Рішення № 34712036, 06.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2013 р.

Справа № 902/1310/13

Провадження № 19/902/73/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" ( майдан Станишівський,7 м. Житомир, 10019)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Егаско - ЛТД" ( вул. Гонти, буд.56 а, м. Вінниця, 21017)

про стягнення 170443,38 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Давиденко С.А.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Егаско - ЛТД" про стягнення 170443,38 грн. заборгованості.

За вказаним позовом 18.09.2013 року порушено провадження у справі № 902/1310/13 та призначено судове засідання на 08.10.2013 року.

Ухвалою суду від 09.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. у відпустці.

В судове засідання 06.11.2013 року з'явився представник позивача, який подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 123 000,00 грн. заборгованості., внаслідок того, що дана сума була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду. Враховуючи викладене останній просить суд стягнути з відповідача 38 065,81 грн. суму основного боргу; 1647,73 грн. 3% річних; 7 729,84 грн. пені; 3408,89 грн. судового збору.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про припинення провадження у справі в частинні стягнення основного боргу в сумі 123 000,00 грн. судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Представник відповідача не з'явився направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміткою «за закінченням строку зберігання».

Суд зауважує, що представник відповідача документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 18.09.2013 року та від 09.11.2013 року, які надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Егаско - ЛТД" 01.01.2013 року було укладено договір поставки № 22/р. (далі-Договір)

Разом з тим, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 та від 14.03.3013 року та додаткову угоду № 2 від 01.06.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору та додаткової угоди №1 Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність Покупцеві папір гофрування, картон макулатурний для плоских шарів гофрованого картону ( надалі по тексту - продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняті та оплаті їх.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування ( асортимент), ціна продукції вказується у видатковій накладній.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору. Ціна на продукцію може бути переглянута Постачальником в разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що Постачальник попередньо повідомляє Покупця за 10 ( десять ) календарних днів.

Відповідно до п.3.3. Договору розрахунки за кожну одержану партію продукції Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п.9 Договору на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п.4.1. Договору продукція поставляється за рахунок/автомобільним транспортом Покупця.

Відповідно до п.4.2. Договору у випадку, якщо перевезення здійснюється чи організовується Постачальником відповідно до замовлення Покупця. Вартість перевезення включається до ціни продукції.

Відповідно до п.4.3. Договору днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану вартість продукції.

Відповідно до п.6.3. Договору Сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов'язання, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6.5. Договору Покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, Покупець від суми замовлення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п.6.7. Договору Сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій визначених цим Договором і строк позовної давності на їх стягнення, не обмежується шістьма місяцями і/або/роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності ( три роки).

Відповідно до п.8.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним в частині поставки продукції до 31.12.2013 року, в частині розрахунків - до повного проведення Покупцем розрахунків Постачальником за отриману продукцію.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено товар на загальну суму 312911,32 грн. в тому рахунку ПДВ, що підтверджується наступними накладними: видатковою накладною № 0-00000154 від 15 січня 2013 року на суму 93 330,59 грн.;видатковою накладною № 0-00001880 від 29 травня 2013 року на суму 84 650,87 грн.; видатковою накладною № 0-00001200 від 04 квітня 2013 року на суму 42483,65 грн.; видатковою накладною № 0-00000740 від 28 лютого 2013 року на суму 92446,21 грн.

Після подання позову до суду відповідачем було здійснено сплату заборгованості в загальному розмірі 123 000,00 грн., що підтверджується карткою рахунком № 361 « контрагент: Егаско ЛТД ТОВ фірма» за 01.10.2013 року - 30.11.2013 року ТОВ «Житомирський картонний комбінат» та актом звірки розрахунків станом на 30.09.2013р.

Враховуючи дані обставин, позивач просить суд, суд стягнути з відповідача 38 065,81 грн. суму основного боргу та 1647,73 грн. 3% річних; 7 729,84 грн. пені.

Суд задовольняючи позовні вимоги частково виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №22/Р від 01.01.2013р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3.3. договору розрахунки за кожну одержану партію продукції Покупець здійснює безпосередньо з Постачальником безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у п.9 Договору на умовах відтермінування платежу на 14 календарних днів з дати поставки.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину боргу в сумі 123000,00 грн. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи карткою рахунком № 361 « контрагент: Егаско ЛТД ТОВ фірма» за 01.10.2013 року - 30.11.2013 року ТОВ «Житомирський картонний комбінат» та актами звірки розрахунків, які наявні в матеріалах справи.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 123 00,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, неоплаченим залишився борг в сумі 38 065,81 грн. Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 38 065,81 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідач борг визнає, про що свідчать обопільно підписані акти звірки взаєморозрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 1647,73 грн. 3% річних; 7 729,84 грн. пені.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, перевіривши нарахування 3% річних та пені, прийшов до висновку про правильність їх нарахування, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Егаско - ЛТД" ( вул. Гонти, буд.56 а, м. Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 13309455) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (майдан Станишівський,7 м. Житомир, 10019, код ЄДРПОУ 33644098) 38 065,81 грн. суму основного боргу; 1647,73 грн. 3% річних; 7 729,84 грн. пені; 3408,87 грн. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 123 00,00 грн. заборгованості.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( вул. Гонти, буд.56 а, м. Вінниця, 21017)