Ухвала суду № 34693351, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7379/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Вигнаренко С.П. Михайлюк-Філімонової Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року ТОВ «ІстаГрупп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000762308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000762308.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 13.01.2012 по 02.02.2012 співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІстаГрупп» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нудвін» (ідентифікаційний код 36076556) за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач здійснив фінансово-господарську операцію з контрагентом ТОВ «Нудвін» (ідентифікаційний код 36076556), яка має ознаки фіктивного правочину, який відповідно до вимог ст.ст. 203, 204, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, укладений без мети настання реальних наслідків, має ознаки нікчемності в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства. На підставі цього, відповідач дійшов висновку, що товари та послуги по правочину з цим контрагентом не передавалися та не надавалися на тих підставах, що первинні бухгалтерські документи з цим контрагентом не можуть прийматися до уваги та як наслідок, позивачем порушено положення пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Нудвін» за травень 2011 року в розмірі 368 743,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 1105/23-08/33541100 від 09.02.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000762308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368 744,00 грн. в т.ч. 368 743,00 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» зареєстровано 20.05.2005 Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 26.05.2005 за № 11413, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.05.2005 № 36112903, має Ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 490245 від 13.10.2009 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт, згідно додатку до Ліцензії.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД, згідно Довідки Головного управління статистики у м. Києві серії АБ № 179603 є електромонтажні роботи, інші монтажні роботи, оптова торгівля офісною технікою і обладнанням, роздрібна торгівля радіотелевізійними товарами, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших груп.

08 липня 2010 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Нудвін» (як постачальником) було укладено Договір постачання № 07-10/2 (далі - Договір № 07-10/2), строк дії якого продовжено до 31.12.2011 згідно з додатком № 1 від 31.12.2010 до вказаного договору, за умовами якого постачальник (ТОВ «Нудвін») зобов'язувався поставити у зумовлені строки обладнання для систем відеоспостереження (далі-товари), а покупець (позивач) зобов'язувався прийняти товари і оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного договору від 08 липня 2010 року № 07-10/2, за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 ТОВ «Нудвін» було здійснено поставку позивачу обладнання для систем відеоспостереження на загальну суму 2 212 459,00 грн., у т.ч. ПДВ - 368 743,27 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-144 від 04.05.2011, № РН-203 від 04.05.2011, № РН-208 від 05.05.2011, № РН-146 від 23.05.2011, № РН-147 від 26.05.2011, розрахунковими документами, наявністю у позивача всіх технічних можливостей, основних фондів, приміщень для зберігання товару, відповідних дозволів, які необхідні для певного виду діяльності.

Укладення позивачем договору 08 липня 2010 року № 07-10/2 було здійснено з метою здійснення своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань, за договорами на поставку та монтаж обладнання, сервісного обслуговування з такими підприємствами як: TOB «Смарт відео системс», ПП «Санта Україна», ДП «Шепетівський ремонтний завод», TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна», ПАТ «УніКредит Банк», ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Укргазбанк», ПП «Бастіон-Плюс», ТОВ «Аргус-системи безпеки», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», TOB «РПС Інжиніринг» та іншими. Відповідно, за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 придбаний у TOB «Нудвін» товар було реалізовано вище переліченим підприємствам, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Спірний договір був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством та Статутом підприємства господарської діяльності, між суб'єктами господарювання, які на той час мали належну правоздатність, були зареєстровані в державних реєстраційних органах у відповідності до вимог чинного законодавства як юридичні особи - суб'єкти господарювання і внесені до ЄДРПОУ, і були зареєстровані у податкових органах як платники податку на додану вартість, докази чого містяться в матеріалах справи. Зобов'язання за даною угодою (договором) виконані сторонами належним чином, а тому така угода не може розглядатися як нікчемна.

В свою чергу, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст договору укладеного між TOB «ІстаГрупп» та TOB «Нудвін» не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Таким чином, господарські операції TOB «ІстаГрупп» з TOB «Нудвін» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Висновок відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит сформований за наслідками господарських операцій з TOB «Нудвін» виключно на тих підставах що, існує Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі № 409/23-2/36076556 від 21.06.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки, Акт документальної невиїзної перевірки від 01.03.2011 № 390/23-1/36076556 щодо перевірки взаємовідносин TOB «Нудвін» з TOB «Оптдевайс», аналіз податкової звітності підприємства свідчить про невелику чисельність штатних працівників, відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, невідповідність первинних документів вимогам діючого законодавства, на підставі чого робиться висновок про нікчемність та фіктивність угод, є неправомірним виходячи з наступного.

Так, посилання на Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі № 409/23-2/36076556 від 21.06.2011, відповідно на Акт документальної невиїзної перевірки від 01.03.2011 № 390/23-1/36076556 безпідставні, оскільки вони стосується взаємовідносин між TOB «Нудвін» з TOB «Оптдевайс» і жодним чином не відноситься до господарських операцій між позивачем та TOB «Нудвін», а тому висновки даних актів не можуть бути належним та допустимим доказом.

В силу п. 8 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються

правові засади та гарантії підприємництва. Питання створення та діяльності

підприємницьких товариств чітко регламентовано законодавством України та їх внутрішніми

установчими документами. Жоден закон України не містить нормативів щодо кількісного

складу штатних працівників підприємства та обов'язкової наявності власних основних

фондів. Визначення кола працівників та придбання основних фондів є внутрішнім

незалежним самостійним правом будь-якого товариства. Крім того, відповідач проводить

аналіз звіту за формою № 1-ДФ станом на 01.04.2011, а перевірку позивача проводить за

травень 2011 року.

Припущення відповідача, які базуються лише на аналізі декларацій з податку на прибутку, про відсутність адміністративно-господарських можливостей (приміщення, склади, транспорт, тощо) цього суб'єкта, свідчить лише про матеріально-технічне забезпечення його підприємницької діяльності - наявність (відсутність) власних основних фондів або про порушення ними порядку подання звітності, а не про фіктивність та недійсність господарських операцій позивача з цим суб'єктом господарювання.

Крім цього, наявність в базі даних «АІС РПП» будь-якої інформації стосовно контрагентів

позивача, яка внесена після проведення з ними господарських операцій, не є визначеною

Податковим кодексом України законною підставою для зменшення податкового кредиту

позивача.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, єдиним документом, який підтверджує факт вчинення злочину є вирок суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Посилання в акті перевірки на судові рішення яким діяльність з TOB «Нудвін» визнана фіктивними в порядку ст. 205 КК України відсутнє. Доказів визнання в судовому порядку недійсними будь яких угод між позивачем та TOB «Нудвін» в акті не наведено.

Посилання відповідача на кримінальну справу № 28-3312 є неправомірним, оскільки дана кримінальна справа порушена відносно директора TOB «Нудвін» за ознаками злочинів, передбачених ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків) за інший період і по взаємовідносинам з підприємством - ТОВ «Оптдевайс», до якого позивач взагалі не має жодного відношення. Кримінальна справа була порушена на підставі Акту позапланової виїзної перевірки TOB «Нудвін» з питань правових відносин з TOB «Оптдевайс» від 01.03.2011 № 390/23-1/36076556 за результатами якої було донараховано 1 186,61 тис. грн., які було сплачено TOB «Нудвін» (погашено переплатами).

Якщо, контрагент, з яким мав господарські відносини позивач не виконав своїх зобов'язань, щодо правильності ведення господарської діяльності та належного оформлення її підсумків, то це тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо цього контрагента. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку, права відносити відповідні суми до податкового кредиту звітних періодів.

Посилання відповідача на наявність кримінальної справи № 54-3007 відносно директора TOB «Марсан Транс» за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 364 КК України, є неправомірним, оскільки факт вчинення злочину судом не доведений (відсутній вирок суду), Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для висновків ДПІ під час проведення перевірки (ст. 83 ПК України) і позивач взагалі не мав жодних відносин з TOB «Марсан Транс».

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Законодавством України, відповідачу не надано право встановлювати умови недійсності документів, договорів, угод в т.ч. і податкових накладних. Відповідач має право встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з первинних документів суб'єктів господарювання є недійсними.

Договір та інші первинні документи (в т.ч. податкові накладні), що підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нудвін» не визнані судом недійсними.

Отже, аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначеного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В свою чергу, обговорюючи питання щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 368 744,00 грн. за порушення приписів пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який водночас визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок обчислення та формування податкового кредиту передбачено Розділом V Податкового Кодексу України.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем доведені не були.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Положенням підпункту 201.8, 201.10 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачем податкового кредиту є податкові накладні, що були видані TOB «Нудвін» та оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах даної справи.

У взаємозв'язку з наведеним та наданими позивачем доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що характер спірних операцій відповідає його звичайній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Оскільки, відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000762308, колегія суддів не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні вимог даного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 04.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.