Рішення № 34701853, 06.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2013 року Справа № 913/2225/13

Провадження №17/913/2225/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 658 306 грн. 39 коп.

Суддя: Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Єгоров В.С., головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутства юридичного департаменту, довіреність №14-30 від 30.01.2013;

від відповідача - Тоцький О.І., довіреність № 1144 від 19.10.2012.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 347347,56 грн., 3% річних у сумі 245998,43 грн., інфляційних нарахувань у сумі 64960,39 грн., за договором поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011.

Представник відповідача 14.10.2013 надав суду відзив на позовну заяву №878 від 11.10.2013, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги позивача, з огляду на те, що згідно доданих до позовної заяви документів (оборотно-сальдової відомості, акту звіряння розрахунків) вбачається, що на момент підписання договору уступки борг КСТП «РТКЕ» за спожитий природний газ складав саме 5174223,17 грн., а саме:

- частина боргу за спожитий природний газ в лютому 2012 року в сумі 2076572,18 грн.;

- борг за спожитий природний газ в березні 2012 року в сумі 2880768,91грн.;

- борг за спожитий природний газ в квітні 2012 року в сумі 216882,08 грн., тобто, саме щодо цих зобов'язань був укладений договір № 14/6981/12 від 13.11.2012.

Таким чином, на думку відповідача, документи, які були надані позивачем, дозволяють припустити, що новому кредитору були передані лише права вимоги щодо розрахунку за природний газ за лютий (частково), а саме за квітень 2012 року, оскільки іншого боргу за наданими документами не було.

За таких умов, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних, 3% річних за порушення розрахунків за спожитий природний газ за інші періоди безпідставні.

Крім того, відповідач просить суд врахувати, що відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Також відповідач вважає, що позивачем не вірно нарахована пеня, а саме:

- нарахування пені за прострочку розрахунку за природний газ, спожитий у листопаді 2011 року, грудні 2011 року, січні 2012 року, відповідно до ст. 232 ГПК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто відповідно з 16.06.2012, 16.07.2012, 06.08.2012, тому термін позовної давності щодо цих вимог сплив 16.06.2013, 16.07.2013, 06.08.2013, тобто до подання позовної заяви до суду.

Вимоги про стягнення пені за прострочення розрахунку за природний газ, спожитий у лютому - квітні 2012 року, на думку відповідача, також частково заявлені позивачем після закінчення строку позовної давності.

Крім того, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань відповідач також не визнає, та вважає, що розрахунок інфляційних нарахувань, є необґрунтованим.

Також, представник відповідача 14.10.2013 надав суду заяву №878/1 від 11.10.2013, в якій просив суд застосувати позовну давність, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення пені вже після її спливу.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз", як Постачальником, та Комунальним спеціалізованим теплопостачаючим підприємством «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір поставки природного газу №9/4ТЕ від 30.09.2011 (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ (далі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 23708 тис. куб. м.

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 40% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки визначений у п. 5.1 Договору, з 01.10.2011 по 31.12.2012 включно.

Пунктом 7.3.1 Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що склались між Сторонами з 01.10.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно пункту 9.3 розділу ІХ Договору, позовна давність за Договором до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до пункту 1.12 Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012, розділ ІХ Договору «Вирішення спорів» перейменовано на Розділ 9 «Порядок вирішення спорів» та викладено у наступній редакції: «Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, установленому законодавством.»

Пунктом 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 40 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу (додаток №1), заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012 передбачена відповідальність Споживача, а саме встановлено, що: у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено у п. 10.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Крім того, сторонами в п.4.2 Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012, визначена ціна за 1000,0 кубічних метрів газу становить: 1309,2000 грн. з ПДВ.

Також сторонами укладена Додаткова угода № 4 від 01.01.2012 та № 5 від 03.05.2012, згідно яких ціна за 1000,0 кубічних метрів газу з 01.01.2012 становить: 1309,2000 грн. з ПДВ, та з 01.05.2012 становить: 1309,2000 грн. з ПДВ, відповідно.

Водночас, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі), як Новим кредитором, та Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз», як Первісним кредитором, був укладений договір № 14/6981/12 про відступлення права вимоги від 13.11.2012 (далі - Договір про відступлення права вимоги).

Згідно п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного Кредитора Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради за договором на постачання природного газу № 9/4 ТЕ від 30.09.2011 у сумі 5174223,17 грн.

Як зазначено у п.1.2 Договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до Нового Кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього Договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Позивачем до матеріалів справи доданий акт приймання-передачі документів від 19.11.2012, з якого вбачається, що Первісний кредитор передав Новому кредитору - позивачу у справі всі документи, які зазначені в п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги (а.с.45-46).

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що ПАТ «Луганськгаз» на виконання умов Договору постачання газу протягом листопада 2011 року - квітня 2012 року поставив відповідачу природний газ на суму 17481462,17 грн. Однак, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснив оплату за поставлений природний газ, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у сумі 347347,56 грн., 3% річних у сумі 245998,43 грн., інфляційних нарахувань у сумі 64960,39 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та просив суд при прийнятті рішення у даній справі, застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги);

У статті 514 ЦК України вказано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, яке було передано за договором про відступлення права вимоги.

Крім того, сторони договору про відступлення права вимоги в пункті 1.2 встановили, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до Нового Кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач не мав права вимагати стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, оскільки борг, з якого ці вимоги є похідними, не був переданий, відхиляються судом за безпідставністю у зв'язку з тим, що Первісний кредитор передав право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором без визначення періоду такого невиконання, тобто і на момент, коли зобов'язання по вчасній оплаті спожитого газу було порушено, оплата відбулась з порушенням строку платежу, проте, до укладення договору про відступлення права вимоги.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав йому документи, що підтверджують перехід права вимоги, з посиланням на частину 2 статті 517 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, має місце прострочення кредитора у зобов'язанні, є також безпідставними з огляду на наступне.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 21.11.2012 № 29/1-3775 Первісний кредитор повідомив Боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та передачу права вимоги боргу в сумі 5174223,17 грн. та стягнення всіх санкцій, і збитків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором (а.с.47-48).

Статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Всі документи, зазначені у частині 1 статті 517 Цивільного кодексу України, Первісним кредитором були передані Новому кредитору за актом приймання-передачі документів від 19.11.2012.

Відповідач посилається на частину 2 статті 517 Цивільного кодексу України, однак, будь-яких спроб виконати зобов'язання по оплаті навіть Первісному кредитору, за умови визнання права вимоги Нового кредитора не підтвердженим, у відповідача не було. Крім того, відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання йому доказів на підтвердження права вимоги за Договором та не обґрунтував суду неможливість виконання зобов'язання по оплаті спожитого за Договором газу без надання позивачем вказаних доказів відповідачеві.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу природний газ протягом листопада 2011 року - квітня 2012 року, на загальну суму 17481462,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі поставленого газу (а.с.32-37).

Відповідач розрахувався за спожитий природний газ у повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 347347,56 грн., що нарахована на борг, який виник: за зобов'язаннями листопада 2011 року за період з 16.12.2011 по 22.02.2012 в сумі 12124,64 грн., за зобов'язаннями грудня 2011 року за період з 16.01.2012 по 15.07.2012 в сумі 50532,70 грн., за зобов'язаннями січня 2012 року за період з 06.07.2012 по 05.08.2012 в сумі 49431,36 грн., за зобов'язаннями лютого 2012 року за період з 06.07.2012 по 05.09.2012 в сумі 115706,71 грн., за зобов'язаннями березня 2012 року за період з 06.07.2012 по 05.10.2012 в сумі 108619,16 грн. та за зобов'язаннями квітня 2012 року за період з 06.07.2012 по 05.11.2012 в сумі 10932,99 грн., згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Пунктом 6.2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.2012 передбачена відповідальність Споживача, а саме встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня позивачем нарахована нормативно та арифметично вірно, водночас, Відповідачем була подана заява про застосування позовної давності №878/1 від 11.10.2013, якою відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі, застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення пені вже після її спливу.

