом Приватного підприємства «Комард» до про Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комард» (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000361504, прийняте відповідачем, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 493913,00 грн. за податковою декларацією за квітень 2012 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 217456,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/7387/12. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він не згоден з висновками, викладеними в Акті перевірки №1194/152/32804325 від 27.06.2012 року, щодо завищення ним суми бюджетного відшкодування та формування «сумнівного» податкового кредиту за лютий-квітень 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ 1004373,23 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 адміністративний позов задоволено. (суддя - Степаненко В.В.) (т.2, а.с.68-70)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо здійснення правочину (визначення та декларування за квітень 2012 року бюджетного відшкодування ІІДВ в розмірі 434913 грн.), який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача в період з 15 червня 2012 року по 27 червня 2012 року було проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства «Комард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за квітень 2012 року, результати якої оформлено актом №1194/152/32804325 від 27 червня 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 67 Конституції України, ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 ст.198, пунктів 200.1, 200.3 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, п.4.6 п. 4 розділу 5, п.13 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року №197/18935, ПП «Комард» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в Декларації за квітень 2012 року в сумі 434913 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що в частині здійснення операцій купівлі-продажу зошитів позивач здійснював завідомо збиткову діяльність, що направлена не на отримання прибутку, тобто придбання даної продукції та її подальшої реалізації, а на навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій з ТОВ «Полісвіт», який значно наростив вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнув власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів.

27 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту №1194/152/32804325 від 27 червня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000361504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 434913 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 217456 грн.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 (підпунктами 1-23) Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного

відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного

податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав для перевірки декларації з ПДВ з додатками за лютий-квітень 2012 року, ВМД за лютий-квітень 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи, рахунки бухгалтерського обліку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдова відомість, 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», оборотно-сальдову відомість, договори (угоди, контракти), видаткові накладні (акти виконаних робіт), згідно яких відвантажено товар (надані послуги). За результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПП «Комард» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновок відповідача щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування у зв'язку із формуванням «сумнівного» податкового кредиту є безпідставним, оскільки частина 12 статті 200 Податкового кодексу передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, не подає податкову звітність, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необхідності скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 12 вересня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7387/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 04 листопада 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна