Ухвала суду № 34693344, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12528/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Горбань Н.І.

Лічевецького І.О.

За участю секретаря: Добрянського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Київград» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Київград» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232210/9470 від 08 серпня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративно позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Київград» за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20 липня 2012 року № 3475/2210/30606505.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «МЖК-1» в період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Київград» та відображені в податковій звітності за березень 2012 року; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податковий кредит по податку на додану вартість в загальній сумі 77981,40 грн., в тому числі по періодам: березень 2012 року - 77981,40 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, 08 червня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002232210/9470, яким ТОВ «МЖК-1» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 97476,75 грн., в тому числі 77981,40 грн. за основним платежем та 19495,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2011 року між ТОВ «МЖК-1» та ТОВ «Київград» укладено договір № 53-07/СП на виконання загально-будівельних робіт у період з 09 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Орієнтовна вартість робіт 2 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 333 333,33 грн.

На виконання вказаного договору, 30 вересня 2011 року сторонами складено: Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. на об'єкті будівництва житлових будинків по просп. Червонозоряному 150-162, секція 2, загальна вартість робіт - 327 595,20 грн. з ПДВ 54 599,20 грн.; Акт № 2 за вересень 2011 року щодо виконання робіт на тому ж об'єкті на суму 140 293,20 грн. у т.ч. ПДВ - 23 382,20 грн.

Крім того, матеріали справи містять довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року у розмірі 467 888,40 грн. з ПДВ - 77 981,40 грн.; додатки «Договірна ціна» на 01 червень 2011 року, на 01 серпня 2011 року, на 01 вересня 2011 року (по секції № 2) та Відомості ресурсів до них.

З банківських виписок по рахунках позивача слідує, що 29 вересня 2011 року на користь контрагента позивачем сплачено 250 000 грн. з ПДВ., 22 вересня 2011 року - 64 114,80 грн., 06 жовтня 2011 року -100 000 грн. та 114888,40 грн., 13 липня 2011 року - 57000 грн. та 70000 грн., 07 липня 2011 року - 68000 грн., 08 липня 2011 року - 65000 грн., 20 вересня 2011 року - 60000 грн., 23 вересня 2011 року - 58 000 грн., 26 вересня 2011 - 57933,20 грн.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору № 53-07/СП, 30 вересня 2011 року ТОВ «Київград» виписано позивачу податкову накладну № 30101 на суму 467888,40 грн. у т.ч. ПДВ - 77981,40 грн. із зазначенням номенклатури поставки «БМР по об'єкту просп. Червонозоряний, 150-162, ж/б № 2».

Під час проведення перевірки відповідач посилався на Акт від 24 листопада 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київград» за липень - вересень 2011 року, зокрема, згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року встановлено, що позивачем по контрагенту ТОВ «Київград» до податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2012 року включено 77891,40 грн. за податковою накладною від 30 вересня 2011 року № 30101.

Перевіркою встановлено, що сума ПДВ, визначена у вказаній податковій накладній включена до складу податкового кредиту за березень 2012 року, що відображено у податковій декларації за цей період та у додатку № 5 до неї.

У зв'язку з відсутністю у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій, ДПІ прийшло до висновку, що податкова накладна від 30 вересня 2011 року № 30101 не має юридичної сили та не може бути підтвердженням податкового кредиту.

Разом з тим, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі № 2а-19068/11/2670 за позовом ТОВ «Київград» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання незаконним рішення, встановлено, що 31 жовтня 2011 року ТОВ «Київград» подало до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Таким чином, ТОВ «Київград» подало декларацію з ПДВ за вересень 2011 року та виконало свій податковий обов'язок щодо декларування податкових зобов'язань по відносинам з позивачем, що спростовує висновок податкового органу про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Податкова накладна, видана контрагентом позивача відповідає положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Також, колегія суддів зазначає, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної є правомірною.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості та фіктивності здійснених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом встановлено, що позивач є власником ліцензії АГ575148 строком дії з 22 березня 2011 року до 22 березня 2016 року на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Також, ТОВ «Київград» є власником ліцензії АВ515380 строком дії з 08 червня 2010 року до 08 червня 2013 року на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Вищенаведене вказує на наявність у контрагента необхідних ресурсів, які перевіряються органом ліцензування.

Також, в матеріалах справи міститься інформація ТОВ «Київград» щодо наявності у розпорядженні підприємства персоналу (арматурник, бетоняр, електрозварник, стропальник, плиточник, штукатур, маляр та інших професій будівельної сфери) загалом у кількості 86 осіб.

Стосовно технічних ресурсів, матеріали справи містять відомості ТОВ «Київград» щодо наявності у користуванні цього підприємства автомобілів вантажних, машин та механізмів, що використовуються у будівельній сфері загалом в кількості 47 одиниць.

Колегія суддів зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту, сформованих за операціями з цим контрагентом.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства з підстав відсутності обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Горбань Н.І.

Лічевецький І.О.

Повний тест ухвали виготовлено 22.10.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Горбань Н.І.