Ухвала суду № 34707978, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 2а-3473/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Торговий дім «Термінал» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торговий дім «Термінал» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 17.04.2012 р. № 0002612200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 231 023,43 грн., та № 0002602200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 150,81 грн., а також від 07.07.2012 р. № 0005122200, №0005132200, які прийняті за наслідками адміністративного оскарження.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ ТД «Паладіум» та безпідставне формування валових витрат за операціями з отримання товару від зазначеного контрагента з посиланням на нікчемність правочинів, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи. До того ж зазначив, що в порушення п.44.5 ст.44 ПК України податковий орган, не зважаючи на повідомлення Товариства про неможливість надати в повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки, у зв'язку з втратою, пошкодженням та вилученням правоохоронними органами та клопотання про перенесення термінів проведення перевірки в межах 90 календарних днів, таку перевірку провів, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень. Висновки ж відповідача про нікчемність угод Товариства з ТОВ ТД «Паладіум» зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у цій справі був акт від 30.03.2012 р. № 310/22-6/31294401, складений працівниками Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Палладіум» та з контрагентами-покупцями за квітень 2011 року. У ході зазначеної перевірки працівники контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем:

- ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених постачальником ТОВ «ТД «Палладіум»;

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий-квітень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України на суму 134 100,54 грн. у квітні 2011 року;

- п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 154 215,62 грн.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що у період, що перевірявся, позивач не мав права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрати за результатами взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТД «Палладіум», оскільки у зазначеного контрагента відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарських операцій, не підтверджено рух товару від ТОВ «ТД «Палладіум» до ТОВ «ТД «Термінал».

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 17.04.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002612200 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 231 323,43 грн., з яких за основним платежем - 154 215,62 грн., за штрафними санкціями - 77 107,81 грн.;

- № 0002602200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 201 150,81 грн., з яких за основним платежем - 134 100,54 грн., за штрафними санкціями - 67 050,27 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Херсоні 07.07.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 154 215,62 грн. за основним платежем;

- № 0005122200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 134 101,54 грн., в тому числі за основним платежем - 134 100,54 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції між ТОВ ТОВ «ТД «Термінал» та ТОВ «ТД «Палладіум» є фіктивними чи безтоварними, водночас в ході судового розгляду встановлено, що під час формування податкового кредиту та валових витрат з боку позивача повністю дотримано вимоги законодавства, тому висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.03.2012 р. № 310/22-6/31294401 про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.03.2012 року між ТОВ «ТД «Палладіум» та ТОВ «ТД «Термінал» укладено договір поставки нафтопродуктів № 04/03-1, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця в обумовлені строки товар (нафтопродукти) згідно із замовленнями, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього обумовлену даним договором, або супровідними документами (накладними) грошову суму.

Відповідно до цього договору позивач придбав у квітні 2011 року у ТОВ «ТД «Палладіум» дизельне пальне загальною вартістю 804 609 грн., з яких ПДВ - 134 101,50 грн.

Факт отримання дизельного пального підтверджується видатковими та податковими накладними, виписаними ТОВ «ТД «Палладіум», транспортування дизельного пального підтверджено товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі нафтопродуктів від 05.04.2011 р., № 9 від 01.04.2011 р. з додатками про результати виміру в резервуарі після зливу з автоцистерни.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки нафтопродуктів.

Посилання ДПІ на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок дизельного пального в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були обґрунтовано відхилені судом. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товарів наявними у нього силами та засобами.

Встановлення в судовому порядку віднесення позивачем до податкового кредиту квітня 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченої у вартості придбаного товару на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства та виданих контрагентом, належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту спірного періоду.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток судова колегія зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Досліджені судом першої інстанції наявні в матеріалах справи первинні документи свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум понесених ним валових витрат, пов'язаних з власною господарською діяльністю.

В свою чергу, актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит та відображення валових витрат у податковій звітності за наслідками здійснення господарських операцій з вазаним постачальником.

Відповідач, стверджуючи про встановлені факти порушення позивачем податкового законодавства, посилається на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Необхідною умовою для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу у позивача або його контрагента на момент укладання правочину, проте, таких доказів матеріали справи не містять.

Водночас, як вже зазначалося вище, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент укладання договору та видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрованим як платник ПДВ.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, отже спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Торговий дім «Термінал» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.