Рішення № 34711969, 04.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2013 Справа № 905/843/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Успенського, будинок № 3-Б; код ЄДРПОУ - 32442610)

про стягнення 73 986 459,41 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Снігаренко Н.Ю. (довіреність № 354-13 «Д» від 22.01.2013)

від відповідача: Могильницький О.О. (довіреність № 01-12/07 від 02.01.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»:

- суму боргу за спожиту активну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 64 931 406,02 гривень;

- суму боргу за спожиту реактивну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 1 588 637,21 гривень;

- суму боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за особовим рахунком № 237сн1 за період квітень-липень 2012 року у розмірі 664 781,57 гривень;

- суму пені у розмірі 4 982 712,06 гривень, нарахованої в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати електроенергії за період з червня 2011 року по грудень 2012 року;

- суму трьох відсотків річних у розмірі 1 621 871,53 гривень, нарахованої в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період з березня 2011 року по грудень 2012 року;

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 229 746,81 гривень, нарахованої в період з 01.12.2012 по 31.12.2012 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електроенергії за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року (том 1, а.с. 2-4).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011, додатків № 5 «Порядок розрахунків», № 10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до договору про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, статтями 26, 27 Законом України «Про електроенергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 лютого 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 лютого 2013 року.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20 лютого 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Відзив вмотивовано тим, що державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (підприємство) здійснює функції замовника по виконанню проектів ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств. Джерелом фінансування підприємства є кошти державного бюджету: КПК 1101070 «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості».

Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» засновано на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 99 від 02 квітня 2011 року, з метою здійснення некомерційної (без мети отримання прибутку) господарської діяльності, а саме для організації та контролю за виконанням робіт і заходів з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Донецької області.

Форма власності державного підприємства «Донвуглереструктуризація» - загальнодержавна. Фінансова-господарська діяльності підприємства здійснюється відповідно до фінансового плану, і плану використання бюджетних коштів. Вказані плани розробляються підприємством та узгоджуються з органом управління майном в межах бюджетних асигнувань звідного кошторису Міністерства.

Джерелами фінансування державного підприємства «Донвуглереструктуризація», згідно пункту 4.3 Статуту, є державні кошти, які виділяються державним органом управління майна (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі. Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що уповноважений орган управління є головним розпорядником бюджетних коштів.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, одержувачі бюджетних коштів - це підприємства та організації, які не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету, як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг. Пункт 9 вищевказаної Постанови передбачає, що одержувачі використовують бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та затверджені розпорядником - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України «Програми виконання обсягів робіт та послуг з ліквідації шахт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів за статтею «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» по Міненерго на 2012 рік фінансування витрат за спожиту електричну енергію не було передбачено.

Відповідач зазначає, що підприємство є виконавцем державних програм, і проводить оплати в межах виділених асигнувань по мірі надходження коштів з державного бюджету. На теперішній час підприємство здійснило ряд заходів щодо виділення бюджетних коштів з боку головного розпорядника коштів - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

За підписом міністра енергетики та вугільної промисловості України Бойка Ю.А. 14 лютого 2012 року був направлений лист № 01/21-0160 на ім'я міністра фінансів України Хорошковського В.І. з метою виділення додаткових асигнувань у розмірі 1 480 мільйонів гривень, з яких: 358 мільйонів гривень - оплата робіт з ліквідації (фізична ліквідація, роботи з екологічної безпеки та реконструкція водовідливних комплексів); 698 мільйонів гривень - оплата використаної підприємствами реструктуризації електроенергії, в тому числі 15 шахтами, що будуть прийняті на підготовку до ліквідації у 2012 році та інші видатки.

28 травня 2012 року міністр енергетики та вугільної промисловості України Бойко Ю.А. звернувся до Міністерства фінансів України з листом за № 01/13-0590 щодо збільшення фінансування видатків за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» для завершення проектів ліквідації 35 неперспективних вугледобувних підприємств і підготовки для ліквідації 15 неперспективних вугледобувних підприємств.

31 травня 2012 року за № 01-09/1116 державне підприємство «Донвугле-реструктуризація» направило лист до міністра енергетики та вугільної промисловості України Бойка Ю.А. з питанням про можливість виділення додаткового бюджетного асигнування на 2012 рік у сумі 329,8 мільйонів гривень, в тому числі на погашення заборгованості минулих періодів - 177,0 мільйонів гривень та оплату споживання - 152,8 мільйонів гривень.

