Постанова № 34701974, 05.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/12584/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Галабудський І.І. - дов. б/н від 27.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»,

на рішення господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року,

у справі № 910/12584/13 (суддя Котков О.В.),

за позовом публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод», м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Асфальтобетонний завод», звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» про стягнення грошових коштів в сумі 344 478,75 грн. (а.с. 5-8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року по справі № 910/12584/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 337 779,70 грн. - основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 48-52).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року у справі № 910/12584/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, судом першої інстанції не враховано, що оскільки між сторонами не досягнуто згоди, щодо строків оплати товару, то такий строк обчислюється з моменту надсилання вимоги в порядку передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» по справі № 910/12584/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 20 вересня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12584/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2013 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 01 жовтня 2013 року.

Ухвалою від 01 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 05 листопада 2013 року.

В судовому засіданні 05 листопада 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

У зв'язку з належним повідомленням представника відповідача про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

ПАТ «Асфальтобетонний завод» (позивач) та ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» (відповідач) досягнули домовленості на поставку асфальту Б-40 (далі - товар).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

15 жовтня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 537 779,69 грн., що підтверджується накладною № 1338 від 15 жовтня 2012 року (а.с. 10).

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив за поставлений товар, а саме в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 13). Заборгованість в сумі 337 779,70 грн. відповідачем не погашена.

23 квітня 2013 року позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою про сплату вищевказаної заборгованості (а.с. 14-17), проте в матеріалах справи відсутня відповідь на зазначену вимогу чи докази сплати вказаної заборгованості.

За своєю правовою природою домовленість, яка досягнута між сторонами є договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав відповідачу товар, який останній прийняв, однак оплатив за нього частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 337 779,70 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Виходячи з викладеного колегія судів прийшла до висновку, що вимога позивача про стягнення 337 779,70 грн. є законною та обґрунтованою.

Також позивач просив стягнути з відповідача 1013 грн. - інфляційних втрат та 7 662,51 грн. - три проценти річних за період з 16 жовтня 2012 року по 18 липня 2013 року.

Господарський суд міста Києва відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних послався на відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем вимоги/претензії.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції виходячи з наступного.

В пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказано: «Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10)».

Отже, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково взято до уваги, що відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем вимоги/претензії є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Тому вимоги в цій частині теж підлягають задоволенню.

Крім того, вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, оскільки відсутні докази надсилання вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши повторний математичний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного господарського суду встановила, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 7 662,51 грн., а сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню становить 675,56 грн.

Отже, вимога в частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних підлягають частковому задоволенню.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні обставин, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; та яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року по справі № 910/12584/13 необхідно змінити, вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат необхідно частково задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення господарського міста Києва від 27 серпня 2013 року по справі № 910/12584/13 - відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів перерахувавши сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, погоджується з висновком місцевого суду, що ПАТ «Асфальтобетонний завод» не сплатило в установленому розмірі суму судового збору, оскільки загальна сума позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 346 455,21 грн., а сплачений судовий збір на загальну суму 6 929,09 грн. замість необхідних 6 929,11 грн.

Отже, сума в розмірі 0,02 грн. стягується з позивача в дохід Державного бюджету України, а судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено на 99,89 % то сума судового збору повинна бути стягнута у такому ж процентному співвідношенні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року по справі № 910/12584/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27 серпня 2013 року по справі № 910/12584/13 змінити.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

« І. Позовні вимоги задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (код ЄДРПОУ 05416886, адреса: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 32), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» (код ЄДРПОУ 04012425, адреса: 01013, м. Київ, вул. Камишинська (Хутір-Острів), буд. 4, р/р 2600331417401 в ФАБ «Південний» м. Київ, МФО 320917), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 337 779 грн. 70 коп. -основного боргу, 675 грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 7 662 грн. 51 коп. - три проценти річних та 6 921 грн.48 коп. - судові витрати, за розгляд справи в суді першої інстанції.

ІІІ. В решті позовних вимог - відмовити.

ІV. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» (код ЄДРПОУ 04012425, адреса: 01013, м. Київ, вул. Камишинська (Хутір-Острів), буд. 4) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 0,02 грн. (дві копійки) судового збору.»

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу № 910/12584/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.