Ухвала суду № 34708728, 08.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року справа №805/9155/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Абушек А.С.

за участі представника позивача Гладкової Л.М.

представників відповідача Стасенка О.В., Батули Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. в справі № 805/9155/13-а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Макіївська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000022230 від 27.02.2013 р., в обґрунтування якого зазначило, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Донтрансторг» за лютий 2010 року та ТОВ «Торгівельна Мережа «Трансторг» за листопад 2010 року, за результатами якої складений акт № 859/22-4/32442295 від 12.02.2013р. На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 р. № 0000022230, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5208,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1041,75 грн. Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори між ним та ТОВ «Донтрансторг» є нікчемними. У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, банківські виписки, журнал - ордер № 3, сертифікати відповідності, журнал обліку виданих довіреностей та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаною особою. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022230 від 27.02.2013 року в повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що в порушення ст. 662 Цивільного кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, умов договорів поставки від 01.02.2010 р. № 5/10157 та від 09.02.2010 р. № 5/10202 позивачем до перевірки не надані документи, що свідчать про фінансово-господарські відносини з постачальниками - сертифікати якості товару, які за умовами договору є необхідними при прийманні товару, товарно-транспортні накладні (або залізничні), що підтверджують транспортування товарів. Також апелянт зазначає про неврахування акту про результати перевірки ТОВ «Донтрансторг» від 27.08.2012 р., яким встановлена відсутність у постачальника позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, анулювання реєстрації ТОВ «Донтрансторг» платником податку на додану вартість, а також порушення кримінальної справи за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Донтрансторг». Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність господарських відносин.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.04.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 32442295, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06516407, перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Макіївською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Макіїввугілля» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам з ТОВ «Донтрансторг» за лютий 2010 р., ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг» за листопад 2010 р., за результатами якої складений акт № 859/22-4/32442295 від 12.02.2013 р., в якому відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем ч. 1 ст. 201, ч. ч. 1-6 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Макіїввугілля» при придбанні товарів у ТОВ «Донтрансторг», пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2010 р., в сумі 4166,67 грн. у зв'язку із не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину.

На підставі цього акту перевірки Макіївською ОДПІ 27.02.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022230, яким ДП «Макіїввугілля» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5208,75 грн., в тому числі за основним платежем - 4167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1041,75 грн.

Також встановлено, що між ДП «Макіїввугілля» як покупцем та ТОВ «Донтрансторг» як постачальником укладений договір поставки № 5/10202 від 09.02.2010 р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію: агрегат 1 В20/10 у кількості 7 шт. Продукція або її окрема партія повинна бути поставлена постачальником на умовах DDP склад ОП «УМТС» ДП «Макіїввугілля». Продукція, продана по цьому договору, приймається покупцем при наявності наступних документів: податкової накладної, товарно-транспортної (залізничної) накладної, сертифіката якості та рахунків фактури. Дата постачання продукції буде вважатися датою прийняття продукції на склад покупця. Надалі між сторонами договору укладена додаткова угода від 28.04.2010 р. про збільшення ціни на продукцію. Листом ТОВ «Донтрансторг» від 14.04.2010 р. № 1404-1 повідомлено позивача про неможливість постачання продукції за старими цінами у зв'язку з тим, що зросла ціна на бензин.

Крім того, між ДП «Макіїввугілля» як покупцем та ТОВ «Донтрансторг» як постачальником укладений договір поставки № 5/10157 від 01.02.2010 р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію: агрегат 1 В20/10 у кількості 1 шт. Продукція або її окрема партія повинна бути поставлена постачальником на умовах DDP склад ОП «УМТС» ДП «Макіїввугілля». Продукція, продана по цьому договору, приймається покупцем при наявності наступних документів: податкової накладної, товарно-транспортної (залізничної) накладної, сертифіката якості та рахунків фактури. Дата постачання продукції буде вважатися датою прийняття продукції на склад покупця.

Виконання договорів у періоді, що перевірявся, підтверджується наступними первинними документами бухгалтерського обліку: податковими накладними від 05.02.2010 р. № 020202, від 10.12.2010 р. № 100201, видатковими накладними від 05.02.2010 р. № 050202, від 10.02.2010 р. № 100201, прибутковими ордерами від 05.02.2010 р. № 7, від 10.02.2010 р. № 9, рахунками-фактурами від 05.02.2010 р. №б/н, від 10.02.2010 р. №б/н, банківськими виписками, журналом-ордером № 3 по рахунку № 631 за лютий-березень 2010 р., сертифікатами відповідності, журналом обліку виданих довіреностей.

Використання позивачем придбаного у ТОВ «Донтрансторг» товару у господарській діяльності та транспортування придбаної продукції підтверджується наказами від 15.02.2010 р. № 160009, від 02.03.2010 р. № 160471 про відпуск продукції зі складу на ВП «Шахта «Чайкіно» та на ВП «Шахта «Холодна Балка», товарно-транспортними накладними від 15.02.2010 р. та від 02.03.2010 р., актом приймання-передачі від 02.03.2010 р. № 7, актом приймання основних засобів № 7, інвентарними картками № 581 та № 1652 та картками складського обліку.

Суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, включені позивачем до складу податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з відповідного податку, додатку 5-ого до них, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій, їх підтвердження належними документами та недоведеності висновків органу державної податкової служби про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Донтрансторг».

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок податкового органу про нікчемність господарських угод позивача з ТОВ «Донтрансторг» як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, через порушення кримінальних справ за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (ТОВ «Донтрансторг»), ухилення від сплати податків, а також через наявність інформації, викладеної в акті ДПІ в Київському районі м. Донецька від 27.08.2012 року № 1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.07.2012 року та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року», згідно з якою у ТОВ «Донтрансторг» відсутні виробничі, складські, торгівельні та офісні приміщення.

Як зазначено вище, фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами.

Розрахунки за придбаний товар здійснені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Донтрансторг», включені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Оприбуткування придбаного позивачем у зазначеного підприємства товару підтверджено наявним в матеріалах справи прибутковими ордерами, журналом-ордером по рахунку № 631, журналом обліку виданих довіреностей. Використання позивачем придбаного у ТОВ «Донтрансторг» товару у господарській діяльності також підтверджено наказами про відпуск продукції зі складу для потреб відокремлених підрозділів, товарно-транспортними накладними на транспортування, актом приймання-передачі, актом приймання основних засобів, інвентарними картками та картками складського обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки формування податкового кредиту позивачем за спірними господарськими операціями підтверджено податковими накладними, які відображені позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові періоди, відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Донтрансторг», нікчемними, оскільки виконання договорів підтверджено належними документами, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Донтрансторг» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апелянта щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Донтрансторг», а також не підтвердження здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Апелянт обґрунтовує доводи про нікчемність господарських операцій відсутністю сертифікатів якості товару, які за умовами договорів є необхідними при прийманні товару, товарно-транспортними накладними (або залізничними), що підтверджують транспортування товарів. Також апелянт зазначає про неврахування акту про результати перевірки ТОВ «Донтрансторг» від 27.08.2012 р., яким у постачальника позивача встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, анулювання реєстрації ТОВ «Донтрансторг» платником податку на додану вартість, а також порушення кримінальної справи за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Донтрансторг».

Проте, колегія суддів зазначає, що на час виконання поставок ТОВ «Донтрансторг» здійснювало господарську діяльність, не визнавалось банкрутом, не ліквідоване, було платником податку на додану вартість.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на ті обставини, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємства-постачальника анульоване 12.08.2010 р., оскільки анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість відбулось 12.08.2010 р., тобто, після фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Що стосується відсутності сертифікатів якості товарів та товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що ці документи не є обов'язковими первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та їх відсутність не може свідчити про нездійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про неможливість фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», не підтверджені належними доказами.

Також є необґрунтованими посилання апелянта про порушення кримінальної справи за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Донтрансторг», та доведення протоколом допиту свідка ОСОБА_7 - директора ТОВ «Донтрансторг» факту нездійснення ним керівництва цим підприємством.

Як встановлено ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 70 цього кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, процесуальне законодавства чітко встановлює вимоги щодо належності та допустимості доказів, на підставі яких адміністративний суд повинен вирішувати адміністративні справи.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 77 КАС України щодо того, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, з огляду на принцип допустимості доказів, суд вважає, що доказове значення при вирішенні адміністративної справи можуть мати показання свідків, дані в судовому засіданні саме при розгляді адміністративної справи, а не копії протоколів допиту таких свідків в рамках кримінальної справи, не підтверджені відповідними висновками про належність та допустимість, а також достовірність таких показань, які б містились у вироку суду, постановленого за наслідками розгляду кримінальної справу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. в справі № 805/9155/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. в справі № 805/9155/13-а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 08.11.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.