Рішення № 34708437, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3974/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

представники:

позивача : Самойленко П.М. (дов. № 3651/18 від 11.12.2012);

відповідача: Махиня Н.М. (дов. № 01-02/1 від 02.01.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки - в даному випадку до відповідача як особи, що застрахувала цивільну відповідальність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2013.

В судовому засіданні 05.11.2013 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25.05.2007 між ЗАТ «Страхова компанія «Український Страховий Альянс» (правонаступник Приватне Акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування") (страховик) та Щербаченко Сергієм Івановичем (страхувальник) було укладено договір страхування № 083873/05КІА-КР, яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем KIA CЕRATO, державний номер АН9067СО, страховими ризиками за даним договором є, зокрема, втрата, знищення, пошкодження транспортного засобу, його частин, деталей, приладів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з довідки ВДАІ № 9126969 про дорожньо-транспортну пригоду, 18.12.2012 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21099, державний номер АА3252СА, під керуванням Скуділова Олександра Георгійовича (власник Скуділов Денис Олександрович, поліс АВ7901515, виданий Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта") та автомобіля KIA CЕRATO, державний номер АН9067СО, під керуванням Журавля Ігора Володимировича (власник Щербаченко Сергій Іванович, поліс АВ7984858, виданий Акціонерним товариством "Страхова Компанія "АХА Страхування"), внаслідок чого автомобілю KIA CЕRATO, державний номер АН9067СО було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2012 у справі №2604/30189/2012 Скуділова Олександра Георгійовича визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається).

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю KIA CЕRATO, державний номер АН9067СО та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Скуділова Олександра Георгійовича, що керував автомобілем ВАЗ 21099, державний номер АА3252СА знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Щербаченко Сергію Івановичу, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2012 у справі №2604/30189/2012.

Позивач, посилається на той факт, що у зв'язку з настанням страхового випадку, ним, на підставі калькуляції, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 9520,32 коп.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

При цьому, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяні збитки є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", оскільки цивільно-правова відповідальність Скуділова Дениса Олександровича, була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ7901515.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відтак, відповідно до норм спеціального закону (Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів") страхова компанія винної особи за полісом обов'язкового страхування відшкодовує оцінену шкоду, тобто розмір шкоди, який було встановлено у відповідному акті, складеному суб'єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Водночас вбачається, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідної оцінки розміру шкоди, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання останнім обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

У матеріалах справи відсутні платіжне доручення, квитанція, банківська виписка, або будь-який інший документ, який міг би свідчити про сплату відшкодування страхувальнику. Крім того, ані в позовній заяві, ані в регресній вимозі, з якою позивач звертався до відповідача (копія міститься в матеріалах справи), нема посилання на конкретний документ який би підтверджував факт виплати та її розмір.

А відтак, суд не може стверджувати, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки суду не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердженн я здійснення виплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу необґрунтованою, недоведеною, документально не підтвердженою, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз