Постанова № 34705146, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року № 826/16693/13-а

Об 11 годині 48 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-М"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-М" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 8 жовтня 2013 року № 0004602208.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0004602208, оскільки позивачем правомірно відображено в податковій декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, згідно податкової накладної № 147 від 25 липня 2013 року. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві порушено строк на проведення камеральної перевірки.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0004602208, оскільки перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9 500 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-М" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

23 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року № 77/4-22-08-38377164, яким за результатами перевірки формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 9 500 грн., згідно податкової накладної виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" в липні 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0004602208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Велес-М" суму грошового зобов'язання в розмірі 11 875 грн., з якого: за основним платежем - 9 500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 375 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Разом з тим, відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що граничний строк подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року - 20 серпня 2013 року.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві мала право на проведення камеральної перевірки позивача з питань достовірності даних, заявлених у декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-М" з податку на додану вартість за липень 2013 року до 20 вересня 2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року подана до податкового органу 7 серпня 2013 року.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-М" з податку на додану вартість за липень 2013 року - 23 вересня 2013 року, тобто з порушенням вимог, встановлених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві порушено строк на проведення камеральної перевірки.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення камеральної перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М" пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України за результатами перевірки формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М", як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-19-02/13, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (фракцію лігроіно-газойлеву /ФЛГ/ орієнтовано до 1000 т, бітум дорожній БНД орієнтовано до 1000 тон та інші нафтопродукти).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" виписало на користь позивача податкову накладну № 147 від 25 липня 2013 року на загальну суму 57 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 500 грн.

8 серпня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М" подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 9 500 грн. за товар, отриманий при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка".

В реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивачем зазначено податкову накладну № 147 від 25 липня 2013 року на суму ПДВ 9 500 грн., отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка".

З огляду на встановлені у суді обставини та враховуючи, що позивачем включено суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної в межах 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 9 500 грн. за результатами господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка" також зазначено податкову накладну № 147 від 25 липня 2013 року в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-М" пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 9 500 грн., згідно податкової накладної № 147 від 25 липня 2013 року виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка".

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 8 жовтня 2013 року № 0004602208 судом визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-М" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 8 жовтня 2013 року № 0004602208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-М" судові витрати у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 75 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 7 листопада 2013 року.