Постанова № 34706546, 04.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 922/3059/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі - Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - Мартіна Л.Г., довіреність № 1154 від 20.12.2012 року

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги відповідача - ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм (вх.№2766Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року по справі №922/3059/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм

про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в полу підвальному поверсі трьохповерхового будинку АДРЕСА_1, шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі приміщення загальною площею 87,0 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в полу підвальному поверсі трьохповерхового будинку АДРЕСА_1, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 67-19 від 14.07.2010 року. Також позивач просив судовий збір покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні Публічним акціонерним товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення за актом приймання-передачі приміщення загальною площею 87,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в полу підвальному поверсі трьохповерхового будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" - 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 у справі № 922/3059/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з тим, що справу було розглянуто за відсутністю відповідача, не повідомленого про час та місце судового розгляду справи. Також, відповідач зазначає про невиконання позивачем умов договору (п. 2.4, 5.2.6, 7.1.6), а також про понесені збитки, які пов'язані з поліпшенням орендованого майна.

Позивач 01 жовтня 2013 року надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року у справі № 922/3059/13 без задоволення та залишити його без змін. Позивач вказує на те, що договором не передбачено відшкодування відповідачу витрат на поліпшення предмету договору, а також зазначає про невиконання відповідачем передбаченого договором зобов'язання щодо повернення позивачу предмету договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено за клопотанням відповідача в зв'язку з хворобою його представника.

29 жовтня 2013 року позивач надав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких посилається на безпідставність наведених відповідачем доводів щодо порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ "Укртелеком" є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності виданий Ізюмським бюро технічної інвентаризації 18.03.2004 р.

14.07.2010 р. між ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (позивач) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 67-19 (далі - договір).

Предметом договору, відповідно до п.1.1, було зобов'язання позивача передати, а відповідача взяти у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 109,3 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1, в полу підвальному поверсі трьохповерхового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1. договору, 01.08.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв, зазначені у п.1.1. приміщення про що складений відповідний акт.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. ВАТ "Укртелеком" перейменовано на ПАТ "Укртелеком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".

29.05.2012 р. між позивачем та відповідачем, на підставі п.12.3. договору, укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої позивач та відповідач домовились з 01.05.2012 р. внести зміни до договору у зв'язку зі звільненням відповідачем орендованих приміщень площею 22,3 кв.м., про що складено відповідний акт від 30.04.2012 р.

Будь-яких інших змін до договору позивачем та відповідачем не здійснювалось.

Відповідно до п.12.1. договору строк його дії складає 2 роки 11 місяців з 01.08.2010 р. до 30.06.2013 р.

Пунктом 2.3. встановлено, що майно, яке передано відповідачеві, повертається позивачу не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його подовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі-приймання, звіреним з Актом приймання-передачі, зазначеним у п. 2.1. договору, разом з усіма, зокрема, зробленими поліпшенями, невіддільними від об'єкти оренди.

Таким чином, термін у який відповідач повинен був звільнити орендовані на підставі договору приміщення, відповідно до п.п. 12.1.,12.7.1., 2.3. договору закінчився 10.07.2013 р.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач своїми листами № 19-07/157 від 13.02.2013 р., № 19-07/466 від 22.05.2013 р. повідомив відповідача про рішення не подовжувати термін оренди орендованих на підставі договору приміщень.

Для оформлення звільнення відповідачем приміщень, які орендуються за договором, шляхом складення Акту передачі-приймання, позивачем було створено комісію про що відповідача було повідомлено телеграмою №19-07/582 від 18.06.2013 р.

Проте, 01.07.2013 р. відповідач відмовився передавати приміщення, що належать позивачу та підписувати відповідний акт, про що комісією позивача складено акт.

Таким чином, позивач вважає, що з 10.07.2013 р. відповідач безпідставно користується приміщенням загальною площею 87,0 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1, в полу підвальному поверсі трьохповерхового будинку АДРЕСА_1.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично, дата передачі орендованого приміщення після закінчення договору та порядок передачі цього майна було встановлено самим договором. Проте, саме відповідачем не було вчинено дій, направлених на належне виконання умов договору щодо своєчасного повернення орендованого майна. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови договору оренди нерухомого майна товариства № 67-19 від 14.07.2010 року, в зв'язку з чим позовні вимоги визнані судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 ЦК України унормовано, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові прав.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні приписи містяться у ст. 291 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст. 795 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що повернення орендованого майна орендодавцю повинно бути здійснено не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його подовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі-приймання, звіреним з Актом приймання-передачі, зазначеним у п. 2.1. договору, разом з усіма, зокрема, зробленими поліпшенями, невіддільними від об'єкти оренди, (п. 2.3 договору).

Тобто, фактично, дата передачі орендованого приміщення після закінчення договору та порядок передачі цього майна було встановлено самим договором.

Проте, саме відповідачем не було вчинено дій, направлених на належне виконання умов договору щодо своєчасного повернення орендованого майна.

Таким чином, відповідач порушив умови договору оренди нерухомого майна товариства № 67-19 від 14.07.2010 року.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на понесені збитки, які пов'язані з поліпшенням орендованого майна, стверджує про порушення позивачем умов договору, посилаючись при цьому на умови (пункти 2.4, 5.2.3 договору), які викладені в іншій редакції ніж в договорі оренди №67-19 від 14.07.2010 року, а також зазначає додаткові умови (пункти 5.2.6, 7.1.6), які взагалі відсутні у вказаному договорі оренди.

Так, пунктом 2.3. договору передбачено, що майно, яке передано відповідачеві, повертається позивачу не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його подовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі-приймання, звіреним з Актом приймання-передачі, зазначеним у п. 2.1. договору, разом з усіма, зокрема, зробленими поліпшенями, невіддільними від об'єкти оренди.

Пункт 2.4 договору має наступну редакцію: при встановленні орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв у орендаря та орендавця виникають додаткові права і обов'язки, зазначені в додатку 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 5.2.3 договору, з письмового дозволу орендодавця здійснювати поліпшення орендованого майна, що зумовлюють підвищення його вартості.

Також, відповідно до п. 14.4 договору передбачено взаємне зобов'язання сторін щодо втрати чинності всіх попередніх домовленостей, що суперечать положенням даного договору.

Отже, умовами договору не передбачено відшкодування відповідачу витрат на поліпшення предмету договору, в зв'язку з чим наведені відповідачем доводи взагалі не мають правових підстав та відхиляються колегією суддів за безпідставністю.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з тим, що справу було розглянуто судом за відсутністю відповідача не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, з огляду на наступне.

Так, в пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 23.07.2013р. відповідно до реєстру поштових відправлень суду надсилалась відповідачу за його юридичною та фактичною адресою: АДРЕСА_2, з рекомендованим повідомленням та з позначкою «з судовою повісткою» згідно вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28.

Відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення та вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32) поштова кореспонденція була отримана відповідачем 26.07.2013 року.

Посилання відповідача на те, що підпис від імені відповідача, який міститься на повідомленні, йому не належить, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки процесуальний документ було надіслано господарським судом за юридичною адресою відповідача, поштове повідомлення повернулось до суду з відповідною позначкою про отримання поштової кореспонденції саме відповідачем.

В п. 3.9.2. Постанови зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.12. Постанови, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Таким чином, господарським судом Харківської області були дотримані норми процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду, а наведені відповідачем доводи з цього приводу є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, ані відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року по справі № 922/3059/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 12 серпня 2013 року по справі № 922/3059/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 04 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.