Згідно п. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Як зазначено в ч. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно умов Договору, в редакції, що діяла до 01.01.2012, позовна давність до вимог про стягнення пені встановлена сторонами у три роки. В Договорі, згідно редакції додаткової угоди №2 від 01.01.2012 взагалі відсутнє посилання на тривалість позовної давності, тому застосовується позовна давність, що передбачена законом.

Якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Отже, за зобов'язаннями листопада 2011 року пеня нарахована за період з 16.12.2011 по 22.02.2012 в сумі 12124,64 грн., тоді як враховуючи, що з 01.01.2012 позовна давність обчислювалась в один рік, а позивач звернувся до суду 16.08.2013, згідно календарного штемпеля на конверті, то в даному випадку пеню слід рахувати з 16.12.2011 по 31.12.2011, яка и буде складати 12124,64 грн.

За зобов'язаннями грудня 2011 року пеня нарахована за період з 16.01.2012 по 15.07.2012, у загальній сумі 139673,19 грн., але заявлена до стягнення в сумі 50532,70 грн., а за зобов'язаннями січня 2012 року - за період з 06.07.2012 по 05.08.2012 в сумі 49431,36 грн. Водночас, з врахуванням редакції договору згідно додаткової угоди № 2 від 01.01.2012, позовна давність щодо вимог про стягнення пені за вказані періоди також сплинула.

За зобов'язаннями лютого 2012 року пеня нарахована за період з 06.07.2012 по 05.09.2012 в сумі 115706,71 грн. Водночас, враховуючи річну позовну давність, до стягнення підлягає пеня за період з 16.08.2012 по 05.09.2012 (21 день) в сумі 39190,99 грн.

За зобов'язаннями березня 2012 року пеня нарахована за період з 06.07.2012 по 05.10.2012 в сумі 108619,16 грн. Водночас, враховуючи річну позовну давність, до стягнення підлягає пеня за період з 16.08.2012 по 05.10.2012 (51 день) в сумі 60212,79 грн.

За зобов'язаннями квітня 2012 року пеня нарахована за період з 06.07.2012 по 05.11.2012 в сумі 10932,99 грн., Водночас, враховуючи річну позовну давність, до стягнення підлягає пеня за період з 16.08.2012 по 05.11.2012 (82 дня) в сумі 7288,66 грн.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 118817,08 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Стосовно решти суми пені слід відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 245998,43 грн. та відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування втрат від інфляції в сумі 64960,39 грн. суд зазначає наступне.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст.ст. 19, 21, 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Як зазначено у листі Верховного Суду України та Міністерства статистики України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», при вживанні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Однак, позивачем період інфляційних нарахувань за зобов'язаннями листопада 2011 року визначений з грудня 2011 року по лютий 2012 року, тоді як загальний борг у сумі 1784473,43 грн., на який нараховувались втрати від інфляції, виник з 16.12.2011 (редакція Договору, що діяла до 01.01.2012), тому вірним періодом обчислення інфляційних нарахувань відповідно вказаного листа, є період з січня по березень 2012 року по лютий 2012 року, а отже сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню складає 7145,03 грн.

Крім того, за зобов'язаннями грудня 2011 року період інфляційних нарахувань позивачем визначений з січня 2011 року, тоді як загальний борг, на який нараховувались втрати від інфляції, виник з 16.01.2012, тому вірним періодом обчислення інфляційних нарахувань відповідно вказаного листа, є період з лютого по березень 2012 року, а отже сума інфляційних нарахувань на борг, за зобов'язаннями грудня 2011 року, складає 14801,61 грн.

Решта інфляційних нарахувань пораховані нормативно та арифметично правильно. Таким чином до стягнення підлягають втрати від інфляції в сумі 55084,48 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 118817,08 грн., 3% річних у сумі 245998,43 грн., інфляційних нарахувань у сумі 55084,48 грн., є такими, що підлягають задоволенню. В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального спеціалізованого теплопостачаючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганської області, вул. Іванова, буд.157, ідентифікаційний код 33515421 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 118817,08 грн., 3% річних у сумі 245998,43 грн., інфляційні нарахування у сумі 55084,48 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 8397,99 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 11.11.2013.

Суддя О.С. Фонова