Рішення № 34712085, 05.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2013 р. Справа № 902/1338/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

позивача: Станішевського І.С. - довіреність №14-69 від 22.03.2013р.;

відповідача: Мосьондза С.А. - довіреність 104/13-Д від 04.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 188452 грн 47 коп. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 188452 грн 47 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1338/13 з призначенням її до розгляду.

10.10.2013р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 05.11.2013р. через неподання сторонами витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні (05.11.2013р.) представник позивача (Станішевський І.С.) позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, представник відповідача (Мосьондз С.А.) позов в частинні стягнення інфляційних втрат в сумі 117763 грн 32 коп. не визнав та категорично заперечував проти його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у своєму відзиві (вх. №08-46/13308/13 від 04.11.2013р.). При цьому зазначив, що розрахунок суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, здійснений позивачем невірно. Так останнім проведені нарахування інфляційних втрат в період з 16.10.2011р. по 15.04.2012р. Однак, у розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж. Крім того, позивачем не було враховано, що в кожному місяці окремо відповідачем здійснювались розрахунки, а отже, як стверджує останній, певна сума заборгованості існувала не повний місяць, а лише декілька днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.09.2011р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець, відповідач) укладено договір №14/2123/11 купівлі-продажу природного газу (а.с. 14-18), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.1.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 48814 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом. До сплати за 1000 куб.м. природного газу-3023,50 грн, крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ-3628,20 грн

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Згідно із п. 7.1 Договору за не виконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Додатковими угодами №1 від 30.09.2011р. та №2 від 30.12.2011р. до Договору сторони внесли зміни до пунктів договору «Ціна газу» та «Кількість та якість газу» (а.с. 19-21).

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань постачальником (позивачем) передано покупцю (відповідачу) протягом жовтня 2011р.-лютого 2012р., а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 24862621 куб.м. на загальну суму 102866789 грн 62 коп., що підтверджується що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами приймання-передачі природного газу:

- акт від 31.10.2011р. приймання-передачі природного газу на суму 7083527 грн 30 коп. (а.с. 22);

- акт від 30.11.2011р. приймання-передачі природного газу на суму 18491389 грн 38 коп. (а.с. 23);

- акт від 31.12.2011р. приймання-передачі природного газу на суму 23017629 грн 55 коп. (а.с. 24);

- акт від 31.01.2012р. приймання-передачі природного газу на суму 21481400 грн 41 коп. (а.с. 25);

- акт від 29.02.2012р. приймання-передачі природного газу на суму 32792842 грн 98 коп. (а.с. 26).

Натомість, відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав належним чином, за поставлений газ розрахувався невчасно, з порушенням строків, встановлених Договором, що підтверджується бухгалтерською відомістю за період з 01.01.2011р.-по 30.11.2012р. (а.с. 28-31).

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконано належним чином (за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі лише 05.04.2012р.), позивачем заявлено до стягнення з нього 3% річних в сумі 70689 грн 15 коп. та інфляційні втрати в сумі 117763 грн 32 коп.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Як уже згадувалося вище, несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого позивачем природного газу згідно Договору купівлі-продажу природного газу №14/2123/11 від 30.09.2011р. слугувало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до господарського суду Вінницької області про стягнення 70689 грн 15 коп.- 3% річних та 117763 грн 32 коп. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 70689 грн 15 коп., суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Поряд з цим, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №5023/129/12 від 03.12.2012р.

Разом з тим, позивачем при нарахуванні інфляційних наведені положення законодавства до уваги не взято, внаслідок чого безпідставно завищено суму інфляційних втрат внаслідок невірно визначених періодів нарахування, а відтак самостійно визначивши розмір простроченої заборгованості та строків прострочки її оплати, враховуючи умови Договору, суд виходив із таких періодів нарахування та розмірів інфляційних втрат:

- за період з 11.12.2011р. по 29.12.2011р. виходячи із заборгованості 3891019 грн 56 коп. інфляційні втрати в сумі 7782 грн 04 коп.;

- за період з 11.01.2012р. по 02.02.2012р. виходячи із заборгованості 1480303 грн 81 коп. інфляційні втрати в сумі 2960 грн 61 коп.;

- за період з 11.02.2012р. по 01.03.2012р. виходячи із заборгованості 1549615 грн 25 коп. інфляційні втрати в сумі 3099 грн 23 коп.;

- за період з 11.03.2012р. по 05.04.2012р. виходячи із заборгованості 518079 грн 94 коп. інфляційні втрати в сумі 1554 грн 24 коп.

При цьому, судом при розрахунку інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга.Закон" у вказаних періодах взято за основу суми заборгованості, які мали місце в останній день періоду прострочки виконання зобов'язань з оплати (фактично з найменшої суми, оскільки саме такий розмір був прострочений протягом усього періоду).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в розмірі 15396 грн 12 коп. (7782 грн 04 коп. + 2960 грн 61 коп. + 3099 грн 23 коп. + 1554 грн 24 коп.= 15396 грн 12 коп.), виходячи із здійсненого судом вищевказаного розрахунку.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки №14/2123/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р., позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 70689 грн 15 коп. 3% річних, 15396 грн 12 коп. інфляційних втрат та 1721 грн 71 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 102367 грн. 20 коп. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи