Постанова № 34708396, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 5017/1451/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін:

від прокуратури: О.А. Лянна,

від позивачів:

1)Чорноморської селищної ради: І.В. Горшкова,

2)Інспекції ДАБК в Одеській області: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р.

у справі № 5017/1451/2012

за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про:

- зобов'язання знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування автомобілів, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,0304га по АДРЕСА_1;

- зобов'язання повернути самовільно зайняту вищезазначену земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує спірну земельну ділянку шляхом здійснення на ній будівництва станції технічного обслуговування автомобілів без отримання необхідних дозволів на будівництво та за відсутності правовстановлюючих документів на землю, що згідно із статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки і підлягає звільненню на підставі статті 212 Земельного кодексу України, а будівля - знесенню на підставі статті 376 Цивільного кодексу України, частини другої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також в порушення частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України не зупинено провадження у справі. Також скаржник послався на порушення судом передбаченого частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України порядку ведення засідання та зазначення в протоколі від 30.07.2012р. відомостей, які не відповідають дійсності.

02.10.2012р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№2502/12/Д1) про залучення до матеріалів справи ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.09.2012р. про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області про скасування постанов від 24.01.2012р. та від 19.03.2012р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Також відповідач у вказаному клопотанні просив застосувати вказану обставину при вирішенні питання про зупинення провадження у справі відповідно до приписів частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

16.10.2012р. від відповідача надійшло письмове клопотання за вх.№2502/12/Д2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду Комінтернівським районним судом Одеської області:

- адміністративної справи №1515/2870/12 2-а/1515/214/12 за позовом ОСОБА_3 до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області про визнання протиправними дій Чорноморської селищної ради в частині відмови в наданні йому дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 0,040га для розміщення та експлуатації станції технічного обслуговування на території Чорноморської селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Чорноморської селищної ради надати дозвіл на виготовлення проекту відводу цієї земельної ділянки;

- адміністративної справи №2-а/1515/263/12 1515/3853/12 за позовом ОСОБА_3 до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області про скасування постанов від 24.01.2012р. та від 19.03.2012р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. апеляційне провадження у справі №5017/1451/2012 зупинено до вирішення Комінтернівським районним судом Одеської області по суті вищезазначених справ.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.02.2013р. у справі №1515/3853/12 2-а/504/57/13 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, а саме: скасовано постанову державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області №006624 серії КОМ від 24.01.2012р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності згідно із частиною 1 статті 531 КоАП та постанову державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області №006630 серії КОМ від 19.03.2012р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності згідно із частиною 1 статті 1885 КоАП, у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. апеляційне провадження у справі поновлено (а.с.132-133).

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області оскаржувані постанови скасовано з підстав порушення порядку їх винесення, а саме порушення пунктів 2.3., 2.4., 6.4. діючого на час проведення перевірки Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р. (далі - Порядку), оскільки згідно із вищевказаними пунктів Порядку державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі ОСОБА_4 не може бути визнаним повноважною особою на складання процедурних документів з оформлення результатів перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_3 і винесення приписів про усунення наслідків виявленого порушення. Разом з тим, суд не погодився із доводами позивача про те, що інспектором безпідставно не взято до уваги рішення Чорноморської селищної ради від 30.07.2004р. та від 06.02.2006р., якими надано дозвіл на вибір земельної ділянки, як на обґрунтування правомірності зайняття ним земельної ділянки, так як в силу приписів Земельного кодексу України зазначеними рішеннями селищної ради не підтверджується правомірність зайняття земельної ділянки.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.11.2013р. представником Чорноморської селищної ради заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Комінтернівським районним судом Одеської області по суті справи №1515/2870/12 2-а/1515/214/12 за позовом ОСОБА_3 до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області про визнання протиправними дій Чорноморської селищної ради в частині відмови в наданні йому дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 0,040га для розміщення та експлуатації станції технічного обслуговування на території Чорноморської селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання Чорноморської селищної ради надати дозвіл на виготовлення проекту відводу цієї земельної ділянки.

Судовою колегією у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Оскільки постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.02.2013р. у справі №1515/3853/12 2-а/504/57/13 постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності від 24.01.2012р. та від 19.03.2012р. скасовано з підстав порушення контролюючим органом з питань земельних відносин встановленої вищевказаним Порядком процедури проведення перевірки, а не з підстав встановлення факту правомірності користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою, то обставини, які будуть встановлені у справі №1515/2870/12 2-а/1515/214/12, предметом розгляду якої є оскарження дій Чорноморської селищної ради, пов'язані з відмовою у наданні відповідачу дозволу на виготовлення проекту відводу та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту відводу спірної земельної ділянки, не впливатимуть на збирання та оцінку доказів у даній господарській справі, а, відтак, відсутні підстави для зупинення провадження у справі у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції 07.11.2013р. представник відповідача не з'явився. Копії ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. про поновлення апеляційного провадження у справі, від 19.09.2013р. про відкладення розгляду апеляційної скарги та від 04.10.2013р. про перенесення розгляду апеляційної скарги на 07.11.2013р. о 12:30, апеляційною інстанцією надсилались на поштову адресу відповідача, наявну в матеріалах справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Також згідно із вимогами пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналів ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р., 19.09.2013р. та від 04.10.2013р. проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправлення цих документів відповідно 30.08.2013р., 19.09.2013р., 07.10.2013р. у чотирьох примірниках. Про відправлення зазначених ухвал свідчать також реєстри на відправку рекомендованої пошти з повідомленням за 30.08.2013р., 19.09.2013р., 07.10.2013р.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що участь представників сторін при розгляді апеляційної скарги не є обов'язковою в силу норм Господарського процесуального кодексу України та не визнана такою судом апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності скаржника та Інспекції ДАБК в Одеській області за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши представників прокуратури та селищної ради, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

30.07.2004р. Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області прийнято рішення №291, відповідно до якого ОСОБА_3 надано дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,0036 га із земель запасу Чорноморської селищної ради під розміщення тимчасової споруди для обслуговування автотранспорту (а.с.23).

Іншим рішенням селищної ради від 06.02.2006 р. №514-ІV ОСОБА_3 надано дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,58 га для будівництва СТО на території смт. Чорноморське в гаражному товаристві "Автомобіліст" (а.с.24).

Із матеріалів справи вбачається, що 24.01.2012р. державним інспектором за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства ФОП ОСОБА_3 на території смт.Чорноморське Комінтернівського району Одеської області.

За результатами перевірки державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог законодавства від 24.01.2012р., акт обстеження земельної ділянки від 24.01.2012р., протокол про адміністративне правопорушення серії КОМ №006624 від 24.01.2012р. та видано припис від 24.01.2012р. про усунення порушень земельного законодавства (а.с.9-12). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0304 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом розміщення на ній кам'яної споруди СТО, за відсутності всупереч статті 125 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на землю. 24.01.2012р. державним інспектором винесено постанову про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.13). Штраф сплачено в добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 24.01.2012 р. № 2101.587.1 (а.с.14).

В подальшому, за результатами перевірки, проведеної 19.03.2012р. з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 земельного законодавства та виконання останнім попереднього припису, державним інспектором за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі складено акт перевірки дотримання вимог законодавства від 19.03.2012р., протокол про адміністративне правопорушення серії КОМ №006630 від 19.03.2012р. та видано припис від 19.03.2012р. про усунення порушень земельного законодавства (а.с.15-17). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не виконано вимоги припису від 24.01.2012р., самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена та використовується під об'єктами СТО за відсутності правовстановлюючих документів. Постановою державного інспектора від 19.03.2012р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.18). Штраф також сплачено в добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 19.03.2012 р. №2101.762.3 (а.с.19).

Як зазначено вище, постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.02.2013р. у справі №1515/3853/12 2-а/504/57/13 постанови про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності від 24.01.2012р. та від 19.03.2012р. скасовано з підстав порушення контролюючим органом з питань земельних відносин встановленої вищевказаним Порядком процедури проведення перевірки, а не з підстав встановлення факту правомірності користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою.

Предметом позову у даній справі є знесення станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,0304га по АДРЕСА_1, як самочинно збудованого об'єкту нерухомості, та повернення зазначеної земельної ділянки, як самовільно зайнятої, і приведення її у придатний для використання стан.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, згідно із вимогами вищевказаної статті, ознаками самочинного будівництва є: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із наведених ознак є достатньою для визнання об'єкту нерухомого майна самочинно збудованим.

За правилами частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірок) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірок) визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. У статті 5 цього Закону серед об'єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація речових прав та їх обтяжень, визначено земельні ділянки.

Таким чином, в порушення вищенаведених норм законодавства України здійснене відповідачем будівництво будівлі станції технічного обслуговування автомобілів, розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,0304га по АДРЕСА_1, є самочинним, оскільки воно здійснювалося за відсутністю належно затвердженого проекту, дозволу на виконання будівельних робіт та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно із статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приймаючи до уваги, що здійснене відповідачем будівництво будівлі станції технічного обслуговування автомобілів є самочинним, проти існування якого заперечує власник землі - територіальна громада с.Чорноморське Комінтернівського району Одеської області, представником якої є Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення станції технічного обслуговування автомобілів.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним безпідставно відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в порушення частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України не зупинено провадження у справі, а також порушення судом передбаченого частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України порядку ведення судового засідання, яке відбулось 30.07.2012р., та зазначення в протоколі судового засідання від 30.07.2012р. відомостей, які не відповідають дійсності, є необґрунтованими, виходячи з нижченаведеного.

Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача заявлено 30.07.2012р., у задоволенні якого судом обґрунтовано відмовлено, так як до закінчення передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи, який вже було продовжено за клопотанням ФОП ОСОБА_3 на максимально дозволені законодавцем п'ятнадцять календарних днів до 01.08.2012р., залишилось два дні. Натомість представником відповідача строк, який залишився до закінчення вирішення спору, визнано недостатнім для ознайомлення з матеріалами справи.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом правомірно відмовлено з огляду на неподання відповідачем в порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказів в обґрунтування свого клопотання про зупинення провадження у справі.

Стосовно доводів скаржника про зазначення в протоколі судового засідання від 30.07.2012р. відомостей, які не відповідають дійсності, судова колегія зазначає, що відповідач, як сторона у справі, не був позбавлений передбаченого статтею 811 Господарського процесуального кодексу України права подати письмові зауваження на протокол з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу. Крім того, зазначення в протоколі судового засідання відомостей, які не відповідають дійсності, а також порушення судом передбаченого частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України порядку ведення судового засідання, на чому наполягає апелянт, не є безумовними підставами для скасування судового рішення, передбаченими статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. у справі №5017/1451/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 11.11.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко