Ухвала суду № 34700069, 11.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2144/13-ц Головуючий у 1-й інст. Ледньов Д.М.

Категорія 19 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду міста Житомира Житомирської області від 03 жовтня 2013 року,

встановила:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором відступлення права вимоги. На обґрунтування позовних вимог вказував, що в жовтні 2012 року між ним та Кредитною спілкою «Християнська злагода» був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого він набув право вимоги до ОСОБА_3 на загальну суму 126 193,00 грн., які останній винен за кредитним договором від 25.07.2007 року.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира Житомирської області від 03 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 126 193,00 грн. на користь ОСОБА_2, вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачем ОСОБА_3, подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове про направлення справи на новий судовий розгляд до суду 1-ої інстанції. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема не взято до уваги, що згідно рішення Рівненського міського суду від 05.06.2013 року спірний борг стягнуто з КС «Християнська злагода» на користь позивача та останнє мало б бути виконане. Крім того, суд розглянув справу у відсутності сторін, не з'ясувавши усі обставини справи та не отримавши оригінали документів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі і надані сторонами докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції встановлено що за кредитним договором № 27 від 25 липня 2007 року, який укладено між кредитною спілкою «Християнська злагода» та ОСОБА_3, кредитор надав відповідачу кредит у сумі 350 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 60% річних з кінцевим терміном погашення 25 липня 2008 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами кожного місяця, яка складається із заборгованості за кредитним договором, відсотків, інших витрат за договором. Боржником зобов'язання за кредитним договором не виконуються та має місце заборгованість за кредитним договором, яка станом на жовтень 2012 року становить: 338 695,91 грн. та яка на час розгляду справи боржником не погашена, що сторонами не спростовується (а.с. 22).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 05 жовтня 2012 року який укладено між кредитною спілкою «Християнська злагода» та ОСОБА_2 первісний кредитор передав новому кредитору - позивачу належні їм права вимоги за кредитним договором № 27 від 25 липня 2007 року який укладено між кредитною спілкою та відповідачем, а також рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.06.2012 року на загальну суму 126 193,00 грн. (а.с. 34-36).

Задовольняючі позовні вимоги про стягнення грошових коштів за кредитним договором, суд першої інстанції посилаючись на ст. 512, 514, 1054 ЦК України обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, та відповідачем зобов'язання за кредитним договором перед кредитором виконано не було, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд помилково стягнув на користь позивача спірну суму апеляційний суд не приймає до уваги оскільки відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі договору переуступки права вимоги від 05 жовтня 2012 року первісний кредитор (кредитна спілка «Християнська злагода») передав новому кредитору (ОСОБА_2.) належні йому права вимоги за кредитним договором № 27 від 25 липня 2007 року на загальну суму 126 193,00 грн. Таким чином у позивача, як у нового кредитора за договором про переуступку права вимоги, наявне право вимагати на підставі ст.ст. 1054, 1049 ЦК України стягнення з боржника за кредитним договором грошових коштів.

З матеріалів справи убачається, що 05 жовтня 2012 року на адресу боржника КС «Християнська злагода» направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 27 від 25.07.2007 року на користь ОСОБА_2 в сумі 126 193,00 грн.

Намагаючись спростувати висновки суду першої інстанції, апелянт наполягає на тому, що суду першої інстанції були надані необхідні докази переуступки боргу від однієї юридичної особи до іншої, а таким чином, суд не надав належної правової оцінки цим доказам, та апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

Виходячи з положень статей 626-631, 526 ЦК України зобов'язання за договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що у встановленому законом порядку укладений між сторонами договір відступлення права вимоги недійсним не визнаний, а в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній підлягає виконанню.

Доводи апелянта про неповноту з'ясування дійсних обставин справи у зв'язку з розглядом справи у відсутності сторін, невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи.

Посилання ж апелянта на те, що гроші за договором від 24.06.2008 року стягнуті на користь позивача з кредитної спілки і рішення суду має бути виконаним, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких дій щодо оспорювання укладеного правочину про відступлення права вимоги від 05 жовтня 2012 року ОСОБА_3 не вчиняв. Сам по собі факт існування судового рішення правового значення для вирішення даного спору не має, оскільки в силу вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки надані позивачем докази, а саме: договори про надання кредиту № 27, про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок № 27 з послідуючими змінами та доповненнями, відступлення права вимоги, видаткові касові ордери є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт отримання від КС «Християнська злагода» ОСОБА_3 коштів і зобов'язання останнього повернути ці кошти в сумі 126 193,00 грн. ОСОБА_2

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира Житомирської області від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді