Ухвала суду № 34703697, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2721/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України до Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України (далі - Позивач, ДП ДГ «Іванівка») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач, Бахмацька ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000092210.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем у ході перевірки було невірно встановлено подію, яка має значення для виписування податкової накладної. Також суд спростував твердження податкового органу щодо відсутності у складі вартості всіх товарів (послуг) Позивача 75% питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у січні 2013 року працівниками Бахмацької МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП ДГ «Іванівка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п.п. 209.1, 209.2, 209.6, 209.7, 209.10, 209.11, 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, абз. 3 пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.8 р. 5, п.19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, в результаті чого встановлено: заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 2 708 392,00 грн.; завищення податку на додану вартість по скорочених податкових деклараціях, якими сума податку на додану вартість поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, в періоді, що перевірявся, на суму 2 432 637,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.02.2013 року №60/22/00729853. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року форми «Р» №0000092210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 254 922,25 грн. (у тому числі за основним платежем - 2 623 781,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 631 114,25 грн.).

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, Позивач одночасно користувався спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування податком на додану вартість, тобто ДП ДГ «Іванівка» здійснювало податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування та окремо із загальним.

Оцінюючи твердження Відповідача щодо ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та невиписування Позивачем податкових накладних на суму отриманої попередньої оплати від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» та ТОВ «Торговий дім «Украгропром» та висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості такої позиції Бахмацької ОДПІ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки сільськогосподарської продукції № КСГП 13/09/11-01 від 13.09.2011 року Позивачем отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за сільськогосподарську продукцію в сумі 115 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 166,67 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році згідно видаткових накладних (т. 1 а.с. 90, 98, 102) на загальну суму 115 000,00 грн. та Позивачем виписані податкові накладні (т. 1 а.с. 89,97, 101) на суму 19 166,67 грн.

Згідно договору купівлі-продажу №КН(я)-15/11/11-05 від 15.11.2011 року Позивачем отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за сільськогосподарську продукцію в сумі 1 517 185,50 грн., в тому числі ПДВ - 252 864,25 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011-2012 роках згідно видаткових накладних та виписано податкові накладні (т. 1 а.с.48-51, 65-80, 85-86, 93-96, 99-100, 108-113).

Крім того, згідно договору купівлі-продажу №КН 09/08/11-02 від 09.08.2011 року ДП ДГ «Іванівка» отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за насіння озимих пшениці та жита в сумі 367 814,50 грн., в тому числі ПДВ - 61 302,42 грн. та в сумі 588 620,50 грн., в тому числі ПДВ 98 103,42 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році, згідно видаткових накладних та виписано податкові накладні (т. 1 а.с.37-42, 81-84, 87-88, 91-92).

У відповідності до договору купівлі-продажу №КН 17/02-11-07 від 17.02.2011 року Позивачем отримано оплату від ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» (Покупець) за насіння ячменю в сумі 884 493,19 грн., в тому числі ПДВ - 147 415,53 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році, що підтверджується видатковими накладними та виписаними податковими накладними (т. 1 а.с.45-47, 103-107).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу про те, що Позивачем за вказаними договорами була отримана попередня оплата, а не оплата за поставлений товар, як це вбачається з матеріалів справи.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, за умови настання першої події - поставки товару ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» та ТОВ «Торговий Дім «Украгропром», Позивачем у відповідності до вимог ст. 187 ПК України і було виписано податкові накладні.

Оцінюючи твердження суду першої інстанції щодо відсутності порушення при взаємовідносинах Позивача та ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» щодо поставки товару по договорам, що виразилось в неправильному розподілі податку на додану вартість між скороченими та загальними податковими деклараціями, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 8-1.1, 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, визначено, що у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, Позивачем суму податку на додану вартість віднесено до спеціальної податкової декларації, в зв'язку з тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» на підставі форвардних контрактів № 09/09-10-06 від 09.09.2010 року та № 19/01-11-01 від 19.01.2011 року (т. 1 а.с.52-54, 61-63) придбано продукцію (майбутній урожай 2011 року сільськогосподарських культур), що мав бути вирощений ДП ДГ «Іванівка» на власних виробничих потужностях, а також тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» перераховано кошти за товар, що повинен бути переданий по зазначеним вище форвардним контрактам.

Крім цього, Позивачем укладено додаткові угоди до форвардних контрактів № ФК 09/09-10-06 від 09.09.2010 року та № ФК 19/01-11-01 від 19.01.2011 року (том № 1 а.с.55-60, 64), відповідно до яких продовжено строки поставки продукції до 31.12.2013 року та змінено базовий актив контракту, відповідно до яких поставляється власновирощена сільськогосподарська продукція 2011-2013 років.

За таких обставин, відображення Позивачем у податковій (скороченій) декларації операції, пов'язаних із реалізацією сільськогосподарської продукції, відповідає вимогам чинного податкового законодавства. А виписування податкових накладних після фактичного перерахування коштів в рахунок майбутніх поставок врожаю є правомірним у відповідності до вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Щодо посилань суду першої інстанції про невідповідності тверджень Бахмацької ОПДІ про те, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) Позивача за період, що перевірявся, склала менше ніж 75%, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, з розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) (додаток № 3 до декларацій з ПДВ) за період 2010-2013 років вбачається, що вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) становить від 88% до 96% (т. 2 а.с.4-27). Аналогічний висновок вбачається з аналізу оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 27 (склад) за 2010-2012 роки, статистичними звітами за формою №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів та винограду» за 2010-2012 роки та №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за 2010-2012 роки (т. 1 а.с. 243-253, т. 2 а.с. 28-55).

Згідно з пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Пунктом 302.1 ст. 302 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарськими відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, оскільки як було встановлено раніше Відповідачем безпідставно зазначено про порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом, Позивач є сільськогосподарським підприємством на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, передбачений ст. 209 ПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України до Бахмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.