Рішення № 34706126, 07.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.11.2013

Справа № 2/489/2176/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Румянцевої Н.О., при секретарі Ляшик С.В., за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2013р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивувала тим, що з 2002 року вона проживала з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу. З цього часу між ними склалися відносини, що притаманні подружжю. Під час спільного сумісного проживання ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. У вказаній квартирі їх сімя проживає з часу її придбання по теперішній час. Вказана квартира була оформлена на відповідача ОСОБА_3 Від спільного проживання мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Посилаючись на те, що відповідач заперечує її право на ? частку спірної квартири, просила суд визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири.

У вересні 2013р. позивач уточнила свої позовні вимоги, а саме просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу; визнати за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на спірну квартиру; визнати за нею право власності на ? частину цієї квартири.

В судовому засіданні позивач підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить до наступного.

11.01.2006р. між ТОВ «Контакт-Жилбуд» в особі директора ОСОБА_7, з однієї сторони (забудовник), та ОСОБА_3 (пайовик) з другої сторони, укладено договір № 8 про дольову участь при будівництві житла, за умовами якого забудовник в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобовязується передати у власність пайовика квартиру за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, біля будинку № 209, будівельний номер квартири № 23, а пайовик зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти зазначений обєкт в термін, згідно п. 1.4 договору і сплатити договірну ціну за нього.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.09.2013р. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є Свідоцтво про право власності від 11.03.2008р., видане Виконкомом ММР.

Стаття 74 Сімейного Кодексу України визначає, що якщо чоловік та жінка проживають однією сімєю, але не перебувають між собою у шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що під час застосування ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталенні відносини, що притаманні подружжю.

Позивач у судовому засіданні зазначала, що як сімя вона та відповідач мешкають з 2005року по теперішній час. На протязі сумісного проживання за спільні кошти нею та ОСОБА_3 було придбано спірну квартиру, але право власності було зареєстровано на відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 23.09.2013року зазначав, що він дійсно проживав з позивачкою, але не вважав її за дружину, приймав її у якості «домогосподарки», яка йому готує та веде побут.

Свідки з боку позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначали, що знайому зі сторонами по справі багато років, сприймали їх як подружжя, відносини вважались їм такими, що притаманні сімї.

Свідок ОСОБА_5 зазначила, що свого часу, коли її донька разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 вирішили придбати квартиру, шляхом участі у дольовому будівництві, вона взяла кредит в банку, для того щоб допомогти коштами, оскільки ОСОБА_3 з 2007року не мав місця роботи.

Свідок ОСОБА_12 зазначив, що він займав кошти брату на купівлю квартири. Знає ОСОБА_5, бачиві її кілька разів, але брат з нею не мешкав однією сімєю.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що мешкала разом з відповідачем до 2007року, вони разом мали намір купити квартиру, шляхом прийняття участі у дольовому будівництві.

ОСОБА_14 свідок пояснив, що ОСОБА_3 знає біля десяти років, позивачку біля 5 років. На повнолітті його доньки у 2007році ОСОБА_3 був з ОСОБА_15.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_16, оскільки останній зазначав особисто, що з братом він спілкувався дуже рідко, бачився десь раз на три роки, тому достовірно знати про особисте життя ОСОБА_3, на думку суду, він не міг. ОСОБА_17 також ані підтвердив ані не спростував факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_5 чи ОСОБА_15, оскільки не надав інших пояснень окрім того, що на повнолітті його доньки ОСОБА_3 був з ОСОБА_15.

До матеріалів справи додані фотознімки у підтвердження факту спільних відносин.

Від спільного проживання сторони мають дитину: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 692 від 26.02.2010р.), свідченням чого є Свідоцтво про народження ОСОБА_3 І-ФП № 119918, де зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_3, а матірю ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі на час укладення договору купівлі-продажу квартири не перебували в зареєстрованому шлюбі з іншими особами. Між сторонами по справі на той час склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, побут, бюджет, тощо.

Враховуючі пояснення сторін та свідків, той факт що відповідач не заперечував факту проживання з позивачкою, але сприймав це спільне проживання, спільний відпочинок, ведення господарства, приготування їжі, прання, догляд за оселею від ОСОБА_5, як надання «послуг домогосподарки», суд вважає встановленим та доведеним факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як подружжя з 2005року.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до положень ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина й чоловік мають рівні права володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином суд вважає, що квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за спільні кошти під час проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні не встановлено порушення прав та інтересів третіх осіб.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на спірну квартиру, визнання за ОСОБА_5 права власності на ? частини цієї квартири.

Згідно п. 2.1 договору № 8 про дольову участь при будівництві житла від 11.01.2006р. договірна ціна квартири складає 238082,25 грн..

За такого ціна позову - 238082,25 грн., а 1% ціни позову складає 2380,82 грн. У звязку з тим, що позивачем визнається право власності на ? частини спірної квартири, то загальний розмір судового збору становить 1190,41 грн..

На підставі вказаного та враховуючи приписи ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 229,40 грн., а на користь держави 961,01 грн..

Керуючись ст. ст. 7, 10, 45, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю, поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять девять грн. сорок коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 961 грн. 01 коп. (девятсот шістдесят одна грн. одна коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: