Рішення № 34706123, 02.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2985/13 02.10.2013 02.10.2013 02.10.2013

Провадження №22-ц/784/2499/13

Провадження № 22ц- 784/2499/13 Головуючий у 1-й інстанції Коновець М.С.

Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

02 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Данилової О.О.,

при секретарі Яценко Л.В.,

за участю:

- представника третьої особи - Шиян А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «МетаБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ПАТ «МетаБанк»

про

поділ спільного майна подружжя та визнання заставодавцем,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа ПАТ «МетаБанк» про поділ спільного майна подружжя та визнання заставодавцем.

Позивач зазначав, що з 25 серпня 2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Під час шлюбу, а саме 27 лютого 2008 року ними було придбано транспортний засіб «Еталон» модель БАЗ 22154, який за його згодою був переданий в заставу Банку. Оплата по кредиту та відсотки за його користування погашалися за рахунок спільних коштів його та відповідачки, тому вважає вказаний транспортний засіб спільною сумісною власністю подружжя.

Посилаючись на викладене, позивач просив поділити вказаний транспортний засіб, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ним право власності на ? його частину.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд поділити вказаний транспортний засіб, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ним право власності на ? його частину, а також визнати його заставодавцем ? частини вказаного рухомого майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на ? частку транспортного засобу «Еталон» модель БАЗ 22154, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 і залишено вказане рухоме майно у спільній частковій власності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «МетаБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції встановивши, що транспортний засіб придбаний під час шлюбу з ОСОБА_4, дійшов висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу шляхом визнання за кожним з них права власності на ? його частину..

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 25 серпня 2000 року між сторонами був укладений шлюб.

Відповідно до договору купівлі продажу від 27 лютого 2008 року ОСОБА_4 був придбаний у власність за 135 000 грн. автобус марки «Еталон» модель БАЗ 22154 (а.с.9).

Тобто, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю у розумінні ст.. 60 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2008 року ОСОБА_4 уклала кредитний договір з АК «Металург» на суму 122 850 грн., з терміном погашення до 28 лютого 2011 року.

В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави автобусу марки «Еталон» модель БАЗ 22154. Вказаний транспортний засіб був переданий в заставу Банку за письмовою згодою подружжя - ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2012 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» стягнуто 71 157 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2008 року..

27 листопада 2012 року на виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження.

09 січня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу марки «Еталон» модель БАЗ 22154, а 18 січня 2013 року складено акт опису й арешту вказаного рухомого майна.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач просив поділити автобус марки «Еталон» модель БАЗ 22154 як спільне сумісне майно подружжя, визнавши право власності за ним на ? частину цього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, враховуючи зазначені вимоги закону, визначення ідеальної частки в праві спільної сумісної власності позивача, яка згідно вказаних норм закону є рівною для її співвласників, без поділу спільного сумісного майна в натурі не має самостійного правового значення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, право часткової власності на майно визнається відповідачем та не оспорюється, а отже, відсутній спір стосовно розміру частки позивача у спільному майні.

До того ж, позивач не надав доказів того, що спірний транспортний засіб на даний час належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4, тоді як в суді апеляційної інстанції представник Банку пояснив, що на вказаний автобус звернуто стягнення і на даний час він реалізований шляхом проведення аукціону.

Вирішуючи спір, суд не врахував цих обставин справи та вимог закону, що згідно з приписами ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на ? частину транспортного засобу і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2013 скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання заставодавцем, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: