Ухвала суду № 34700771, 31.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р.Справа № 815/4925/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броклайн» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. ТОВ «Броклайн» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001292230 та №0001282230 від 19.06.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у позивача первинними документами. Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства є висновки податкового органу, що угода, укладена ТОВ «Броклайн» з ТОВ «Лігрос СКМ» є нікчемною та, в силу ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з її недійсністю. Однак, в акті перевірки немає належних обґрунтувань того, що угода з вказаним контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства чи спрямована на заволодіння майном держави. Визнання правочинів нікчемними є виключною прерогативою суду, у податкових органів такі повноваження відсутні. В акті перевірки немає жодного аналізу чи відображало ТОВ «Лігрос СКМ» в повному обсязі податкові зобов'язання з ПДВ в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та в реєстрі отриманих та виданих накладних в жовтні 2011 року, а також відсутні докази наявності помилок при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ з цим товариством.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Броклайн» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лігрос СКМ», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відсутність у ТОВ «Лігрос СКМ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №1480 від 24.05.2013р., у період з 27.05.2013р. по 31.05.2013р. посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Броклайн» (код ЄДРПОУ 34507610) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лігрос СМК» (код ЄДРПОУ 37146828), та визначення впливу на податковий облік за податковий період жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №3303/22-3/34507610 від 06.06.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 11716 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 11716 грн.); п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10188 грн. (у т.ч. за травень 2011 року на суму 10188 грн.).

Підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 11716 грн. та податку на додану вартість на суму 10188 грн. у зв'язку з завищенням податкового кредиту та завищення валових витрат в частині господарських відносин позивача з ТОВ «Лігрос СМК» слугувала інформація, викладена в отриманому відповідачем від іншого податкового органу акті перевірки. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що 01.10.2011р. між позивачем та ТОВ «Лігрос СМК» укладено договір поставки №0111001, за умовами якого постачальник (ТОВ «Лігрос СМК») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Броклайн») товар згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та своєчасно оплатити його. Сума ПДВ, зазначена у податковій накладній №9 від 03.10.2011р., виданій на виконання вказаного договору, у розмірі 10188,06 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року та вартість товару без ПДВ у розмірі 50940,28 грн. була включена позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2011 року.

Відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва отримано акт від 31.07.2012р. №946/22-80/37146828 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігрос СМК» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р.», відповідно до якого до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва надійшла інформація від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, згідно якої працівниками ВПМ ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя була опитана директор, бухгалтер та заступник ТОВ «Лігрос СМК» гр. ОСОБА_1, якій підприємство ТОВ «Лігрос СМК» не відоме, його не реєструвала та участі в реєстрації не приймала, хто міг зареєструвати вказане підприємство на її ім'я останній не відомо, фінансово-господарську діяльність не вела, первинні бухгалтерські документи з моменту реєстрації і по теперішній час не підписувала.

В акті перевірки №3303/22-3/34507610 від 06.06.2013р. також зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено укладання нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Усі операції по наданню послуг ТОВ «Лігрос СМК» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки 19.06.2013р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001282230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 14645 грн. (в т.ч. за основним платежем - 11716 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2929 грн.) та №0001292230 грн., яким ТОВ «Броклайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10189 грн. (в т.ч. за основним платежем - 10188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Броклайн» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Лігрос СМК» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2011р. між позивачем та ТОВ «Лігрос СМК» укладено договір поставки №0111001, за умовами якого постачальник (ТОВ «Лігрос СМК») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Броклайн») товар згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та своєчасно оплатити його.

Згідно рахунку-фактури №031009 від 03.10.2011р. ТОВ «Броклайн» купувало у ТОВ «Лігрос СКМ» стабілізатори напруги, джерело безперебійного живлення, акумуляторні батареї, перетворювачі напруги та електричні пристрої для зарядження акумуляторів всього на суму 61128 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 10188 грн.).

На виконання договору поставки, контрагентом позивача ТОВ «Лігрос СКМ» була видана видаткова накладна №031009 від 03.10.2011р. Факт здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною №9 від 03.10.2011р. на загальну суму 61128,34 грн., яку позивачем була включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року.

З метою перевезення придбаного товару, позивачем був укладений договір перевезення вантажу №01/10-2 від 01.10.2010р. з ФОП ОСОБА_2 Підтвердженням перевезення товару зі складу ТОВ «Лігрос СКМ» до ТОВ «Броклайн» є товарно-транспортна накладна серії РН №0031009 від 03.10.2011р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 від 31.10.2011р., відповідно до якого виконавцем договору ФОП ОСОБА_2 були надані ТОВ «Броклайн» послуги з перевезення вантажу.

Для розміщення товару, отриманого позивачем від ТОВ «Лігрос СКМ», позивачем був укладений договір №6 на розміщення товарно-матеріальних цінностей від 03.01.2011р. з ТОВ «Сільгосппостач».

За придбані товари у ТОВ «Лігрос СКМ» позивач розрахувався в повному обсязі, про що свідчить виписка банку та платіжне доручення від 16.01.2012р.

Більше того, придбані у ТОВ «Лігрос СКМ» товари позивачем були в подальшому реалізовані, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні; перевезення товару від ТОВ «Броклайн» до покупців підтверджується товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Лігрос СКМ». Наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС посилається на матеріали перевірки ТОВ «Лігрос СКМ», які надійшли від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, зокрема, на акт від 31.07.2012р. №946/22-80/37146828 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігрос СМК» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р.». Однак, колегією суддів встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2013р. у справі №826/624/13-а, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013р. залишено без змін, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м.Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лігрос СКМ» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р.

Більше того, жодних доказів щодо обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не містить.

Сторонами не заперечується, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах перевірки відсутні. Відповідач в акті перевірки не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Лігрос СКМ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Жодних зазначень того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права в апеляційній скарзі немає.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.