На лист державного підприємства «Донвуглереструктуризація» від 31.05.2012 за № 01-09/1116 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було підготовлено та надіслано для погодження до Міністерства фінансів та Міністерства економічного розвитку проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» щодо збільшення видатків на вугільну галузь, в тому числі «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» у сумі 900 мільйонів гривень.

Крім цього, державне підприємство «Донвуглереструктуризація» зверталося до начальника Управління з реструктуризації та закриття вугільних підприємств Захарченка В.В. з листом від 04.09.2012 № 01-09-12/1794, в якому звертало увагу, що невиконання мирової угоди від 14.06.2012, укладеної з публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» на суму 67 445 873,34 гривень, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.2012, та невиконання рішення господарського суду призведе до безспірного списання грошових коштів з рахунків державного підприємства «Донвуглереструктуризація» та адміністративної відповідальності.

У лютому 2013 року державне підприємство «Донвуглереструктуризація» зверталося до міністра енергетики та вугільної промисловості України Ставицького Є.А. з листом від 11.02.2013 № 01-09/265, в якому просило розглянути можливість виділення додаткового фінансування для погашення заборгованості минулих періодів та своєчасної сплати витрат за спожиту електричну енергію в поточному періоді. Відповіді на цей лист державне підприємство «Донвуглереструктуризація» не отримувало.

Виходячи з викладеного відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за спожиту електричну енергію з січня по грудень 2012 року виникла з об'єктивних причин - недостатнього надходження бюджетних коштів на оплату електричної енергії (том 4, а.с. 3-5).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 березня 2013 року у цій справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Волошиній Тетяні Володимирівні (том 4, а.с. 53-56).

На вирішення експерту поставлено наступні питання:

1. Визначити, на яку суму збільшився борг державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011 внаслідок інфляційних процесів за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 з урахуванням пункту 4.2.1 Договору, статті 625 Цивільного кодексу України.

2. Визначити, на яку суму збільшився борг державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011 внаслідок нарахування трьох відсотків річних за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 з урахуванням пункту 4.2.1 Договору, статті 625 Цивільного кодексу України.

3. Визначити розмір пені за кожним рахунком на оплату електроенергії (активної та реактивної) з моменту виникнення зобов'язання державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011, за період шість місяців з моменту порушення відповідного зобов'язання з урахуванням положень пункту 4.2.1 Договору, статей 230, 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статей 258, 549 Цивільного кодексу України. Також визначити загальний розмір пені за рахунками на оплату електроенергії (активної та реактивної).

Провадження у справі зупинялося.

26 квітня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» просить стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»:

- суму боргу за спожиту активну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 64 877 780,09 гривень;

- суму боргу за спожиту реактивну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 1 609 567,35 гривень;

- суму боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за особовим рахунком № 237сн1 за період квітень-липень 2012 року у розмірі 664 781,57 гривень;

- суму пені у розмірі 4 982 712,06 гривень, нарахованої в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати електроенергії за період з червня 2011 року по грудень 2012 року;

- суму трьох відсотків річних у розмірі 1 621 871,53 гривень, нарахованої в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період з березня 2011 року по грудень 2012 року;

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 229 746,81 гривень, нарахованої в період з 01.12.2012 по 31.12.2012 за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електроенергії за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року (том 5, а.с. 7).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

16 жовтня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 175/24, складений 08 жовтня 2013 року, відповідно до якого:

- сума боргу державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (у межах заявлених позовних вимог) перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011, складає за спожиту активну електроенергію у розмірі 64 877 780,09 гривень, за спожиту реактивну електроенергію - 1 609 567,35 гривень, сума боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії - 664 781,57 гривень.

- борг державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011 внаслідок інфляційних процесів за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 (у межах заявлених позовних вимог), з урахуванням пункту 4.2.1 Договору, статті 625 ЦК України збільшився на 150 729,35 гривень;

- борг державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011 внаслідок нарахування трьох відсотків річних за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 з урахуванням пункту 4.2.1 Договору, статті 625 ЦК України збільшився на 1 628 445,55 гривень;

- розмір пені, окремо за кожним рахунком на оплату електроенергії (активної та реактивної) з моменту виникнення зобов'язання державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» перед публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» за договором про постачання електричної енергії № 237-76а від 01.03.2011, за період шість місяців з моменту порушення відповідного зобов'язання з урахуванням пункту 4.2.1 Договору, статей 230, 231, частини шостої статті 232 ГК України та статей 258, 549 ЦК України, складає 4 777 060,75 гривень (том 5, а.с. 23-70).

