Рішення № 34708325, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3753/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

представники:

позивача: Кірсанова К.О. (дов. №64-1-4/38-Ю від 25.12.2012);

відповідач 1: Шарикіна А.Ю. (дов. №11/10-13 від 11.10.2013);

відповідач 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки - в даному випадку до відповідача-2 як особи, що застрахувала цивільну відповідальність та до відповідача-1 як до особи, що несе відповідальність за винну особу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2013.

Ухвалою від 15.10.2013 розгляд справи було відкладено на 29.10.2013.

Ухвалою від 29.10.2013 розгляд справи було відкладено на 05.11.2013.

В судовому засіданні 05.11.2013 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача-1. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач-1 проти позову заперечував. Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО») (страховик) та Гелхвіідзе Джондо Романовичем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, на підставі якого 27.10.2009 йому було видано поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0337538. Застрахованим транспортним засобом за цим полісом є автомобіль Range Rover, державний номер АА3828СА, страховим випадком, зокрема, пошкодження чи знищення ТЗ або його частини внаслідок ДТП.

Як вбачається з довідки ВДАІ про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8670911 18.08.2010 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Range Rover, державний номер АА3828СА під керуванням Сібіра Євгена Олександровича (власник Гелхвіідзе Джондо Романович, поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0337538, виданий Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») та автомобілем ІСУЗУ, державний номер АА7562НІ під керуванням Самофала Сергія Юрійовича (власник ТОВ «Тульчинка» (перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд»), поліс ВЕ4428776 4428776), внаслідок чого автомобілю Range Rover, державний номер АА3828СА було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 3-3329-1/10 Самофала Сергія Юрійовича визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається).

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю Range Rover, державний номер АА3828СА та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Самофала Сергія Юрійовича, що керував автомобілем ІСУЗУ, державний номер АА7562НІ знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Гелхвіідзе Джондо Романовичу, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 3-3329-1/10.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1267, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Експертно-асистуючою компанією «Легіон» (докази повноважень якого як суб'єкта оціночної діяльності містяться в матеріалах справи), розмір збитків становить 35455,09 грн.

Вартість відновлювального ремонту становить 52341,04 грн відповідно до калькуляції.

Відтак страхувальник звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18.08.2010 настав страховий випадок у страхувальника позивача.

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 38219,89 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Отже, загальний розмір підтверджених витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 38219,89 грн.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» набуло право вимоги до осіб, відповідальних за заподіяні збитки.

При цьому, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяні збитки є Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», оскільки цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс ВЕ4428776, а також Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» в межах суми, що не покривається зазначеним полісом.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Самофал Сергій Юрійович на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював у відповідача-1 водієм та виконував свої службові обов'язки. А відтак, відповідач-1 відповідає за завдану ним шкоду перед потерпілою особою.

Отже, до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідачів, як осіб, відповідальних за завдані збитки, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як спеціального закону, передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто розміру шкоди, визначеного за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки, а не рахунку СТО (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі № 910/1333/13).

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1267 розмір збитків становить 35455,09 грн.

Як вбачається з витягу з бази МТСБУ (копія міститься в матеріалах справи) ліміт за шкоду майну за полісом ВЕ4428776 становить 25500,00 грн, а франшиза становить 510,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи.

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла мала до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача-2 24990,00 грн, що не перевищує розміру оціненої шкоди, а також ліміту відповідальності страховика за вирахування франшизи за полісом ВЕ4428776, суд вважає дану вимогу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не запереченою та спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача-1 13229,89 грн різниці між розміром виплати за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та фактичним розміром збитку.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, оскільки розмір фактичної виплати страховика становить 38219,89 грн, а розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача-2 становить 24990,00 грн, відповідач-1, як особа, що несе відповідальність за дії водія Самофала Сергія Юрійовича, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 13229,89 грн.

А відтак вимогу позивача про стягнення з відповідача-1 13229,89 грн суд вважає доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (код ЄДРПОУ 13490997) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (код ЄДРПОУ 16467237) 24990,00 грн страхового відшкодування.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» (код ЄДРПОУ 32904369) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (код ЄДРПОУ 16467237) 13229,89 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

4. Солідарно стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (код ЄДРПОУ 13490997) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Трейд» (код ЄДРПОУ 32904369) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (код ЄДРПОУ 16467237) 1720,50 грн судового збору.

5. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз