Постанова № 34703467, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року 11:38 № 826/13667/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківі В.В., розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні

за позовом Приватного підприємства «Дикий Сад»

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Білецький О.П.,

від відповідача: Юрчук О.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Дикий Сад" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо порушення строків розгляду заяви Приватного підприємства "Дикий Сад" (код ЄДРПОУ 22426550) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги; визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо видачі Приватному підприємству "Дикий сад" (код ЄДРПОУ 22426550) ліцензії провайдера програмної послуги; зобов'язати Національну раду України з питань телебачення радіомовлення видати Приватному підприємству "Дикий Сад" (код ЄДРПОУ 22426550) ліцензію провайдера програмної послуги, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Обґрунтування позовних вимог базується на тому, що бездіяльність Відповідача щодо невидачі ліцензії є протиправної, а повернення заяви з доданим до неї пакетом документів такою, що здійснена з порушенням законодавчих норм.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В наданих Суду запереченнях представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Приватне підприємство "Дикий Сад" є суб'єктом господарювання, який здійснює свою господарську діяльність в сфері надання телекомунікаційних послуг та має ліцензію серії АВ № 583265, видану НКРЗ України 08.07.2011р., на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж на території м. Миколаїв.

З метою здійснення своєї діяльності, а саме, надання абонентам послуг із забезпечення можливості доступу до мережі Інтернет за допомогою підключення до телемереж ПП "Дикий Сад" кінцевого обладнання споживача, позивач 17 серпня 2011 р., звернувся до відповідача з відповідною заявою про видачу ліцензії провайдера програмної послуги (вх. №7/1374).

Порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги врегульовано Законом України "Про телебачення і радіомовлення" (далі - Закон №3759-ХІІ) та Положенням про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, яке затверджене рішенням Відповідача від 28.12.2011 р. №2979 (далі - Положення №2979).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Положення №2979 визначає механізм видачі, переоформлення та анулювання ліцензії провайдера програмної послуги, видачі дубліката такої ліцензії.

Згідно статті 40 Закону для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом. Ліцензія видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.

Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються: загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції; документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

В пункті 5 Положення №2979 зазначається, що для отримання ліцензії провайдера програмної послуги суб'єкт господарювання - юридична чи фізична особа подає до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяву про видачу ліцензії провайдера програмної послуги за формою згідно додатком 2 до цього Положення, до якої додаються: копії завірених у встановленому законодавством порядку установчих документів та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; загальна концепція добору (перелік) програм для надання програмної послуги, у тому числі інформація про склад універсальної програмної послуги; завірені у встановленому законодавством порядку копії документів, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника; завірені у встановленому законодавством порядку копія договору з оператором телекомунікацій на надання послуг з обслуговування та технічної експлуатації багатоканальної телемережі (у разі якщо оператором телекомунікацій є інший суб'єкт господарювання), копія відповідної ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, або повідомлення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів провайдерів) телекомунікацій (за потреби) відповідно до статті 42 Закону України "Про телекомунікації".

Як зазначає відповідач, розглядаючи заявочні документи, подані позивачем, було виявлено ряд недоліків, які суперечили законодавству і унеможливлювали прийняття рішення.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював доопрацювання заявочних документів, про що свідчать листи направлені Директором ПП "Дикий Сад" до Національної ради, зокрема, лист від 08.04.2013 року (вх. № 16/1699 від 09.04.2013 року), в якому Приватне підприємство "Дикий Сад" просить долучити до ліцензійної справи за вхідним номером 7/1374 від 18.08.2011 р. про видачу ліцензії провайдера програмної послуги актуальні заяву про видачу ліцензії провайдера програмної послуги, довідку про чисельність наявного населення на території м. Миколаєва, копію ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, фінансово-технічні зобов'язання ПП "Дикий Сад", орієнтовний штатний розклад, загальну концепцію добору програм (перелік програм) для надання програмної послуги та копії договорів на право ретрансляції програм.

Крім того, позивачем надсилались аналогічні листи від 25.04.2013 року (вх. №16/2032 від 26.04.2013 р.), 21.05.2013 року (вх. №16/2380 від 23.05.2013 р.), 30.05.2013 року (вх. №16/2662 від 11.06.2013 р.) та 12.06.2013 року (вх. №16/2700 від 17.06.2013 р.).

