Постанова № 34706683, 05.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 916/2197/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 05.11.2013 року:

від позивача: Поліщук А.В., за довіреністю;

від відповідача: Білотіл Г.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Компроміс"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2013 р.

по справі № 916/2197/13

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Компроміс"

про стягнення 107178,58 грн.

В судовому засіданні 05.11.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Компроміс" (далі відповідач) про стягнення 98321,56 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та 8 857,02 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 4, 11, 12, 13, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45), ст.173 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 322 Цивільного кодексу України та умотивовані несплатою відповідачем вартості наданих йому житлово-комунальних послуг.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2013 року по справі 916/2197/13 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Компроміс" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 98321,56 грн., три проценти річних в сумі 8857,02 грн. та 2143,58 грн. судового збору.

Рішення суду умотивовано наявністю між сторонами правовідносин, в яких позивач надає якісні житлово-комунальні послуги, а відповідач їх споживає, однак не сплачує у встановленому позивачем розмірі, що свідчить про односторонню відмову відповідача від зобов'язання. Рішення суду обґрунтовано ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 322, 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 11, 12, 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

ДП «Компроміс», не погодившись з рішенням суду від 13.09.2013 року, звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суперечить нормам чинного законодавства, що є підставою для скасування рішення суду.

Серед доводів апеляційної скарги ДП «Компроміс» наводить наступні: - розгляд справи здійснено в першому судовому засіданні без участі представника відповідача; - судом не з'ясовано та не досліджено ті обставини, що питання правомірності стягнення заборгованості за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року вже було предметом судового розгляду, і є рішення господарського суду, що набрало законної сили; - висновок суду щодо наявності законних підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги є таким, що не відповідає вимогам законів.

З викладених підстав скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" зазначає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, а рішення суду від 13.09.2013 року слід залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно з пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До апеляційної скарги ДП «Компроміс» додано копії рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 року по справі № 26/17-1549-2011, які з урахуванням конкретних обставин справи, неможливості надання ціх доказів суду першої інстанції з підстави неприймання участі в судовому засіданні представником ДП «Компроміс», колегія суддів приймає як додаткові докази.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення з ДП «Компроміс» заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 98 321,56 грн. за період з серпня 2010 року по липень (включно) 2013 року, а також стягнення трьох процентів річних у розмірі 8857,02 грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с. 1-4; 46; 48).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року по справі № 26/17-1549-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року, Об'єднанню співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" відмовлено в позові до Дочірнього підприємства «Компроміс» про стягнення 74605,44 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

З мотивувальної частини постанови апеляційного суду вбачається, що заявлений до стягнення розмір боргу включав у себе періоди: з квітня по вересень 2008 року; з жовтня 2008 року по серпень 2010 року; з вересня 2010 року по березень 2011 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи наявність рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року по справі № 26/17-1549-2011, яке набрало законної сили та яким вирішено спір між Об'єднанням співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" та ДП „Компроміс" про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги в період з серпня 2010 року по березень 2011 року, щодо якого заявлено позивачем позовні вимоги по справі № 916/2197/13, в розмірі 18617,52 грн. (серпень 2010 року - 2034,24 грн.; з вересня 2010 року по березень 2011 року - 16583,28 грн.) провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вже вказувалось раніше, позивачем також заявлено до стягнення заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2011 року по липень 2013 року.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним судом, що власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 9а по Лідерсовському бульвару м. Одеси створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одесит» (далі - Об'єднання) ОСББ «Одесит»).

Відповідач не є членом вищевказаного об'єднання, однак відповідно до свідоцтва про право власності від 09.04.2009 року є власником квартири загальною площею 423,8 кв.м. в житловому будинку № 9а по Лідерсовському бульвару м. Одеси.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що договору про надання послуг між ДП „Компроміс" та Об'єднанням не укладено.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 4, 11, 12, 13, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування приміщеннями житлових будинків, наполягає на обов'язку відповідача сплачувати надані йому позивачем житлово-комунальні послуги за тарифами, встановленими ОСББ «Одесит».

Господарський суд першої інстанції, задовольнивши позов ОСББ «Одесит», погодився з такою правовою позицією позивача, втім, апеляційний суд не погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Згідно ст. 13 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. У разі передачі частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі між власником приміщення і цією юридичною особою укладається окремий договір. Істотними умовами договору є: найменування сторін; предмет договору; права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом; обов'язки сторін щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг; вичерпний перелік послуг; вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу; порядок контролю та звіту сторін; наслідки невиконання умов договору; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору. Спори щодо змісту конкретного договору вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку. Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869) було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який діяв до 01.06.2011 року та регулював питання формування тарифів у заявлений позивачем період стягнення - квітень, травень 2011 року, і в якому передбачалось, що послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг (п.2 Порядку).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 року № 869 тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном (п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій).

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем тарифів житлово-комунальних послуг на узгодження з органом місцевого самоврядування, а також встановлення тарифів ОСББ «Одесит» з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2011 року по липень 2013 року в сумі 79 704,04 грн. є недоведеними, і у місцевого господарського суду були відсутні законні підстави для задоволення позову в цій його частині.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини щодо недоведеності наявності грошового зобов'язання відповідача, позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних є безпідставними.

Як вже вказувалось вище, задовольняючи позов, суд послався, зокрема, на норми ст. ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язальні правовідносини, вказавши в рішенні суду, що зобов'язання виникли з інших, окрім договору, підстав.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особа, яка отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

Вищевикладені норми Законів встановлюють обов'язковість договору про надання послуг і передбачають виникнення зобов'язань тільки з умов, передбачених договором.

Судом встановлено, що договір між сторонами не укладався, а відтак, аналіз судом правовідносин за умови відсутності обов'язкового договору є неправомірним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 13.09.2013 року припустився неправильного застосування норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що зумовлює скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2013 року по справі № 916/2197/13 скасувати.

У позові в частині стягнення 79704,04 грн. боргу - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 18617,52 грн. боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку «Одесит» на користь Дочірнього підприємства „Компроміс" 1071,79 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Повернути Дочірньому підприємству „Компроміс" (65016, м. Одеса, вул. Костанді 65, код ЄДРПОУ 32015107) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 75,21 грн., сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ на стягнення судового збору з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк