Ухвала суду № 34700716, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1284/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0001382300, № 0001372300, № 0001392300, № 0000592200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з за період з 01.01.2010 по 30.06.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 26.10.2012 № 406/22-1/35773075 (надалі по тексту - Акт перевірки) в результаті якого податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 15.11.2012 № 0001382300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2 015 656,00 грн. ( за основним платежем - 1647982,00 грн., за штрафними санкціями - 367 674,00 грн.);

- від 15.11.2012 № 0001372300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 2 137 982,00 грн. ( за основним платежем - 1 877 589,00 грн., за штрафними санкціями - 260 393,00 грн.);

- від 15.11.2012 № 0001392300, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 082,00 грн.;

- від 15.11.2012 № 0000592200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація)» у розмірі 43 364,49 грн. ( за основним платежем - 34 691,59 грн., за штрафними санкціями - 8 672,90 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочини між ТОВ «Колві «Євротерм» та контрагентами були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у позивача та його контрагентів умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України..

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, що за перевіряємий період позивачем із ПП «Арма-Терм» укладено наступні договори:

- № 01 від 11.01.2010 (договір постачання) на загальну суму 2094433,35 грн., період дії договору з 11.01.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.61-64 Том ХХХІV);

- договір № 0001 від 14.01.2011 (договір постачання) на загальну суму 2964182,52 грн., період дії з 14.01.2011 року по 31.12.2013 року (а.с.175-178 Том І);

- договір поставки обладнання № 0112 від 16.01.2012 на загальну суму 833166,09 грн., період дії з 16.01.2012 року по 31.12.2012 року (а.с.172-174 Том І).

На підтвердження факту поставок обладнання за договорами між позивачем та ПП «Арма-терм» оформлено первинні документи, зокрема, звіти на оплату замовлень (Том ХХIX. XXX) та видаткові накладні (Том ІІ, ІІІ, ІV).

Поряд із цим, ПП «Арма-терм» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 6 439 402,87 грн. (у тому числі ПДВ - 1 073 233,79 грн.) (Том V, VІ, VІІІ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Окрім того на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії подорожніх листів та графіки роботи водіїв (Том ХХV - XXVIII).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Одним із основних видів діяльності ТОВ «Колві «Євротерм» за КВЕД є виробництво котлів центрального опалення та монтаж систем опалення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач має відповідні дозвільні документи на здійснення основного виду діяльності, зокрема, дозвіл від 26.06.2009 № 735.09.32-28.22.0 виданий Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та по м. Києву, ліцензія від 11.11.2008 № 441995 виданої державною Архітектурно-будівельною інспекцією та ліценція від 22.11.2011 № 596850 видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Зокрема, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.109-110 Том ХХІV), одним із видів діяльності ПП «Арма-Терм» є, зокрема, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що вказані господарські операції між ТОВ «Колві «Євротерм» та ПП «Арма-Терм» відносяться до основного виду діяльності позивача та використовуються виключно у власній господарській діяльності.

Крім того, податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність ТТН як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні ТМЦ, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містять в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями, а її відсутність не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності операцій за умови доведення позивачем протилежного.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є поставка комплектуючого обладнання, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ПП «Арма-Терм» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги та товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» укладено наступні договори:

б/н від 25.05.2009 (агентський договір) (а.с.169-171 Том І), на загальну суму 137 416,11 грн., період дії договору з 25.05.2009 року по 31.12.2010 року;

№ 01-01/11 від 04.01.2011 (договір надання маркетингових послуг) (а.с.167-168 Том І) на загальну суму 882 811,00 грн. період дії з 04.01.2011 року до розірвання за домовленістю сторін.

Згідно умов договору б/н від 25.05.2009 (агентський договір) виконавцем ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» надавались послуги з просування торгівельної марки на території України та країн СНД і ведення переговорів з контрагентами на предмет погодження договорів та їх підписання.

На підтвердження факту надання та отримання агентських та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» підписано акти здачі-прийняття робіт. Також ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 313 263,00 грн. (Том VІІІ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «КК «Віокон» укладено наступні договори:

№ 10/П від 01.04.2010 (про надання послуг) (а.с.152-153 Том І), на загальну суму 796 407,00 грн., термін дії з 01.04.2010 року до 31.12.2010 року.

№ КЕ -101 від 16.11.2010 року (про надання послуг) (а.с.149-150 Том І) на загальну суму 72 512,00 грн., термін дії з 16.11.2010 року до 31.01.2011 року.