Раніше подані екземпляри цих документів просили вважати недійсними.

За таких обставин суд приходить до висновку, що остаточно позивач сформував пакет заявочних документів лише 17.06.2013 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" виключно на засіданнях Національної ради: обговорюються проекти законодавчих та інших нормативних актів і пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері телерадіомовлення; затверджуються Регламент Національної ради, положення та інші нормативні акти Національної ради; затверджуються План розвитку національного телерадіоінформаційного простору та зміни до нього; затверджується щорічний звіт про діяльність Національної ради; приймаються рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення і телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу; приймаються рішення про оголошення конкурсів на отримання ліцензій на телерадіомовлення та затверджуються конкурсні умови; приймаються рішення про видачу, продовження, переоформлення ліцензій на телерадіомовлення та про внесення змін до ліцензій; затверджується штатний розпис апарату Національної ради; приймаються рішення про видачу та продовження ліцензій провайдерів програмної послуги, про затвердження та внесення змін до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги; призначаються і звільняються керівник апарату Національної ради та керівники структурних підрозділів апарату Національної ради; призначаються і звільняються представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії; приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення або про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги; погоджуються стандарти і норми технічної якості телерадіопрограм; приймаються рішення про видачу довіреностей на представництво Національної ради у суді; створюються робочі органи Національної ради (конкурсні комісії, робочі групи тощо).

У відповідності до частини 4 статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Національної ради.

Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради.

Крім того, Регламентом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, зокрема пунктом 10, передбачений порядок ухвалення рішень Національної ради.

Так, рішення Національної ради ухвалюються з питань, внесених до порядку денного засідання Національної ради.

Рішення Національної ради ухвалюються на засіданні після завершення процедури обговорення шляхом голосування членів Національної ради.

Голосування здійснюються особисто членами Національної ради.

Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2013 року відбулось засідання Національної ради, на якому була розглянута заява ПП "Дикий Сад" про видачу ліцензії провайдера програмної послуги.

Під час розгляду заяви один з членів Національної ради поінформував про службову записку від представника Національної ради у Миколаївській області про те, що ПП "ДИКИЙ САД" здійснює безліцензійну діяльність провайдера програмної послуги з використанням технології ІРТV 2011 року та повідомив, що і на сьогодні компанія продовжує здійснювати без ліцензійну діяльність.

На засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 24.07.2013 року С. Попов, представник за дорученням ПП "ДИКИЙ САД" наголосив, що компанія здійснює тестову ретрансляцію, за цей час компанія змінила обладнання, побудували мережу.

За результатами розгляду цієї заяви та голосування членів Національної ради рішення щодо видачі ПП "Дикий Сад" ліцензії провайдера програмної послуги не отримано необхідної кількості голосів.

Голова Національної ради листом від 30.07.2013 року за № 17/1384 повідомив заявника про результати розгляду його заяви.

Відповідно до п. 10.6 Регламенту пропозиції або проекти рішення, які не отримали необхідної більшості голосів, вважаються не ухваленими.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, виходячи з норм чинного законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях відповідача пропуску строків розгляду заяви про видачу ліцензії та відсутність бездіяльності щодо видачі такої ліцензії, оскільки рішення щодо її видачі розглядалось на засіданні Національної ради, яке було правомочним, однак не було прийняте у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів для його схвалення.

Враховуючи вимоги частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України згідно яких суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо видачі ліцензії на засіданні Національної ради, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо порушення строків розгляду заяви Приватного підприємства "Дикий Сад" про видачу ліцензії провайдера програмної послуги та визнання протиправною бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо видачі Приватному підприємству "Дикий сад" ліцензії провайдера програмної послуги відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Національної ради України з питань телебачення радіомовлення видати Приватному підприємству "Дикий Сад" ліцензію провайдера програмної послуги суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено відсутність бездіяльності відповідача та правомірність вчинених ним дій, суд, будучи правозастосовним органом, приходить до висновку, що зобов'язання Національної ради України з питань телебачення радіомовлення видати Приватному підприємству "Дикий Сад" ліцензію провайдера програмної послуги буде не тільки втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а й призведе до передчасності прийняття рішення без урахування всіх обставин справи та дотримання законодавчо встановленої процедури.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування виконав в повному обсязі.

Частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Дикий Сад" відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук