Рішення № 34712040, 07.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2013 р. Справа № 919/864/13

Провадження № 18/902/80/13

за позовом:Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (95000, м. Сімферополь, вул. Набережна 69-В; 95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Фрунзе, 1)

про стягнення 265 648,97 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники сторін:

позивача: Рачев Д.К. довіреність № 1від 02.01.13р.

відповідача: Воробйова Л.О., довіреність № 23 від 30.07.13 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду міста Севастополя звернулось Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" про стягнення 265 648,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26 серпня 2013 року передано справу № 919/864/13 за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" про стягнення 265648,97 грн. за територіальною підсудністю до господарського суду Вінницької області.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 09 вересня 2013 року прийняв справу до свого провадження та призначив судове засідання на 18 вересня 2013 р.

18 вересня 2013 року представником позивача подано до суду клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд прийняв дане клопотання на підставі ст.. 22 ГПК України та задоволив його на підставі ст.. 81-1 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 24 жовтня 2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України та призначено засідання на 07 листопада 2013 року.

07 листопада 2013 року в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та в поясненнях та доповненнях до позовної заяви, а саме просив суд стягнути з відповідача 150 499,99 грн. заборгованості по орендній платі; 19 431,41 грн. пені за договором; 7 393,46 грн. 3% річних; 88 324,11 грн. 7% штрафу та пені 0,1% нарахованих відповідно до ст.. 231 ГК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 01.01.2004 року укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 121 строком на десять років до 01.01.2014 року включно. Відповідач свої зобов'язання перед позивачем за договором оренди виконував неналежним чином, в зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.08.2010 р. по 01.07.2013 р. по орендній платі в сумі 150 499,99 грн.; 19 431,41 грн. пені за договором; 7 393,46 грн. 3% річних; 88 324,11 грн. 7% штрафу та пені 0,1% нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України (Т.1 а.с. 9-11).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила викладені в позовній заяві обставини та просила суд відмовити в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві та в додаткових поясненнях, а саме з таких підстав:

- заборгованість по орендній платі погашена відповідачем 25.07.2013 року ще до порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 25.07.2013 року;

- пеня за договором та 3% річних, позивачем в наданому розрахунку, неодноразово нараховано за один і той же період прострочення та не вірно обчислено кількість днів прострочення;

- штрафні санкції відповідно до ст. 231 ГК України застосовуються лише до не грошових зобов'язань, а між позивачем та відповідачем існують грошові зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

01.01.2004 року між Державним підприємством "Кримські генеруючі системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" укладеного договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" "Севастопольська ТЕЦ" № 121.

Згідно умов договору укладеного між сторонами 01.01.2004 року, предметом договору є передача в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" "Севастопольська ТЕЦ", що розташований за адресою: 99704 Україна, м. Севастополь, вул.. Ангарська, 10, вартість якого становить 34157 тис. грн. (п 1.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Згідно п. 2.2. Договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., та 3.3. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2003 року 63976,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70%, щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір укладено на десять років, що діє з 01.01.2004 р. до 01.01.2014 р. включно.

Всупереч вказаним умовам договору оренди від 01.01.2004 р. №121, відповідач дії по проведенню орендної плати здійснював не своєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого останній заборгував позивачу 150 499,99 грн. орендної плати за червень 2013 року.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на день порушення провадження у справі (ухвала господарського суду міста Севастополя від 26 серпня 2013 року) відповідач сплатив позивачу заборгованість в повному обсязі, даний факт підтверджується платіжним дорученням № 60 від 25.07.2013 року на суму 150 499,99 грн. (Т.2 а.с.22).

За змістом п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене та на підставі наявних у справі доказів, в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення 150 499,99 грн. орендної плати слід відмовити.

Крім стягнення з відповідача орендної плати за договором позивачем заявлено вимоги щодо стягнення пені за договором, 3% річних та штрафних санкцій передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, а саме 0,1% - пеня та 7% штрафу.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості включаючи день оплати.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені по договору не вірно визначив початок нарахування пені та не завжди враховано періоди проплат.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 19 431,41 грн. - пені, підлягають задоволенню частково в сумі 15 211,58 грн., відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при розрахунку 3% річних допущено ті самі помилки що і при розрахунку пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення 7 393,46 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню частково в сумі 3053,30 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення 88324,11 грн. штрафу 7% та пені 0,1% згідно ч.2 ст.231 ГК України судом встановлено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В пункті 5 "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України за 2010 - 2011 роки" від 01.04.2012 розділу "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань", зазначено, що, виходячи із положень ч.2 ст.231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічний висновок наведений також у п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" №01-06/249 від 15.03.2011.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №42/562 та від 20.12.2010 у справі №06/113-38; від 28.02.2011 у справі № 23/22).

Між тим, згідно вимог ст.111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Предметом розгляду даного спору є порушення грошового зобов'язання за договором оренди цілісного майнового комплексу № 121 від 01.01.2004 р.

Таким чином, нарахування штрафу та пені на підставі ч.2 ст.231 ГК України за порушення грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак позовні вимоги стосовно стягнення 88 324,11 грн. штрафу та пені згідно ч.2 ст.231 ГК України задоволенню не підлягають.

Як зазначалось вище, суд прийшов до висновку про відмову у позові в частині стягнення орендної плати, однак відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір в частині стягнення заборгованості по орендній платі підлягає покладенню на відповідача, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Позивач направив позовну заяву до суду 24.07.2013 року, що підтверджується відміткою штемпеля поштового зв'язку на конверті (Т.1 а.с. 149) і на момент відправки позовної заяви до суду не міг знати про проведення відповідачем розрахунку.

Судовий збір за рештою позовних вимог покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (21001, м. Вінниця, вул.. Фрунзе, 1, код 32294088) на користь Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (95493, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, код 30909683) 15 211,58 грн. - пені за договором; 3 053,30 грн. - 3% річних; 3375,30 грн. - судового збору.

В позові в частині стягнення 150 499,99 грн. - орендної плати; 4 219,83 грн. - пені за договором; 4 340,16 грн. - 3% річних; 88 324,11 грн. - штрафу 7% та пені 0,1% (згідно ч. 2 ст. 231 ГК України) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 листопада 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи