Рішення № 34706192, 06.11.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3660/13-ц

Провадження № 2/505/1545/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

повна назва суду

в складі: головуючого - судді Драгомерецької К. П при секретарі Марченко Н. Б.,

та адвоката (ів) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Котовськ Одеської області

справу за позовом ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, який в ході судового розгляду уточнила, та просить виселити останнього із житлового будинку за неможливістю спільного проживання внаслідок систематичного порушення правил співжиття. Як доказ заявлених вимог вказує, що вона є власником житлового будинку в с. Липецьке Котовського р-ну по вул. Одеській, 15. Разом з нею проживає син, її невістка, внук ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач у справі її колишній чоловік, шлюб із яким було розірвано Котовським міськрайонним судом Одеської області 30.11.2012 року ОСОБА_3 Посилаючись на те, що відповідач систематично порушує правила співжиття, зловживає спиртними напоями, безпричинно влаштовує сварки та скандали, погрожує їй та членам її родини фізичною розправою, чинить моральний та психологічний тиск, що робить неможливим їх проживання в одному будинку, не приймає участі у витратах в утримані будинку, просить виселити відповідача з будинку з підстав, передбачених ст.116 Житлового кодексу України, без надання іншого жилого приміщення та стягнути з нього витрати понесені нею при сплаті судового збору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та додатково повідомила суду, що її колишній чоловік, раніше судимий, лікувався від алкоголізму в Котовській міській лікарні, по факту вчинення відповідачем неправомірних дій, за її зверненнями, до її домоволодіння неодноразово приїжджали співробітники міліції. Заходи громадського впливу з боку територіальної громади також бажаних результатів не дали. Звернула увагу суду, що з нею проживає малолітній онук, належне виховання якого в таких умовах неможливе, у зв'язку з чим наполягала на його виселенні з будинку.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи свої заперечення тим фактом, що дане домоволодіння належить сторонам на праві спільної сумісної власності, як нажите під час шлюбу.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідчення допитаних свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: с. Липецьке Котовського р-ну, вул. Одеській, 15, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами (а.с. 8-9).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований (прописаний) у спірному будинку з 2005 року та проживає у ньому як член сім'ї власника (чоловік позивача ОСОБА_2.), що доводиться довідкою Липецької сільської ради (а.с. 7).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2012 року у справі № 1516/4582/12 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Однією з підстав для розірвання цього шлюбу, що зазначено у мотивувальній частині судового рішення, є неможливість спільного проживання подружжя, яке призводить до виникнення конфліктних ситуацій та загострення ворожнечі між ними.

Звертаючись до суду з позовом про виселення, позивач свої вимоги обґрунтувала ст. 116 ЖК України, посилаючись на неможливість подальшого проживання у будинку із відповідачем у зв'язку із систематичним порушенням останнім правил співжиття.

Визначаючись по суті позовних вимог суд приходить до наступного.

Статтею 9 ЖК України передбачається, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у цьому праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Так, відповідно до частини 1 статті 156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить йому, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власником жилого будинку (квартири) може бути реалізовано відповідно до ст. 157 ЖК України, але тільки за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

Тобто, для виселення наймача, членів його сім'ї або інших осіб, які проживають разом з ним, без надання іншого жилого приміщення відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЖК України необхідна одна із вимог, зазначена в цій нормі житлового законодавства.

Під порушенням правил сумісного проживання слід розуміти не просто створення певних незручностей для мешканців будинку або безпосередньо для наймача чи власника, а вчинення умисних дій, пов'язаних із зневагою до соціальних норм сумісного проживання. Зневага до соціальних норм сумісного проживання - це вчинення сварок, бійок, нанесення образ, ігнорування вимог про дотримання тиші, тощо.

Із роз'яснень, які містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", із подальшими змінами, вбачається, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Із листа Котовського МВ УМВС України у Одеській області від 02.10.2013р. встановлено, що позивачка ОСОБА_2 зверталася до Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області з приводу сварок та погроз фізичною розправою з боку її колишнього чоловіка відповідача по справі ОСОБА_3 20.01.2012 р., 13.06.2013 р. та 11.07.2013 р. Повідомлення були розглянуті згідно ЗУ "Про звернення громадян".

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка дільничний інспектор з обслуговування території Липецької с/р ОСОБА_5 суду повідомив, що ним неодноразово були здійснені виїзди за адресою: с. Липецьке Котовського р-ну по вул. Одеській, 15 після звернень позивачки ОСОБА_2 по факту вчинення відповідачем ОСОБА_3 сварок та погроз фізичною розправою. З ОСОБА_3 проводилися профілактичні бесіди щодо недопущення протиправної поведінки відносно ОСОБА_2 та інших осіб, які проживають за вказаною адресою. Однак проведені заходи громадського впливу не дають ніяких результатів, відповідач ОСОБА_3 продовжує порушувати правила співжиття. Щодо притягнення відповідача ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, то протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 173-2 КУпАП відносно відповідача не складалися, у зв'язку тим, що сторони вже не перебувають у сімейних відносинах.

Факт проведення з відповідачем ОСОБА_3 профілактичних бесід та інших заходів громадського впливу також підтверджується характеристикою, виданою виконавчим комітетом Липецької сільської ради. Згідно характеристики від 26.09.2013 р. відповідач ОСОБА_3 за час проживання на території Липецької сільської ради зарекомендував себе з негативної сторони, часто вчиняє сварки та насильство в сім'ї, зловживає спиртними напоями, був судимим через наркозалежність, ніде не працює та не працював. Сільським головою за участю дільничного інспектора з відповідачем ОСОБА_3 проводились неодноразові профілактичні бесіди, проте ніяких результатів не дали.

Відповідно до листа Котовської міської лікарні від 30.09.2013 р. відповідач ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділені Котовської міської лікарні з діагнозом "Хронічна алкогольна інтоксикація".

З урахуванням всього вищенаведеного, суд прийшов до висновку про наявність в діях відповідача систематичного порушення правил співжиття в одному будинку із позивачем, підтвердженням чого є свідчення дільничного інспектора щодо порушення ОСОБА_3 правил співжиття з позивачем ОСОБА_2 в одному будинку; за які до нього застосовувалися заходи попередження і які не дали позитивного результату та характеристика на відповідача ОСОБА_3, видана виконавчим комітетом Липецької сільської ради. А відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про виселення відповідача з належного їй житлового будинку по вул. Одеській, 15 в с. Липецьке, Котовського р-ну Одеської обл. на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи вимоги ст. 88 ч. 1 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 230,00 грн.

Керуючись ст.116, 157 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку за адресою: с. Липецьке-1, Котовського р-ну, Одеської обл., по вул. Одеська, 15 за неможливістю сумісного проживання без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 230 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.П. Драгомерецька