За умовами договору № 10/П від 01.04.2010 (про надання послуг), згідно пункту 2.1 договору, виконавець ТОВ «КК «Віокон» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Колві «Євротерм» надавати послуги, зокрема, консалтингові послуги щодо організації та управління бізнес процесами, консультування з питань виробничої політики, організація та проведення семінарів та тренінгів, послуги з організації охорони праці, складання бізнес плані, обслуговування поштових відправлень, ведення кадрового документообігу, підбір персоналу та інше.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «КК «Віокон» підписано акти надання послуг. Також ТОВ «КК «Віокон» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 144 820,00 грн. (Том ІХ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Окрім того, на підтвердження виконання умов договору № КЕ -101 від 16.11.2010 ТОВ «КК «Віокон» надано позивачеві додаток до акту про надання послуг № 1 від 31.01.2011 «Технопарки», зі змісту якого вбачається здійснення підприємством аналізу діяльності технопарків в Україні за 2009-2010 роки (Том ІХ).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» укладено наступні договори:

№ КО-01/07 від 01.07.2009 (договір надання консультаційних послуг) (а.с.156-160 Том І) на загальну суму 1 088 637,10 грн. термін дії з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року.

№ 2/07 від 01.07.2010 (договір надання консультаційних послуг) (а.с.161-165 Том І) на загальну суму 402 331,00 грн., термін дії з 01.07.2010 до 01.07.2011 року.

№ 04/01М від 04.01.2011 (про надання маркетингових послуг) (а.с.154-155 Том І) на загальну суму 93 241,00 грн., термін дії з 04.01.2011 року по 04.01.2012 року.

Згідно умов договорів № КО-01/07 від 01.07.2009 та № 2/07 від 01.07.2010 виконавець ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Колві «Євротерм» надати наступні послуги: консультації щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями; консультації щодо організації фінансового, бухгалтерського, податкового обліку та звітності; здавання звітів по заробітній платі до державних органів; складання бухгалтерської та податкової звітності; юридичні консультації; участь в переговорах, консультаціях інших зустрічах з метою представлення інтересів замовника.

В рамках укладеного договору № 04/01М від 04.01.2011 (про надання маркетингових послуг) виконавець ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Колві «Євротерм» надати маркетингові послуги. Факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» підписано акти надання послуг (а.с.1-19 Том Х). Також ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 116 667,00 грн. (а.с.51-54 Том Х)., наявність яких не заперечується відповідачем.

Також матеріали справи містять маркетингові дослідження попиту на ринку оновлення тепло-генеруючого обладнання України (а.с.77-161 Том Х), що виконано ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» на виконання договору № 04/01М від 04.01.2011.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сервісальянс» укладено договір № 02 від 02.03.2011 року (договір надання консультаційних послуг) (а.с.143-148 Том І).

За умовами вказаного договору виконавець ТОВ «Сервісальянс» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Колві «Євротерм» надати наступні послуги: консультації щодо ведення кадрового та загального документообігу; консультування щодо застосування засобів обчислювальної техніки і комп'ютерних інформаційних технологій та інші.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Сервісальянс» підписано акти надання послуг (а.с.185-197 Том Х). Загальна вартість отриманих послух становить 656 571,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

При цьому судом встановлено, що податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Сервісальянс» позивачем не формувався.

Крім того, за результатами перевірки позивача, старшим слідчим СВ ГВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва було порушено кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012100200000028 від 30.11.2012, правова кваліфікація - частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Проте, 29.04.2013 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях осіб складу злочину та не підтвердження інформації про вчинене правопорушення, що підтверджується відповідною постановою, наявною у матеріалах справи (а.с.45-47 Том ХХХІ).

Окрім того, матеріали справи також містять висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.02.2013 № 761/762/13-32 та висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.12.2012 № 71 (а.с.162-184 Том Х), які було проведено за замовленням позивача.

Вказаними висновками також підтверджено, що первинно-бухгалтерські документи, по взаємовідносинам із позивачем, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підписували особисто.

Відтак, твердження податкового органу про неможливість фактичного здійснення ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» господарських операцій із позивачем з підстав відсутності волевиявлення посадових осіб на укладання спірних правочинів не заслуговують на увагу, оскільки спростовано наявними у справі доказами, зокрема, і висновками, наведеними у постанові про закриття кримінального провадження від 29.04.2013 та висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.12.2012 № 71.

Щодо нарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріацію) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач протягом перевіряємого періоду мав зовнішньоекономічні відносини із ТОВ «Серконс» (Росія), ТОВ «Юнісер» (Росія) та компанією «Algoritm -NN Compani» (Чехія).

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 на суму 34 691,59 грн.

ТОВ «Колві «Євротерм» не надано до перевірки довідок, які підтверджують, що нерезиденти, з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн, з якими укладено міжнародний договір.

При цьому відповідачем наголошено, що посадовим особам позивача надано письмовий запит від 11.10.2012№6323/10/22-320 про надання вищевказаних документів, який отримано 12.10.2012, проте такі довідки до перевірки не надано.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР у редакції на час спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема: інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, (підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94ВР).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Таким чином, наведені законодавчі положення чітко передбачають, що для звільнення суб'єкта від обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана.

Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при досліджені факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями.

Тому, суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача про недійсність (нікчемність) договорів, які були укладені між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

В силу п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Необхідно зазначити, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.