Постанова № 34711075, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 14:15 № 826/16196/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 30.04.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група» (далі по тексту – позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 30.04.2013р. №0002212220 та №0002202220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 07.11.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Енергетична Група» за результатами якої 12.04.2013р. складено акт №242/22.2.09/30782182 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 14.1.257, п. 14.1 статті 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 694 876грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 150 414грн., 4 квартал 2012 року на суму 1 544 462грн. та занижено податок на прибуток на суму 2 374 845грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 1 406 145грн., 3 квартал 2012 року на суму 654 027грн., 4 квартал 2012 року – 314 673грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 30.04.2013р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0002212220, яким за порушення пп. 14.1.257, п. 14.1 статті 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 694 876грн. та №0002202220, яким за порушення пп. 14.1.257, п. 14.1 статті 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 968 556,25грн., в тому числі основний платіж – 2 374 845грн. та штрафні санкції – 593 711,25грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення – рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України, а саме: підприємством не було включено до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 11 775 917грн. на підставі зовнішньоекономічних контрактів:

№53-1 від 03.03.2008р. укладеного з нерезидентом «L.E.T.A.L International Inc. (США)» та додаткової угоди до даного контракту №2 від 7.01.2012р.;

№23/05/08 від 23.05.2008р., укладеного з нерезидентом «L.E.T.A.L International Inc. (США)» та додаткової угоди до даного контракту №3 від 17.01.2012р.;

№08/12/010 від 20.08.2008р., укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №1 від 09.01.2012р.;

№07/12/010-1 від 27.10.2008р., укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №1 від 09.01.2012р;

№07/12/010 від 27.05.2008р., укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №2 від 09.01.2012р.

В обґрунтування даного висновку, відповідач вказує, що у відповідності до статті 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі – продажу товарів від 14.06.1974р., ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993р., яка набрала чинності 01.04.1994р., встановлено, що для країн – учасниць (до якої належать Чеська республіка та США), які є сторонами зовнішньоекономічних контрактів позивача, строк позовної давності становить чотири роки.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Стаття 259 ЦК України зазначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідно до статті 9 Конституції України вищезазначена Конвенція є частиною національного законодавства України. Оскільки Конвенцією, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством: України, то застосовуються правила Конвенції, тобто до договорів міжнародної купівлі - продажу, укладених підприємствами після набрання чинності Конвенцією про позовну давність, застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений статтею 8 Конвенції.

Згідно до статей 9, 12 Конвенції перебіг строку позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

Згідно зі cт. 10 Конвенції про позовну давність вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли відбулося таке порушення.

Відповідно до вимог статті 22 Конвенції строк позовної давності та порядок його застосування не можуть бути змінені шляхом заяви або угоди між сторонами.

У відповідності до статті 19 Конвенції, якщо кредитор до закінчення строку позовної давності вчинить у державі, де боржник має своє комерційне підприємство, будь-яку дію, не передбачену статтями 13, 14, 15 і 16, але яка відповідно до права цієї держави спричиняється до поновлення строку позовної давності, то розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності, який обчислюється від дня, передбаченого правом такої держави.

Керуючись нормами ЦК та вимогами Конвенції позивачем було укладено додаткові угоди до зовнішньоекономічних контрактів з власними контрагентами. Згідно укладених додаткових угод було перенесено виконання платіжних зобов'язань по укладеним контрактам, тобто строк позовної давності було продовжено на чотири роки - до 2017р.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для контрактів обчислений відповідачем неправомірно, який на час проведення перевірки не минув. В даному випадку, контракти позивача є діючими, що свідчить про постійність контрактів та про визнання боржником (продавцем) заборгованості, що згідно норм Конвенції перериває строки позовної давності.

Окремо слід зазначити про тривалість договорів (контрактів). Усі операції купівлі-продажу здійснювались в межах укладених договорів, натомість податковим органом не взято до уваги строки виконання зобов'язань сторонами. Так, усіма контрактами передбачено продовження дії такого контракту, що і було зроблено позивачем та його контрагентами. Саме по собі призначення строку дії договору полягає у визначенні певного періоду часу для правовідносин, які можуть бути лише триваючими.

Таким чином позиція податкового органу, який самостійно визначає наслідки невизначеності строку виконання зобов'язання і встановлює спеціальний порядок, виконання зобов'язання, однак не визначає строк його існування, а також граничний строк, коли таке зобов'язання має бути виконане у разі відсутності вимоги кредитора, є неправомірною.

Отже, положення про позовну давність застосовуються виключно до вимог покупця та продавця один до одного, і жодним чином не застосовуються до відносин сторін договору міжнародної купівлі – продажу товарів із органами державної влади та управління, які уповноважені контролювати дотримання сторонами (однією із сторін) вимог валютного законодавства при проведенні розрахунків, зокрема, до визначення строків протягом яких до сторін такого договору можуть бути застосовані адміністративно – господарські санкції з боку уповноваженого органу.

Відповідно до п.п. 135.5.5 п. 135.5 статті 135 ПК України до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Таким чином, відповідач протиправно дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.257 п. 14.1 статті 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України.

Дана позиція також встановлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008р. у справі №К-25040/06, в якій зокрема, зазначено: Термін позовної давності за зобов’язаннями позивача по оплаті поставленого товару згідно вищезазначеного договору станом на період проведення перевірки не закінчився, оскільки судами першої та апеляційної інстанції вірно вказано про продовження дії цього договору, що відповідачем не заперечується.

Аналогічні положення встановлені також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.10.2007р. у справі №К-9879/06.

Щодо тверджень відповідача, про заниження позивачем доходу за 3 квартал 2012р. на суму заборгованості по векселю, строк позовної давності за вимогами якого минув, на суму 493 451,00грн., суд зазначає наступне.

Вказаний висновок відповідачем зроблений на підставі аналізу простого векселя серії АА 0605750 виданого позивачем 23.07.2008р. на ім'я ТОВ Брокерська контора «Шнипельсон та сини», термін дії - по пред'явленню.

Відповідно до п. 135.1 статті 135 ПКУ визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПКУ, інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.1999 №826, Україну приєднано до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Згідно статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року від 07.06.1930 (далі Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі положення щодо: строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Статтею 33 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком, платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Згідно статті 76 Уніфікованого закону, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання (стаття 34 Уніфікованого закону).

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

При цьому, статтею 53 Уніфікованого закону визначено, що після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; .

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Отже, норми cт. 53 Уніфікованого закону не позбавляють держателя векселя пред'явити вексель до сплати і після закінчення річного строку, передбаченого cт. 34 Уніфікованого закону і, відповідно, надають право в разі несплати акцептантом зобов’язань по векселю, звернути регрес до останнього у трирічний строк, передбачений статтею 70 Уніфікованого закону з моменту отримання відмови у сплаті заборгованості по векселю після його пред’явлення.

Щодо тверджень відповідача, про заниження позивачем доходу на суму умовно нарахованих відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 734 296,00грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаного висновку, відповідач в Акті перевірки зазначає, що позивачем укладено договір від 21.12,2010 №21-12/10 з контрагентом ТОВ «Енергетична група трейд» на отримання поворотної фінансової допомоги у розмірі 7 700 000,00грн, (далі по тексту - договір поворотної фінансової допомоги), дата отримання поворотної фінансової допомоги 27.01.2011, яка на кінець перевіряємого періоду залишилась неповернутою. Відтак, в порушення пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп.135.5.4, п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу доходу умовно нараховані відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 734 296грн.

За умовами п.1.2 договору поворотної фінансової допомоги Позикодавець надає Позичальнику (позивачу) безвідсоткову поворотну - фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах, передбачених договором.

Також п. 1.2 договору поворотної фінансової допомоги визначено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана Позичальнику у користування на визначений строк, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

У відповідності до п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1 допомога надається в національній валюті України в сумі 7700000 грн. без ПДВ на безоплатній основі, тобто, плата за користування грошовими коштами не стягується та підлягає поверненню до 21.07.2011р.

Додатковою угодою №1 від 20.07.2011 до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги п.3.1 договору викладено в наступній новій редакції: «Допомога підлягає поверненню до 31.08.2012р.».

Додатковою угодою №2 від 30.08.2012 до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги п.3.1 договору викладено в наступній новій редакції: «Допомога підлягає поверненню до 31.12.2013р.».

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п.п. 135.5.5 п. 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

В Акті перевірки позивача умовно нараховано відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 7 700 000грн., отриманою за договором №21-12/10 від 21.12.2010р., починаючи з 4 кварталу 2011 року, так як за договором визначено, що допомога підлягає поверненню до 21.07.2011р.

При цьому, суд зазначає, що перевіркою не враховано додаткові угоди до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №21-12/10 від 21.12.2010р., яким продовжено строки повернення такої допомоги.

Отже, враховуючи додаткові угоди до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, сторонами продовжено строки повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, нарахування відповідачем умовних відсотків за користування допомогою в сумі 734 296грн. є протиправними.

Крім того, суд при прийнятті рішення по даній справі враховує Висновок судово – економічної експертизи від 16.07.2013р. №6790/13-45 проведеної Київським науково – дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого висновки Акту перевірки щодо завищення позивачем від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 694 876грн. та заниження податку на прибуток в сумі 2 374 845грн. документально не підтверджено.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови СВ ДПІ у Святошинському районі в м. Києві ДПС про закриття кримінального провадження від 26.07.2013р. №32013110080000070 відносно встановленого факту умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Енергетична група», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. Вказаною постановою встановлено, що висновки Акту перевірки не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про безпідставність збільшення відповідачем суми грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 968 556,25грн. та зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 694 876грн., а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0002212220 від 30.04.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0002202220 від 30.04.2013р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.11.2013р.

Суддя В.В. Амельохін