Представник позивача Снігаренко Н.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Могильницький О.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В СТ А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

01 березня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі по тексту - позивач або постачальник) та державним підприємством «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі по тексту - відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 237-76а (далі по тексту - Договір), згідно умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 31 648,9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (том 1, а.с. 13-21).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Цей Договір набирає чинності з 01.03.2011 і укладається на строк до 31 грудня 2011 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.9 Договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, та представниками сторін підтверджується, що вказані заяви не надсилались, господарський суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Сторонами додатково до Договору укладено додатки «Порядок розрахунків», «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», «Договірні величини споживання електричної енергії на 2012 рік».

Договір разом з додатками до нього, підписано обома сторонами без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язався, зокрема: виконувати умови Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», та № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору; здійснити оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього Договору (пункти 2.3.1, 2.3.4, 2.3.5 Договору).

В свою чергу позивач (постачальник) зобов'язався, зокрема: виконувати умови Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункти 2.2.1, 2.2.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії (реактивної та активної) за особовими рахунками № 237сл (шахта «Новогродівська»), № 237сн1 (шахта «Міуська»), № 237т1 (шахта «Лісова»), № 237т2 (шахта «Червона Зірка»), № 237т3 (шахта «Об'єднана»), що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріплених їх печатками актами прийняття-передавання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Також позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреності на ім'я уповноважених осіб відповідача на отримання таких рахунків.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Наведене свідчить, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо оформлення та виставлення відповідачу рахунків відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку у спірний період. Отримання відповідачем рахунків підтверджується відповідною відміткою.

Водночас відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеної кількості електричної енергії та/або доказів своєчасної опалити поставленої у спірний період електроенергії.

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини першої статі 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електроенергію (активну та реактивну), що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання, виставив відповідачу відповідні рахунки, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманої електричної енергії, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої електроенергії, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача суму боргу за спожиту активну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 64 877 780,09 гривень та суму боргу за спожиту реактивну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 1 609 567,35 гривень.

На момент прийняття рішення у цій справі, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної заборгованості, а тому грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилося невиконаним.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за спожиту активну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 64 877 780,09 гривень та боргу за спожиту реактивну електроенергію за період січень-грудень 2012 року у розмірі 1 609 567,35 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за особовим рахунком № 237сн1 за період квітень-липень 2012 року у розмірі 664 781,57 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору, споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження системи обліку нижче мінімально допустимого рівня» до цього Договору.

Вартість електроенергії розраховується згідно тарифів, які формуються згідно порядку, затвердженого Постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше за середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год і більше (за підсумками минулого року) згідно з діючим законодавством України. Вартість максимально спожитої понад договірну (граничну) величину потужності (кВт) у розрахунковому періоді сплачується за діючим тарифом згідно з діючим законодавством.

Додатком «Договірні величини споживання електричної енергії на 2012 рік» до Договору сторонами були погоджені договірні величини постачання електричної енергії на 2012 рік. Договірна величина споживання електричної енергії на квітень 2012 року, склала 2 457 400 кВт/год, травень 2012 року - 2 807 900 кВт/год, червень 2012 року - 2 904 100 кВт/год, липень 2012 року - 2 860 600 кВт/год.

Приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами пункту 4.4 ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.

Згідно складених сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень-липень 2012 року (особовий рахунок № 237сн1), обсяг спожитої відповідачем електроенергії у зазначеному квітні 2012 року склав 2 484 392 кВт/год, травні 2012 року - 3 201 734 кВт/год, червні 2012 року - 3 060 452 кВт/год, липні 2012 року - 2 991 010 кВт/год.

Наведене свідчить про те, що відповідач у квітні-липні 2012 року перевищив договірну величину споживання електричної енергії. Різниця між договірною та спожитою електричною енергією у квітні 2012 року складає 2 484 392 - 2 457 400 = 26 992 кВт/год, у травні 2012 року - 393 834 кВт/год (3 201 734 - 2 807 900), у червні 2012 року - 156 352 кВт/год (3 060 452 - 2 904 100), у липня 2012 року - 130 410 кВт/год (2 991 010 - 2 860 600).

