Ухвала суду № 34709215, 11.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Грубіян Є.О.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" листопада 2013 р. Справа № 278/2024/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю апелянта ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "23" вересня 2013 р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої державної допомоги ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів (у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) в сумі 354,92 грн.

Відповідач у свою чергу звернулась з зустрічним позовом до позивача, яким просила стягнути матеріальні збитки в сумі 990, 92 гривень, моральну шкоду в розмірі 3000 гривень та сплачений судовий збір в сумі 229, 40 гривень.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересні 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 надміру отриманих державних коштів в сумі 354,92 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_3 про стягнення шкоди - відмовлено за безпідставністю.

Вважаючи, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову та просила прийняти нову постанову - про задоволення вимог, зазначених у зустрічному позові ОСОБА_3

Зокрема, апелянт посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що вона влаштувалася на роботу у режимі неповного робочого часу, а тому не втратила право на отримання допомоги у повному розмірі.

Розглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації із заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 6-11).

З 1.06.2010 року по 15.05.2013 року ОСОБА_3 призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У зв'язку з виявленням переплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виникла з виходом ОСОБА_3 на роботу, УПСЗН Житомирської районної державної адміністрації прийнято розпорядження про утримання зазначеної суми переплати у розмірі 354 грн. 92 коп. за період з 13.11.2012 року по 31.12.2012 року .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою було перервано відпустку по догляду за дитиною, тому нею втрачено право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави та порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені Законом України "Про держану допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року N 2811-ХII, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Частиною 1, 3 статті 14 цього Закону передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Між тим, частиною 7 статті 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що матерям, які мають дітей віком до трьох років і вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, або одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається (виплачується) в повному розмірі.

Норма ст. 17 зазначеного Закону кореспондується з абз. 7 п.2 п. 23 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, згідно з якою не припиняється виплата допомоги особам, що працюють у режимі неповного робочого часу, вдома, у виборчій комісії, в тому числі у день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, або провадять підприємницьку діяльність.

Частиною 8 ст. 179 Кодексу Законів про працю України передбачено, що за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Аналогічні положення містяться і у статті 18 Закону України "Про відпустки".

Як вбачається з копії наказу Головного управління державної казначейської служби України у Житомирській області від 13.11.2012 року №98-К (а.с.20, ОСОБА_3 перервано відпустку по догляду за дитиною з 13.11.2012 року та встановлено режим праці на умовах неповного робочого часу з 13.11.2012 року).

Крім того, з копії табелів обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_3 з 13.11.2012 року по 31.12.2012 року працювала на умовах неповного робочого часу (а.с. 74-79).

Тобто, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 17 Закону України №2811-ХІІ та п.п.2 п. 23 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, з виходом на роботу на умовах неповного робочого часу та перериванням у зв'язку з цим відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 не втратила права на отримання спірної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів зазначає, що правило п. 23 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми щодо припинення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у разі, коли особа, що отримує в органі праці та соціального захисту населення допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виявила бажання працювати - з дня працевлаштування (початку виконання трудових обов'язків) в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки передбачає виконання трудових обов'язків на умовах повного робочого часу.

У зв'язку з тим, що в період з 13.11.2012 року по 31.12.2012 року ОСОБА_3 правомірно отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та враховуючи той факт, що порушень у діях ОСОБА_3 колегією суддів не вбачається, застосування до неї п.49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, яким передбачено відповідальність у вигляді стягнення суми даної державної допомоги, є неправомірним.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги та прийшов до помилкового висновку, задовольнивши позовні вимоги про стягнення надміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 354,92 грн., а тому постанова суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Щодо стягнення з позивача матеріальних збитків в сумі 990, 92 грн., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., сплаченого судового збору у розмірі 229,40 грн. слід зазначити таке.

Положення статей 3, 8 та 152 Конституції України, відповідно до яких, зокрема, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, кожному гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, а матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Жодних обґрунтувань та підтверджень завданих ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 990, 92 грн. також не надано.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, матеріальних збитків, оскільки позивач не надав суду обґрунтувань та доказів спричинення їй моральної шкоди, збитків Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської РДА, а лише вказала їх розмір.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази вини позивача у спричиненні ОСОБА_3 моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення шкоди, а тому постанову суду першої інстанції у цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "23" вересня 2013 р. в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.

Відмовити Управлінню праці та соціального захисту населення Житомирської райдержадміністрації у задоволенні позову про стягнення надміру виплаченої допомоги.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації вул.Б.Тена, 16,м.Житомир,10012

3- відповідачу/відповідачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,12443