Рішення № 34708404, 05.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 р. Справа №917/1834/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім", м. Київ

до Військової частини А-2975, м. Лубни

про стягнення грошових коштів у сумі 99890,62 грн.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Лубенському районі, вул. Ярослава Мудрого, 17/1, м. Лубни, 37500

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ткаченко А.М.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (11.11.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 99890,62 грн. - сума основного боргу за договором поставки №6 від 08.11.2012 року.

Представник позивача та відповідача в засідання суду не з'явилися, ухвалою суду від 03.10.2013 р. явка представників сторін визнавалася необов'язковою.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2013 року надав завірені копії документів для долучення до матеріалів справи та в судовому засіданні 03.10.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2013 р. проти задоволення позовних вимог заперечував та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що він звертався до УДКСУ у Лубенському районі м. Лубни з проханням здійснити перерахування коштів за платіжним дорученням №263 від 06.09.2013р.

Представник третьої особи надав пояснення по справі, в яких зазначає, що Управління Казначейства діє в межах чинного законодавства та відповідно до умов договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

08.11.2012 р. р. між сторонами було укладено договір №6 про закупівлю товарів за державні кошти (арк. справи 7-12, оригінал оглянуто у засіданні), згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався у 2012 р. відповідачу (покупцю) товар (мило), а відповідач забезпечити приймання та оплату товару у кількості , строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики (сертифікат якості), а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, визначаються нижчевикладеною специфікацією. Загальна вартість договору складає: 99890,62 грн., в т.ч. ПДВ складає:16648,44

Відповідно до п. 2.2, датою поставки вважається дата поставки товару позивачем до пункту призначення згідно умов поставки вказаних в п. 2.1 договору, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних та надання відповідної довіреності на отримання товару.

Приймання товару оформлюється шляхом підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної зі сторони відповідача (п. 2.3 Договору).

Розділом 4 визначено порядок здійснення оплати. Зокрема в п. 4.1 зазначено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 10 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Військової частини А2975 за даним кодом видатків) з дати надання позивачем відповідачу належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов договору, 26.11.2012 р. позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товарів у належній якості відповідачу. Факт передачі товару відповідачу на загальну суму 99890,62 грн. підтверджується відповідною видатковою накладною №1756 від 26.11.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №99 від 26.11.2012 р., виданої представнику військової частини, який здійснив приймання товару (а.с. - 13-15), не заперечується сторонами.

Як зазначає позивач, на виконання п. 4.1 договору, 27.11.2012 року відповідачу було надано належним чином оформлений рахунок-фактуру за №2779 на оплату 99890,62 грн. за фактично поставлений товар.

Згідно матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, але не оплатив його в повному обсязі у встановлені у договорі строки, а саме до 11.12.2012 р., в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 99890,62 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань щодо поставки відповідачу товару (мила), що визначений специфікацією у строки та на умовах, що встановлені цим договором. Відповідач отримав товар від позивача за накладною №1756 від 26.11.2012 р. Доказів оплати товару, отриманого від позивача, відповідач суду не надав.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 99890,62 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей) та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовного того, що з вини казначейства грошові кошти в сумі 99890,62 грн. вчасно не були перераховані позивачу на оплату товару згідно укладеного договору судом не приймаються до уваги, оскільки сторонами договору №6 про закупівлю за державні від 08.11.2012 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" та Військова частина А2975 (позивач та відповідач).

Відповідно до 6.1.1. договору обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар покладено на замовника.

Отже, неперерахування казначейською службою коштів за договором не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А2975 (37501, Полтавська область, м. Лубни, вул. Деповська, 2, код ЄДРПОУ 08164155, р/р 35215001002938 в ГУДКС в Полтавській області, МФО831019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрєврохім" (01010, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 22-А, код ЄДРПОУ37194520, ІПН: 371945226556, р/р 2600407411 в АБ "Клірінговий дім", м. Київ, МФО:300647) - 99890,62 грн. основного боргу, 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя О.С. Мацко