Вартість (тариф за електроенергію) спожитої позивачем електроенергії у квітні-травні 2012 року, складає 0,9346 кВт/год, у червні-липні 2012 року - 0,9467 кВт/год.

Позивач оформив повідомлення про споживання електричної енергії понад договірну величину та рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання у квітні-липні 2012 року на загальну суму 664 781,57 гривень, які були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки (том 3, а.с. 104-111).

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Частиною шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Абзацом першим пункту 6.14 ПКЕЕ встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передачі електричної енергії.

Оскільки зобов'язання щодо сплати рахунку за перевищення договірних величин відповідачем не виконано, то позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини електроспоживання у квітні-липні 2012 року у розмірі 664 781,57 гривень.

З встановлених господарським судом обставин справи вбачається, що відповідач допустив перевищення обсягів споживання електроенергії понад договірну величину за особовим рахунком № 237сн1 (шахта «Міуська»), при цьому коригування договірної величини як і оплата за електроенергію, спожиту з перевищенням вказаних обсягів у встановленому законодавством порядку не здійснювались, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 1 621 871,53 гривень та інфляційних нарахувань у розмірі 229 746,81 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 1 621 871,53 гривень, нарахованих в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 та інфляційні втрати у розмірі 229 746,81 гривень, нараховані в період з 01.12.2012 по 31.12.2012.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте, за здійсненим судом перерахунком, з урахуванням наявного висновку експерта, сума інфляційних нарахувань становить 150 729,35 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4 982 712,06 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною першою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом частини другої вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з цим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 982 712,06 гривень, нараховану в період з 01.01.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати електроенергії за період з червня 2011 року по грудень 2012 року.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням наявного висновку експерта, сума пені становить 4 777 060,75 гривень.

Щодо посилань відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, то господарський суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання договірних зобов'язань з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Господарським судом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 у справі № 11/446.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не приймає до уваги та відхиляє заперечення відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та наведених рішень Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність державної підприємства і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 20 % та відстрочку виконання рішення.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що відповідно до витягу з програми виконання обсягів робіт та послуг з ліквідації шахт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів за статтею «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» по Міненерговугілля на 2012 рік фінансування по шахтам «Червона Зірка», «Міуська» у 2012 році було відсутнє, по шахтам «Об'єднана» у розмірі 228 тисяч гривень, «Лісова» - 370 тисяч гривень.

Джерелами фінансування державного підприємства «Донвуглереструктуризація», згідно пункту 4.3 Статуту, є державні кошти, які виділяються державним органом управління майна (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі. Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що уповноважений орган управління є головним розпорядником бюджетних коштів.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить витяг з програми виконання обсягів робіт та послуг з ліквідації шахт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів за статтею «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» по Міненерговугілля на 2012 рік.

Представник позивача заперечувала проти зменшення суми пені.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан і ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені. Відтак, клопотання представника відповідача щодо зменшення суми пені підлягає частковому задоволенню, та стягуваний розмір пені підлягає зменшенню на 7 % (334 394,25 гривень).

При вирішенні питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує, що відповідач є підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах держави.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 4 442 666,50 гривень.

В позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 334 394,25 гривень слід відмовити через зменшення її суми.

Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому господарський суд повинен враховувати реально можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача.

В той же час наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення не є такими обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто відкладення виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

За таких обставин, враховуючи міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаним нормам відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги, та матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На виконання вимог ухвали суду від 20 березня 2013 року про призначення судової експертизи, позивач здійснив оплату вартості економічної експертиз у розмірі 50 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2784 (том 5, а.с. 73).

Судові витрати позивача у вигляді судового збору у розмірі 68 820,00 гривень та вартості проведення судової експертизи у розмірі 50 000,00 гривень (платіжне доручення № 2784 від 14 жовтня 2013 року), відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити до 4 442 666,50 гривень.

Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Успенського, будинок № 3-Б; код ЄДРПОУ - 32442610, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) борг за спожиту активну електроенергію у розмірі 64 877 780,09 гривень, борг за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 1 609 567,35 гривень, борг за перевищення договірної величини електроспоживання у розмірі 664 781,57 гривень, три відсотки річних у розмірі 1 621 871,53 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 150 729,35 гривень, пеню у розмірі 4 442 666,50 гривень, вартість судової експертизи у розмірі 49 945,00 гривень, судовий збір у розмірі 68 744,30 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.11.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2013.

Суддя С.М. Фурсова